Україна
Донецький окружний адміністративний суд
20 липня 2017 р. Справа № 805/2408/17-а
час постановлення: 14 год. 00 хв.
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Голубової Л.Б., суддів Давиденко Т.В., Смагар С.В.,
за участі секретаря судового засідання Маковецької О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної фіскальної служби України
Донецької митниці ДФС України
про визнання протиправною бездіяльності, стягнення заборгованості за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди в розмірі 5000,00 гривень
за участю:
від позивача: не з'явився
від відповідачів: Кононенко В.К. - за довір.
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Донецької митниці ДФС України в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ДФС України з поновлення та допуску до служби до Донецької митниці ДФС України старшого інспектора Левицького Олександра Вікторовича, що призвело до його вимушеного прогулу з поважної причини та лише з вини відповідача;
- стягнути заборгованість заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 02 лютого 2017 року по 30 квітня 2017 року в розмірі 11 062,20 гривень;
- стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 5 000,00 гривень у зв'язку з порушенням ДФС України права на службу, свобод та інтересів ОСОБА_1 та через нелюдське поводження до нього.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановами Запорізького окружного адміністративного суду у справі №2а/0570/23050/2011 від 16 березня 2016 року та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року ОСОБА_1 було поновлено на посаді старшого інспектора та скасовано незаконний наказ Державної митної служби України № 665-к від 25 квітня 2008 року. Однак відповідачем допускається бездіяльність щодо невчинення дій з поновлення порушених з 30 квітня 2008 року прав позивача з поновлення його на посаді та допуску до служби, що є порушенням приписів ст.ст. 38, 43 Конституції України.
Позивач зазначає, що йому стало відомо про поновлення його на роботі з 01 травня 2017 року на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення митного поста «Азовсталь» Донецької митниці ДФС відповідно до наказу від 22 травня 2017 року № 188-к, у зв'язку з чим, вбачається бездіяльність відповідачів.
Крім того, позивачем зазначено, що за весь час вимушеного прогулу він має право на отримання заробітної плати, виходячи з розрахунку середньоденної заробітної плати в розмірі 184,37 грн., яку розраховано Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом в постанові від 04 серпня 2016 року. У разі задоволення трудового спору на користь робітника, орган, який розглядає спір стягує з роботодавця компенсацію за завдану робітнику моральну шкоду, яку позивач визначає у розмірі 5 000,00 гривень.
Позивач та його представник у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від позивача та його представника надійшли заяви про розгляду справи за їх відсутності в письмовому провадженні.
Представник Державної фіскальної служби України у судове засідання з'явився, надав письмові заперечення, в обґрунтування яких зазначив, що виконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року в частині поновлення у добровільному порядку було ускладненим оскільки існували обставини, які унеможливлювали поновлення ОСОБА_1 на попередній роботі. По-перше, Східна регіональна митниця, де працював позивач, була ліквідована, а не реорганізована, без правонаступництва. Крім того, останнім місцем роботи позивача була посада головного інспектора митного поста «Донецьк-аеропорт» Східної регіональної митниці, яка була ліквідована в установленому законодавством порядку без жодних правонаступників. Оскільки позивач до новоствореного органу - Східної митниці, яка в подальшому реорганізована в Східну митницю Міндоходів, а остання в Донецьку митницю ДФС, не був переведений згідно п. 5 ст. 36 КЗпП, тому його поновлення в Донецькій митниці ДФС було ускладненим.
На момент виникнення спірних правовідносин діяло Положення про Державну митну службу України, згідно з яким голова Держмитслужби мав право самостійно призначати та звільняти з посад працівників регіональних митниць, митниць. На теперішній час відповідно до Положення про Державну фіскальну службу України призначення на посаду головного інспектора, посаду позивача, звільнення з цієї посади і поновлення на цій посаді, на даний час не відноситься до компетенції керівників центральних органів влади. При виконанні постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі виникають об'єктивні обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, а саме незрозуміло, який орган, Державна фіскальна служба України або Державна митниця ДФС, до якого органу та на якій посаді повинні поновити ОСОБА_1 На підставі ст. 263 КАС України 01 листопада 2016 року ДФС України звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з заявою про встановлення способу та порядку виконання судового рішення. Листом Запорізького окружного адміністративного суду повідомлено, що ця заява буде розглянута судом після повернення справи з Вищого адміністративного суду України.
Відповідач посилається на те, що у спірних правовідносинах будь-яких виконавчих документів, виданих у встановленому законом порядку з метою виконання судових рішень, ухвалених на користь позивача на даний час до відповідача не надходило. Позивач 27 квітня 2017 року звернувся з заявою з питань виконання рішення в частині поновлення на попередній посаді, в якій зазначив, що не заперечує проти поновлення на рівнозначній посаді в Донецькій митниці ДФС. Наказом Донецької митниці ДФС від 22 травня 2017 року 188-к «Про поновлення ОСОБА_1.» ОСОБА_1 поновлено на рівнозначній посаді з 01 травня 2017 року. Наказом Донецької митниці ДФС від 22 травня 2017 року № 189-к «Про звільнення ОСОБА_1.» ОСОБА_1 звільнено на підставі заяви за угодою сторін.
Щодо позовних вимог про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відповідач зазначив, що стосовно питання оплати вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника врегульовано ст. 236 КЗпП, тобто спеціальним законом, який регулює трудові відносити, встановлений порядок дій при затримці виконання судового рішення в межах провадження тієї ж самої справи, в якій розглядалось поновлення на роботі, а отже позивач обрав невірний спосіб захисту порушеного права. Тому даний спір має розглядатися в межах адміністративної справи № 2а/0570/23050/2011, а не як окремий позов в рамках окремої адміністративної справи.
Стосовно вимоги про стягнення моральної шкоди представником відповідача зазначено, що позивачем не наведено конкретних підстав та не надано доказів того, що саме факт затримки виконання судового рішення з боку відповідача в частині його поновлення на роботі призвів до негативних емоцій, дискомфорту та моральних страждань.
У зв'язку з викладеним, представник ДФС України просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник Донецької митниці ДФС у судове засідання з'явився, надав письмові заперечення, мотивуючи їх тими ж підставами та посиланнями на норми матеріального та процесуального права, які викладені в запереченнях Державної фіскальної служби України. Разом із тим, в обґрунтування заперечень щодо вимоги про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу зазначено, що не можливо погодитись з розрахунком середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зробленого виходячи з середнього заробітку 184,37 гривень оскільки суд при винесенні постанови від 01 лютого 2017 року використав довідку від 07 лютого 2012 року № 28, замість довідки Донецької митниці ДФС від 16 грудня 2015 року №173, яка відповідає вимогам Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08 лютого 1995 року № 100, згідно з якої розмір середньої заробітної плати ОСОБА_1 складає 127,29 гривень З вказаних підстав, представник просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд -
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року у справі № 2а/0570/23050/2011 позов ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Донецької митниці ДФС про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, зобов'язання поновити на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України № 665-к від 25 квітня 2008 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади головного інспектора митного поста «Донецьк-аеропорт» Східної регіональної митниці. Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного інспектора штатного поста «Донецьк-аеропорт» Східної регіональної митниці з 30 квітня 2008 року. Стягнуто з Донецької митниці ДФС на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу, а саме з квітня 2008 року по квітень 2009 року в розмірі 31 501,80 гривень. В частині стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати за один місяць у розмірі 2 625,15 гривень звернено до негайного виконання. В іншій частині позовних вимог позивачу відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року у справі № 2а/0570/23050/2011 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року у справі № 2а/0570/23050/2011 - скасовано в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнуто з Донецької митниці ДФС на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 382 014,64 гривень за період з 30 квітня 2008 року по 04 серпня 2016 року. В іншій частині постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року у справі №2а/0570/34050/2011 залишено без змін.
Відповідно до платіжного доручення від 25 травня 2016 року № 1018 Донецькою митницею ДФС нарахована та виплачена заробітна плата за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року в розмірі 2 113,24 гривень (а.с. 51)
Згідно платіжного доручення від 27 вересня 2016 року № 2002 Донецькою митницею ДФС нарахована та виплачена заробітна плата за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року в розмірі 305 408,54 гривень (а.с 52).
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року по справі № 805/4673/16-а, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року з відповідача стягнуто середній заробіток за період часу з 05 серпня 2016 року по 01 лютого 2017 року включно.
Відповідно до платіжного доручення від 12 травня 2017 року № 1032 Донецькою митницею ДФС нарахована та виплачена заробітна плата за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року в розмірі 18 552,22 гривень (а.с. 53)
Однак, станом на 30 квітня 2017 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2016 року у справі №2а/0570/23050/2011 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного інспектора митного поста «Донецьк-аеропорт» Східної регіональної митниці, яка залишена в цій частині без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року, відповідач не виконав.
Представник позивача у позовній заяві зазначив, що відповідач свідомо допускає тяганину, бездіяльність та не вчиняє жодних дій до поновлення порушених з 30 квітня 2008 року прав позивача з поновлення та допуску до служби. У зв'язку з чим, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з даним позовом.
Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Пунктом 2 частини другої статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Частиною 2 статті 14 КАС України визначено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Згідно з ч. 4 ст. 257 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Статтею 258 КАС України передбачене звернення судових рішень в адміністративних справах до примусового виконання. За кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист. Якщо судове рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину судового рішення треба виконати за кожним виконавчим листом. Якщо судом було вжито заходів щодо забезпечення позову за заявою осіб, на користь яких ухвалено судове рішення, суд разом із виконавчим листом видає копії документів, які підтверджують виконання ухвали суду про забезпечення позову. Виконавчий лист видається судом першої інстанції. Якщо за результатами перегляду справи суд апеляційної чи касаційної інстанції залишить прийняте по суті позовних вимог рішення без змін, ухвалить нове судове рішення по суті позовних вимог чи змінить судове рішення, то виконавчий лист видається судом апеляційної чи касаційної інстанції, за умови, що заява особи про видачу виконавчого листа надійшла до моменту повернення адміністративної справи до суду першої інстанції.
Крім цього, частиною 5 ст. 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про наявність у роботодавця прямого та безумовного обов'язку негайного виконання рішення суду в частині поновлення особи на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць.
Відтак, суд вважає, що у суб'єкта владних повноважень був обов'язок щодо негайного виконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного інспектора митного поста «Донецьк-аеропорт» Східної регіональної митниці та виплаті йому заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць.
Разом із тим, суд не приймає доводи представника позивача про те, що ДФС України допускає бездіяльність стосовно поновлення на посаді позивача та допуску його до служби, з огляду на наступне.
Представником відповідача на підтвердження своїх доводів, викладених в запереченнях стосовно здійснення можливих та залежних від відповідача заходів щодо сприяння належного виконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року у справі № 2а/0570/23050/2011 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного інспектора митного поста «Донецьк-аеропорт» Східної регіональної митниці надано до суду заяву ДФС України від 01 листопада 2016 року № 246/05-70-10 про встановлення способу і порядку виконання судового рішення, подану на підставі ст.ст. 49, 263 КАС України до Запорізького окружного адміністративного суду (а.с. 54-56).
Відповідно до цієї заяви, ДФС України просить суд постановити ухвалу, якою встановити наступний спосіб і порядок виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року по справі №2а/0570/23050/2011 в частині поновлення ОСОБА_1 на попередній посаді: - видання Державною фіскальною службою України наказу про скасування наказу Держмитслужби від 25 квітня 2008 року № 665-к в частині звільнення ОСОБА_1; - видання Донецькою митницею ДФС наказу про поновлення ОСОБА_1 на рівнозначній посаді (головного інспектора). Обґрунтовуючи заяву тим, що судом фактично поновлено ОСОБА_1 на неіснуючій посаді в неіснуючому органі, оскільки Донецька митниця ДФС не є правонаступником Східної регіональної митниці, де працював позивач. Також те, що у штатному розписі Донецької митниці ДФС відсутня така посада як головний інспектор митного поста «Донецьк-аеропорт» оскільки згідно наказу ДФС від 27 листопада 2014 року № 331 «Про ліквідацію та створення окремих митних постів Донецької та Луганської митниць ДФС» митний пост «Донецьк-аеропорт» був ліквідований ще в 2014 році і в штатній структурі Донецької митниці ДФС даний структурний підрозділ відсутній, і відсутнє відповідне фінансування. Крім того, у відповідності до Положень про Державну фіскальну службу України призначення на посаду головного інспектора, посаду позивача, звільнення з цієї посади і відповідно поновлення на цій посаді, на даний час не відноситься до компетенції керівників вищезазначених центральних органів влади.
09 листопада 2016 року Запорізьким окружним адміністративним судом представнику ДФС України Кононенко В.К. надано відповідь № 2а/0570/23050/11/8923/16 про те, що станом на подання до Запорізького окружного адміністративного суду заяви про встановлення способу і порядку виконання судового рішення у справі №2а/0570/23050/2011 справа знаходиться у Вищому адміністративному суді України у зв'язку із її витребуванням ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року для розгляду касаційної скарги ДФС України на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року (а.с. 57-58).
Також листом суду повідомлено про те, що судом касаційної інстанції скаргу не розглянуто та адміністративну справу до Запорізького окружного адміністративного суду не повернуто, у зв'язку з чим, заява про встановлення порядку та способу виконання судового рішення у справі № 2а/0570/23050/2011 буде розглянута після повернення справи до Запорізького окружного адміністративного суду.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що Державною фіскальною службою України не допущено бездіяльності з поновлення ОСОБА_1 на посаді головного інспектора митного поста «Донецьк-аеропорт» Східної регіональної митниці та допуску його до служби, оскільки ДФС України зверталася до Запорізького окружного адміністративного суду з заявою про встановлення способу та порядку виконання судового рішення у зв'язку з викладеними обставинами, які унеможливлюють добровільне виконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року. А отже ДФС України фактично вчинялись дії для добровільного виконання судового рішення, тому позовні вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність ДФС України з поновлення та допуску до служби до Донецької митниці ДФС України старшого інспектора Левицького Олександра Вікторовича, що призвело до його вимушеного прогулу з поважної причини та лише з вини відповідача є безпідставними.
Разом із тим, суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Стосовно позовних вимог про стягнення заборгованості заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 02 лютого 2017 року по 30 квітня 2017 року в сумі 11 062,20 гривень, суд зазначає наступне.
Як вже зазначалось судом вище, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року у справі № 2а/0570/23050/2011 визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України № 665-к від 25 квітня 2008 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади головного інспектора митного поста «Донецьк-аеропорт» Східної регіональної митниці. Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного інспектора штатного поста «Донецьк-аеропорт» Східної регіональної митниці з 30 квітня 2008 року та стягнуто з Донецької митниці ДФС на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу, а саме з квітня 2008 року по квітень 2009 року в розмірі 31 501,80 гривень В частині стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати за один місяць у розмірі 2 625,15 гривень звернено до негайного виконання. В іншій частині позовних вимог позивачу відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року у справі № 2а/0570/23050/2011 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року у справі № 2а/0570/23050/2011 - скасовано в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнуто з Донецької митниці ДФС на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 305 408,54 гривень за період з 30 квітень 2008 року по 04 серпня 2016 року. В іншій частині постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року у справі №2а/0570/34050/2011 залишено без змін.
Станом на 30 квітня 2017 року постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного інспектора митного поста «Донецьк-аеропорт» Східної регіональної митниці та поновлення ОСОБА_1 по посаді не була виконана.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу з Донецької митниці ДФС на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 382 014,64 гривень за період з 30 квітня 2008 року по 04 серпня 2016 року виконана у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Таким чином, оскільки постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року стягнуто з Донецької митниці ДФС заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 305 408,54 гривень за період з 30 квітня 2008 року по 04 серпня 2016 року, тому період з 02 лютого 2017 року по 30 квітня 2017 року також є часом затримки виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.
Суд не приймає твердження представника відповідача стосовно не вірно обраного способу захисту своїх прав позивачем в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в період затримки виконання рішення суду в частинні його поновлення на роботі з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 6 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно ч. 9 ст. 267 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
У главі I КАС України (звернення до адміністративного суду та відкриття провадження в адміністративній справі) розділу III (провадження в адміністративній справі) не має будь-яких застережень щодо обов'язковості звернення позивача в порядку ст.267 КАС України у випадку несвоєчасного або неналежного виконання судового рішення.
Тобто, заборони щодо звернення позивача до суду саме з позовом про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за затримку виконання рішення не передбачено, а відтак, позивач діяв відповідно до норм КАС України.
При затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника, такий працівник має право на оплату вимушеного прогулу. Це право передбачене ст. 236 Кодексу законів про працю України.
Так, відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
До спірних правовідносин суд застосовує ст. 236 КЗпП України з урахуванням правових позицій, висловлених Верховним Судом України у постанові від 23 червня 2015 року у справі № 21-63а13, від 01 липня 2015 року у справі № 6-435цс15 та від 16 грудня 2015 року у справі № 6-648цс15.
Суд зазначає, що ст. 236 КЗпП України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, що вказують на його бажання поновитися на роботі.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що позивач має право відповідно до ст. 236 Кодексу законів про працю України на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.
Отже, ОСОБА_1 має право на отримання заробітної плати за час вимушеного прогулу внаслідок затримки виконання рішення суду за період з 02 лютого 2017 року по 30 квітня 2017 року включно.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року у справі № 2а/0570/23050/2011 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року у справі № 2а/0570/23050/2011 - скасовано в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнуто з Донецької митниці ДФС на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 305 408,54 гривень за період з 30 квітня 2008 року по 04 серпень 2016 року. В іншій частині постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року у справі №2а/0570/34050/2011 залишено без змін.
Так, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року у справі №2а/0570/23050/2011 встановлено наступне.
Як вбачається з наявною в матеріалах справи довідки про середню заробітну плату від 07 лютого 2012 року № 28, нарахована заробітна плата за відпрацьований час становила 4294,77 гривень, а сума нарахованої місячної премії становила 227,54 гривень.
Також зі змісту довідки вбачається, що кількість відпрацьованих днів позивача за лютий та березень 2008 року становив 24 дні, а кількість робочих днів за календарем становило 42 дні.
Судами, які раніш розглядали позов ОСОБА_1 була прийнята до розгляду саме ця довідка, тому суд не приймає надану представником відповідача 2 нову довідку від 16 грудня 2015 року з меншою сумою нарахованої середньої заробітної плати, якої не було у попередніх справах за позовами ОСОБА_1 до відповідачів у даній справі.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно постанови КМУ від 08 лютого 1995 року № 100, у разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.
Тобто, при розрахунку загального доходу, премія позивача буде враховуватись у середньомісячному розмірі, а саме 130,02 гривень (227,54:42х24).
Отже, сума загального доходу за останні два календарні місяці роботи буде становити 4424,79 гривень (4294,77 грн.+130,02 грн.), що в свою чергу свідчить про те, що середньоденна заробітна плата позивача буде становити 184,37 гривень (4424,79 грн.: 24).
Суд апеляційної інстанції також зазначив, що обрахування середньої заробітної плати за останні два календарні місяці роботи підлягає саме за вказаною довідкою від 07 лютого 2012 року №28, оскільки визначені нею суми були розраховані відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року та постанови Кабінету Міністрів України № 268 від 09 квітня 2005 року. При цьому, посилання відповідача на довідку № 173 від 16 грудня 2015 року, апеляційний суд вважав безпідставним, оскільки позивач перебував на окладі, а не на тарифній ставці, як розраховано у довідці.
Відповідно до листів Мінсоцполітики України від 20 липня 2015 року № 10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік» та від 05 серпня 2016 року №11535/0/14-16/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік» починаючи з наступного дня за днем винесення постанови Донецьким окружним адміністративним судом від 01 лютого 2017 року у справі № 805/4673/16-а по день винесення постанови у даній справі включно минуло 60 робочих днів, тобто період вимушеного прогулу позивача складає 60 робочих днів починаючи з 02 лютого 2017 року по 30 квітня 2017 року включно.
Таким чином, за час вимушеного прогулу за затримку виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 02 лютого 2017 року по 30 квітня 2017 року включно з Донецької митниці ДФС на користь позивача підлягає стягненню сума 11 062,20 гривень (60 робочих днів х 184,37 грн.).
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 5 000,00 гривень у зв'язку з порушенням ДФС України права на службу, свободу та інтересів ОСОБА_1 та через нелюдське поводження до нього, суд зазначає наступне.
За правилами ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Позивач в обґрунтування моральної шкоди вказує на те, що в разі задоволення трудового спору на користь робітника, орган який розглядав спір стягує з роботодавця компенсацію за завдану робітнику моральну шкоду, яку позивач визначає в розмірі 5 000,00 гривень через нелюдське поводження з ним, однак жодного доказу на підтвердження вказаним обставинам позивачем не надано, тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Донецької митниці ДФС про визнання протиправною бездіяльності, стягнення заборгованості за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди в розмірі 5000,00 гривень підлягають частковому задоволенню.
На підставі ст.ст. 8 - 11, 40, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Донецької митниці ДФС України про визнання протиправною бездіяльності, стягнення заборгованості за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди в розмірі 5000,00 гривень - задовольнити частково.
Стягнути з Донецької митниці ДФС на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за затримку виконання судового рішення про поновлення на роботі у період з 02 лютого 2017 року по 30 квітня 2017 року включно в розмірі 11 062,20 гривень.
В решті позовних вимог - відмовити.
Повний текст постанови виготовлено 21 липня 2017 року.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя Голубова Л.Б.
Судді Давиденко Т.В.
Смагар С.В.