21 липня 2017 р. Справа № 804/4595/17
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Тулянцева І.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллалова Антона Олексійовича, Комунального підприємства «Реєстратор майнових прав» Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області, треті особи - ОСОБА_3, Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення, -
18 липня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллалова Антона Олексійовича, Комунального підприємства «Реєстратор майнових прав» Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області, треті особи - ОСОБА_3, Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_4 в якому просить:
- визнати незаконним та скасувати рішення № 2095825 від 16.06.2017 року внесене реєстратором Комунального підприємства «Реєстратор майнових прав» Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області Жук В.М. про реєстрацію майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3;
- визнати незаконним та скасувати рішення № 35773344 від 20.06.2017 року винесене приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллаловим Антоном Олексійовичем про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4.
Разом із позовною заявою позивачем подано клопотання про забезпечення позову шляхом накладення заборони (арешту) на відчуження квартири АДРЕСА_1, зареєстрованої за ОСОБА_4.
Відповідно до ч. 2 ст. 107 КАС України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративного суду можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пункт 1 ч.2 ст. 17 КАС України визначає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно - правові спори, зокрема, на спори фізичних та юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішенням, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
З матеріалів позову вбачається, що 10.07.2017 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Фаст Л.Д. позивачці було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1, що належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 року її матері - ОСОБА_7 у зв'язку із наявністю в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про реєстрацію прав власності на вказане майно за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі - продажу, укладеному 20.06.2017 року між ОСОБА_3 (продавець) і ОСОБА_4 (покупець).
Обгрунтовуючи підстави звернення до суду в порядку адміністративного судочинства, та посилаючись на ст.ст. 3, 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952 - IV (далі - Закон України № 1952 - IV) позивачка зазначає, що 14.06.2017 року під час реєстрації спірного майна Комунальним підприємством «Реєстратор майнових прав» Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області за ОСОБА_3, останній не був власником спірної квартири та не мав документів на право власності на вказану квартиру, тому, на її думку, у приватного нотаріуса Деллалова А.О. не виникло право вчинення 20.06.2017 року нотаріальної дії з посвідчення договору купівлі - продажу квартири та не виникло права реєстрації права власності на майно за ОСОБА_4 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Тобто, з наведених обставин вбачається, що предметом спору у цій справі є реєстраційні дії вчинені 16.06.2017 року (№ 2095825) державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстратор майнових прав» Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області Жук В.М. про реєстрацію майнових прав на спірну квартиру за ОСОБА_3 та реєстраційні дії, вчинені приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О. 20.06.2017 року (№ 35773344) про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_4.
Між тим, суд зазначає, що за правилами пункту 1 частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Враховуючи те, що у вказаній справі спірні правовідносини пов'язані із виникненням прав власності на спірне майно за третіми особами, спір не є публічно - правовим, а випливає з спадкових відносин, і тому має вирішуватись за правилами цивільного судочинства.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Тобто, суд який розглядає справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатись «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 14.06.2016 р. по справі № 21-41а16.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
З урахуванням встановлених обставин, суд не вбачає підстав для незастосування правової позиції Верховного Суду України по вказаній справі та вважає, що справа за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллалова Антона Олексійовича, Комунального підприємства «Реєстратор майнових прав» Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області, треті особи - ОСОБА_3, Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення не відноситься до юрисдикції адміністративного суду, у зв'язку із чим, у відкритті провадженні у справі слід відмовити на підставі п. 1 ч.1 ст. 109 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 109, 160, 165 КАС України, суддя,-
У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллалова Антона Олексійовича, Комунального підприємства «Реєстратор майнових прав» Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області, треті особи - ОСОБА_3, Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення - відмовити.
Роз'яснити, що вирішення даного спору здійснюється в порядку цивільного судочинства.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати позивачу разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку згідно ст. 186 КАС України до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили згідно ст. 254 КАС України.
Суддя І.В. Тулянцева