ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
20 липня 2017 року № 813/2436/17
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Сакалош В.М.,
за участю секретаря судового засідання Магиревич Ю.Д.,
представника позивача Левицької І.В.,
представника відповідача Шпирко Р.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАРО» до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області про визнання неправомірними дій,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАРО» до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області про визнання протиправними дій відповідача з приводу звернення до Жовківського районного відділу державної виконавчої служби щодо виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду по справі №813/22/17.
В обґрунтування позову позивач стверджує про затягування відповідачем проведення перевірки за рішенням суду, а також голосить про неправомірність звернення відповідача до органів виконавчої служби з приводу виконання судового рішення про забезпечення допуску до перевірки підприємства позивача. Відтак просить суд про задоволення позову.
Представник відповідач проти позову заперечив, зокрема зазначив, що проведення перевірки було його право котре надав йому суд, оскільки позивач попередньо створював перешкоди в проведенні такої перевірки. Додаючи зазначив, що звернення до виконавчої служби зумовлено вимогою Закону України «Про виконавче провадження», котрий говорить, що виконання рішень судів покладається на органи державної виконавчої служби. Також, вказує на відсутність звернення позивача про добровільний допуск до проведення перевірки опісля винесення судом рішення про забезпечення позивачем допуску до проведення перевірки. Поруч з тим вказує, на звернення ним виконавчого документу до виконання в межах строків визначених у самому виконавчому документі, а відтак жодних прав позивача не ним не порушено, у зв'язку з чим просить про відмову в позові за безпідставністю.
Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.
Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Судом встановлено, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.02.2017 року №813/22/17 суд зобов'язав приватне підприємство «Глорія-Приват» забезпечити допуск Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області до проведення планової перевірки щодо додержання та виконання вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту об'єктів (території та будівель) за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. М.Підліски, вул. Нова, 1.
З матеріалів справи видно, що ПП «Глорія Приват» було реорганізовано шляхом перетворення у товариство з обмеженою відповідальністю «Амаро», та таке являється правонаступником ПП «Глорія Приват».
21.03.2017 року постанова Львівського окружного адміністративного суду від 22.02.2017 року №813/22/17 набрала законної сили.
19.04.2017 року відповідачем отримано виконавчий лист від 12.04.2017 року №813/22/17.
04.05.2017 року відповідач звернувся до відділу державної виконавчої служби Жовківського районного управління юстиції у Львівській області з заявою про відкриття виконавчого провадження згідно виконавчого листа від 12.04.2017 року №813/22/17.
04.05.2017 року державний виконавець своєю постановою №53883628 відкрив виконавче провадження з приводу виконання виконавчого листа від 12.04.2017 року №813/22/17.
18.05.2017 року відповідач надіслав позивачу повідомлення про проведення перевірки в період з 05.06.2017 року - 16.06.2017 року.
13.06.2017 року відповідачем проведено перевірку ТзОВ «Амаро».
За наслідками перевірки порушень виявлено не було. Однак вважає, позивач вважає протиправність у зверненні відповідача до органів виконавчої служби з приводу проведення перевірки за рішенням суду.
Так, згідно підпункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Як видно з виконавчого листа від 12.04.2017 року №813/22/17, строк пред'явлення до виконання триває до 21.06.2017 року. Позивач пришов на перевірку до позивача 13.06.2017 року, тобто в межах строку пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Беручи до уваги встановлені судом та підтверджені матеріалами справи фактичні обставини справи, суд не знайшов будь яких порушень в діях відповідача по зверненню ним до органів виконавчої служби з приводу реалізації свого права як стягувача за виконавчим листом виданого йому судом.
Водночас суд зауважує, що відповідач буквально не може вказати котрі норми права були порушені відповідачем, а лише обмежується голосінням про протиправність дій відповідача.
Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтування позовних вимог позивачами не надано, відтак позов задоволенню не підлягає.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем не переконують в обґрунтованості позовних вимог.
Згідно ст. 49, 70 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що позивачем не зроблено.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Всупереч наведеним вимогам позивач не надав суду належних, необхідних та достатніх доказів щодо неправомірності дій відповідача.
Зважаючи на наведене вище, суд приходить до висновку, що дії відповідача узгоджуються з критеріями поведінки суб'єкта владних повноважень, встановленим ч. 2 ст.19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов задоволенню не підлягає.
У відповідності до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволені адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.
Суддя Сакалош В.М.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 21 липня 2017 року.