Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 553/1679/17
Провадження № 1-в/553/270/2017
Іменем України
25.07.2017 рокум. Полтава
Ленінський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
представника ПВК - ОСОБА_4 ,
засудженого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві клопотання засудженого ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, -
У липні 2017 року засуджений ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, посилаючись на те, що в період відбування покарання та перебування в слідчому ізоляторі працював, приймав участь в ремонті та благоустрої приміщення установи, просив врахувати його щире каяття у скоєнні злочину та застосувати до нього умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Засуджений ОСОБА_5 в судовому засіданні заяву підтримав та наполягав на її задоволенні.
Представник ДУ "ПВК № 64" в судовому засіданні проти задоволення заяви засудженого не заперечував, вказував, що засуджений своєю поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Суд, вислухавши думку прокурора, який не заперечував проти задоволення клопотання засудженого, дослідивши матеріали справи та особову справу засудженого, вважає, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 засуджений вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 13.06.2012 року за ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 187, ч. 1 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі, з випробуванням згідно ст. 75 КК України з іспитовим строком на 3 роки. Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 30.06.2015 року іспитовий строк скасований, ОСОБА_5 направлений для відбування покарання за вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 13.06.2012 року строком на 3 роки.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтава від 15.02.2016 року зараховано ОСОБА_5 в строк покарання, призначеного вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 13.06.2012 року за ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 187, ч. 1 ст. 70 КК України у виді 3 років позбавлення волі, строк попереднього ув'язнення в період з 13 березня 2012 року по 13 червня 2012 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
В п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким" № 2 від 26.04.2002 року визначено, що при вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Засуджений ОСОБА_5 покарання відбуває з 30.06.2015 року, за період перебування в СІЗО м. Полтави характеризувався задовільно, до дисциплінарної відповідальності не притягувався, стягнень не мав, один раз заохочувався.
З 18.09.2015 року ОСОБА_5 міру покарання відбуває в Полтавській виправній колонії № 64.
З характеристики засудженого, наданої начальником відділення СПС ПВК № 64 та затвердженої начальником установи 12.07.2017 року, вбачається, що засуджений ОСОБА_5 характеризується наступним чином: на початку строку відбування покарання дотримувався встановлених правил поведінки та розпорядку дня, за що був два рази заохочений. 30.03.2016 року був переведений до дільниці соціальної реабілітації установи. Мав одне заохочення. За порушення вимог режиму утримання, а саме: за вживання спиртних напоїв був поміщений до ДІЗО на 10 діб. Стягнення знято у встановленому законом порядку. Спальне місце та приліжкову тумбочку утримує в чистоті під додатковим контролем з боку представників адміністрації, не завжди має охайний зовнішній вигляд. За станом здоров'я працездатний. Залучається до робіт з благоустрою території та приміщень установи, роботи виконує безініціативно. Не працевлаштований на виробництві установи з власних міркувань.
Зарахований до участі в програмі диференційованого виховного впливу "Правова просвіта" та "Підготовка до звільнення". Заходи виховного характеру відвідує формально, вірні для себе висновки робить не завжди. Соціально-корисні зв'язки підтримує з батьками та братами шляхом телефонних розмов, іноді отримує від них посилки та передачі. За характером скритний. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний. Вину у скоєному злочині визнає, розкаюється.
За змістом положень ч. 3 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин.
Судом достовірно встановлено, що станом на час розгляду даної справи ОСОБА_5 відбув більше 2/3 частини призначеного судом покарання, відповідно, у нього виникло право на застосування положень ст. 81 КК України.
Згідно ч. 2 ст. 81 КК України підставою для застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання може бути те, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Як встановлено в ст. 6 КВК України, виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив
Сумлінна поведінка полягає у зразковому дотриманні вимог режиму, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни, товариському ставленні до інших засуджених. Це поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання.
Згідно довідки начальника медичної частини ПВК № 64 від 11.07.2017 року, засуджений ОСОБА_5 на диспансерному обліку в медичній частині установи не перебуває, соматично здоровий, групи інвалідності немає, працездатний.
Матеріали особової справи засудженого свідчать про те, що під час відбування покарання він майже постійно працював на виробництві установи, відповідно до довідки головного бухгалтера установи, ОСОБА_5 нараховувалася заробітна плата протягом листопада 2015 року - квітня 2017 року і становить в загальному розмірі 4501,25 грн.
Відповідно до характеристики засудженого він на даний час не працевлаштований на виробництві установи з власних міркувань.
Разом з тим, представник виправної колонії в судовому засіданні пояснив, що вказані відомості не відповідають дійсності, ОСОБА_5 був працевлаштований аж до 01.06.2017 року, з цього часу не працює у зв'язку з відсутністю вільних робочих місць (є вільні робочі місця, робота на яких потребує спеціальних знань та навичок, за відсутності у ОСОБА_5 відповідного фаху, не може бути йому надана). Вказав, що засуджений з вказаного часу фактично без роботи не перебуває - постійно залучається до робіт з благоустрою установи, бере активну участь в ремонті приміщень виправної колонії, до виконання цих робіт ставиться сумлінно.
Ці обставини підтвердив також і засуджений ОСОБА_5 .
При вирішенні клопотання засудженого суд враховує відсутність об'єктивних даних про його ухилення від роботи в період відбування покарання, відтак вважає доведеним, що в даний час він не працевлаштування через відсутність вільних робочих місць, тобто з об'єктивних незалежних від засудженого причин, тоді як в абз. 2 ч. 1 ст. 118 КВК України встановлено обов'язок адміністрації створювати умови, що дають змогу засудженим займатися суспільно корисною оплачуваною працею.
На підставі спільного рішення адміністрації установи виконання покарань та спостережної комісії Ленінської районної у м. Полтаві ради від 10.03.2016 року ОСОБА_5 був переведений до дільниці соціальної реабілітації, проте у зв'язку з вчиненням порушення порядку відбування покарання постановою від 11.11.2016 року переведений з дільниці соціальної реабілітації до дільниці ресоціалізації для подальшого відбування терміну призначеного покарання.
З довідки про заохочення та стягнення на засудженого ОСОБА_5 та матеріалів його особової справи вбачається, що за період з 30.06.2015 року, тобто за 2 роки, він має 4 заохочення, які застосовувались до 17.08.2015 року, 17.02.2016 року, 01.09.2016 року, 15.03.2017 року; за порушення порядку відбування покарання та режиму утримання засуджений має 1 стягнення у виді поміщення до ДІЗО на строк 10 днів, яке накладене 04.11.2016 року правами начальника установи за вживання спиртних напоїв, яке знято достроково 15.03.2017 року.
Питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_5 вирішувалось на засіданні комісії ПВК (№ 64) 10.01.2017 року, було прийнято рішення про відмову в направленні матеріалів до суду для вирішення питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення як такому, що своєю поведінкою та ставленням до праці не довів своє виправлення.
При цьому, не викликає сумніву той факт, що однією з підстав для прийняття такого рішення стала наявність незнятого та непогашеного стягнення у засудженого станом на час засідання комісії.
Зібрані по справі докази свідчать про те, що після засідання комісії ПВК № 64, на якому вирішувалося питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення до засудженого ОСОБА_5 він має 1 заохочення, оголошене правами начальника установи, яким достроково знято стягнення, накладене 04.11.2016 року. В подальшому до дисциплінарної відповідальності за порушення порядку відбування покарання та режиму утримання засуджений до відповідальності жодного разу не притягувався.
Представник ПВК № 64 пояснив суду, що на даний час дана оцінка ступеню виправлення засудженого ОСОБА_5 - "Довів своє виправлення".
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав стверджувати, що засуджений своєю поведінкою та ставленням до праці довів виправлення та як особа, що відбула 2/3 частини призначеного покарання, на підставі ст. 81 КК України підлягає умовно-достроковому звільненню від невідбутої частини покарання, а клопотання засудженого - задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 81 КК України, ст. 537-539 КПК України, суд -
Клопотання засудженого ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання - задовольнити.
Засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Суха маячка Новосанжарського району Полтавської області, громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 , -
звільнити умовно-достроково від відбування невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі, призначеного вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 13.06.2012 року, - на 5 місяців 02 дні.
На ухвалу може бути подана апеляція до Апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави протягом семи діб з дня проголошення, а засудженим - в той же строк з дня отримання копії ухвали.
Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиОСОБА_1