18 липня 2017 року м.Житомир справа № 806/1841/17
категорія 2.1
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Капинос О.В.,
секретар судового засідання Недашківська Н.В. ,
за участю: представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Мягченко І.А., Горкуши М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання повторно розглянути заяву від 12.06.2017 р. та надати відповідь,
встановив:
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати неправомірними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо неналежного надання відповіді на його заяву від 12.06.2017, яка оформлена листом від 27.06.2017;
- зобов"язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути його заяву від 12.06.2017 та надати відповідь у порядку та відповідно до вимог ст.123 Земельного кодексу України.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що він 12.06.2017 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га. Проте, 27.06.2017 року ним було отримано лист від Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, у якому лише вказано, що на даний час перелік земельних ділянок не сформовано, та міститься пропозиція повторно звернутися із заявою та сформувати пакет документів. Позивач вважає, що його заява розглянута неналежним чином, оскільки надано відповідь у формі листа, при цьому не надано ні дозволу на розробку проекту землеустрою, ні мотивованої відмови у його наданні, що суперечить вимогам ст.123 Земельного кодексу України. Тому вважає дії відповідача неправомірними.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити його у повному обсязі.
Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, з підстав, викладених у письмових запереченнях. Зазначили, що з наявної у матеріалах справи відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою вбачається, що вона цілком є вмотивованою, оскільки містить чітке посилання на обґрунтовані обставини, за яких відповідач позбавлений можливості розглянути клопотання позивача позитивно. Крім того, позовні вимоги стосовно повторного розгляду заяви в порядку ст.123 Земельного кодексу України суперечать чинному законодавству, оскільки Головне управління при наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність керується ст.118 ЗК. Тому просили відмовити у позові за безпідставністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
Встановлено, що 12.06.2017 ОСОБА_4 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Швайківської сільської ради Бердичівського району. (а.с.12).
27.06.2017 року, на адресу позивача з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області було надіслано лист № Н-9168/0-7395/6-17, у якому вказано, що на даний час перелік земельних ділянок не сформовано, та міститься пропозиція сформувати новий пакет документів та із заявою повторно звернутися до Головного управління. (а.с.13)
Позивач, вважаючи, що по його заяві фактично рішення не прийнято, а отже дії відповідача щодо неналежного розгляду такої заяви неправомірні, звернувся до суду.
Перевіряючи дії відповідача на відповідність вимогам ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України в межах позовних вимог, суд виходить з наступного.
У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу приписів ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Пунктом "а" ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Земельний кодекс України) передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Згідно зі ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України).
Згідно зі пп. "в" ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара..
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 Земельного кодексу України.
Так, ч.6 вказаної статті Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади.
Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що з метою реалізації права громадян на отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки останній звертається з відповідною заявою чи клопотанням до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Імперативність зазначених норм полягає в тому, що така заява чи клопотання має бути розглянута органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування в місячний термін та надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою або мотивовану відмову у його наданні.
Враховуючи системний аналіз вищезазначених норм, які регулюють спірні правовідносини, за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення документації землеустрою, відповідач приймає одне з таких рішень: або наказ про надання дозволу на розроблення відповідної документації із землеустрою, або інформує про відмову у наданні відповідного дозволу із зазначенням конкретних причин відмови.
В контексті наведеного суд констатує, що заява позивача від 12.16.2017 повинна була бути розглянута Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області із прийняттям відповідного рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його наданні.
Матеріалами справи підтверджено, що, за результатами розгляду заяви позивача, відповідачем направлено лист від 27.06.2017 №Н-9168/1-7395/6-17 з повідомленням, що на даний час перелік земельних ділянок не сформований та з пропозицією сформувати новий пакет документів та із заявою повторно звернутися до Головного управління.
Разом з тим, суд констатує, що зміст листа від 27.06.2017 не може вважатись мотивованою відмовою у розумінні ст. 118 Земельного кодексу України.
Законодавцем не визначено можливість указувати на недоліки поданого клопотання, а встановлено чітку послідовність дій: надання дозволу або мотивованої відмови у його наданні.
Отже, суд вважає, що відповідачем, за результатами розгляду заяви ОСОБА_4 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га, ні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ні мотивованої відмови у його наданні, в строк, установлений Земельним кодексом України, позивачу не надав. Тобто рішення не прийняв.
За наведених обставин, а також ураховуючи відсутність в законодавстві України норм, які б передбачали можливість направлення відповідачем за результатами розгляду заяв громадян про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, листів з відповідними клопотаннями та проханнями, суд приходить до висновку, що Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області неналежно розглянуто заяву позивача від 12.06.2017.
Суд зазначає, що неналежний розгляд клопотання позивача та не прийняття відповідного рішення за результатами розгляду, вважається як неналежне виконання суб'єктом владних повноважень своїх функцій та недотриманням вимог чинного законодавства, що є порушенням основоположних принципів, викладених у ст. 19 Конституції України.
Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, надаючи позивачу відповідь від 27.06.2017, діяло не у межах і не у спосіб, визначений законом.
При цьому, суд зазначає, що позивачем до заяви було подано повний перелік документів, необхідних для подання відповідної заяви, що й відповідачем не заперечується.
У позовній заяві позивач просить зобов"язати відповідача надати йому відповідь відповідно до вимог ст.123 Земельного кодексу України.
Представник відповідача у своїх запереченнях стверджує, що спірні правовідносини регулюються ст. 118 Земельного кодексу України, а не ст. 123.
Представник позивача в судовому засіданні вказав, що у номері статті описка, оскільки за своїм змістом дані статті майже ідентичні.
Отже, суд вважає, така помилка не спростовує факту протиправності дій відповідача, що полягають у неналежному розгляді заяви позивача та неприйняття ним відповідно рішення, що передбачає ст.118 Кодексу. Тому відхиляє доводи відповідача з даного приводу.
Таким чином, з огляду на те, що судом встановлено неправомірність дій Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_4 від 12.06.2017, суд для повного та об"єктивного захисту прав позивача зобов"язує Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_4 від 12.06.2017 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та надати відповідь відповідно до вимог ст.118 Земельного кодексу України.
Враховуючи викладене, суд задовольняє позов у повному обсязі.
Керуючись статтями 86,94,158-162,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати неправомірними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_4 від 12.06.2017.
Зобов"язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_4 від 12.06.2017 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та надати відповідь відповідно до вимог ст.118 Земельного кодексу України.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.В. Капинос
Повний текст постанови виготовлено: 24 липня 2017 р.