19 липня 2017 рокуСправа № 803/807/17
Волинський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого - судді Ксензюка А.Я., суддів Андрусенко О.О., Валюха В.М.,
при секретарі судового засідання - Шаблій Л.П.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України) про визнання протиправною бездіяльності щодо не визначення аналогічної (відповідної) посади в структурі та штатному розпису при Головних управліннях Національної поліції в областях, що відповідає посаді, яку ОСОБА_2 обіймав під час служби в органах внутрішніх справ України - заступник начальника загону - начальника ДПЧ-2 технічної служби ДПО м. Луцька, та зобов'язання визначити аналогічну (відповідну) посаду в структурі та штатному розпису при розпису при Головних управліннях Національної поліції в областях, що відповідає посаді, яку ОСОБА_2 обіймав під час служби в органах внутрішніх справ України та подати до Пенсійного фонду України всі необхідні документи для перерахунку пенсії по інвалідності ОСОБА_2 з 01 січня 2016 року за аналогічною (відповідною) посадою.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є учасником бойових дій, інвалідом війни 2 групи та пенсіонером органів внутрішніх справ, який згідно із наказом начальника управління державної пожежної охорони Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області (далі - управління ДПО УМВС України у Волинській області) від 02 червня 2000 року №19 о/с був звільнений з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України з посади заступника начальника загону - начальника ДПЧ-2 технічної служби ДПО м. Луцька в званні «підполковник внутрішньої служби», якому пенсія призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» встановлено нові розміри грошового забезпечення для поліцейських, відтак вважає, що відповідно до частини третьої статті 63 вказаного Закону має право на перерахунок пенсії із урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських. Проте, посада позивача відсутня в наказі МВС України від 17 лютого 2017 року №138, яким затверджено Перелік посад осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що прирівнюються посадам поліцейських, тому пенсія йому не перераховується.
31 травня 2017 року позивач звернувся до МВС України із заявою, у якій просив визначити аналогічну (відповідну) посаду, прирівнявши його посаду, яку він обіймав на момент звільнення із служби в органах внутрішніх справ (02 червня 2000 року), до посади поліцейського, необхідної для перерахунку пенсії за аналогічною (відповідною) посадою, з 01 січня 2016 року. При цьому, просив подати до Пенсійного Фонду України всі необхідні документи для перерахунку пенсії з 01 січня 2016 року за аналогічною (відповідною) посадою, визначеною у структурі та штатному розписі при Головних управліннях Національної поліції в областях. Однак, відповідач листом від 19 червня 2017 року №Б-5569 повідомив позивача, що порушені в зверненні питання до компетенції МВС не належать, тому звернення направлено для розгляду за належністю до Державної служби України з надзвичайних ситуацій.
Позивач вважає, що відмова МВС України визначити аналогічну (відповідну) посаду, прирівнявши його посаду до посади поліцейського та подати Пенсійному Фонду України всі необхідні документи для перерахунку пенсії по інвалідності з 01 січня 2016 року, є необґрунтованою та незаконною, порушує його право на соціальний захист та перерахунок пенсії.
Ухвалою суду від 14 липня 2017 року залучено до участі у справі другого відповідача - Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області.
Відповідач в поданих суду письмових запереченнях від 18 липня 2017 року №12/6-1 позовні вимоги заперечив, мотивуючи тим, що МВС України виконало вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 повідомивши Пенсійний Фонд України листом від 03 лютого 2017 року за №1461/05/22-2017 та Міністерство соціальної політики України листом від 03 лютого 2017 року за №1545/05/22-2017 про наявність підстав для перерахунку раніше призначеної пенсії особам із числа колишніх працівників міліції. Водночас, зазначає, що позивач проходив службу в підрозділах Державної пожежної охорони, а тому дія частини третьої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на нього не розповсюджується, у зв'язку з чим право на перерахунок пенсії у позивача відсутнє. Крім того, зазначає, що у МВС України відсутні правові підстави для визначення аналогічної (відповідної) посади в структурі та штатному розписі при Головних управліннях Національної поліції в областях, що відповідає посаді, яку ОСОБА_2 обіймав під час служби в органах внутрішніх справ України. Враховуючи вищевикладене, просив в задоволенні позову відмовити.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити повністю.
Відповідачі Міністерство внутрішніх справ України та Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області в судове засідання представника не направили, заяви про розгляд справи за відсутності їхнього представника не подали, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
Відповідно до частин четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідачів.
Заслухавши пояснення та доводи позивача та його представника, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що наказом начальника ДПО УМВС України у Волинській області від 02 червня 2000 року №19 о/с ОСОБА_2 був звільнений з МВС у запас Збройних Сил України за пунктом 64 «б» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, з посади заступника начальника загону - начальника ДПЧ-2 технічної служби ДПО м. Луцька в званні «підполковник внутрішньої служби».
Пенсія ОСОБА_2 нарахована на підставі даних грошового атестату№2 від 15 червня 2000 року.
22 травня 2017 року позивач звернувся до Голови Ліквідаційної комісії УМВС України у Волинській області про надання інформації щодо: прирівнення посади ОСОБА_2 до посади поліцейського при перерахунку пенсій з 01 січня 2016 року за рішенням МВС України, а також за комісійним рішенням державного органу; отримання від Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області списків осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, пенсії яких підлягають перерахунку з 01 січня 2016 року; перебування ОСОБА_2 в списках осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, пенсії яких підлягають перерахунку з 01 січня 2016 року, що були направлені з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області; оформлення довідки про грошове забезпечення ОСОБА_2 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988; направлення до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області оформленої довідки про грошове забезпечення ОСОБА_2 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988, для перерахунку пенсії з 01 січня 2016 року.
Листом від 24 травня 2017 року за №7/177 УМВС України у Волинській області повідомило ОСОБА_2 про те, що посада «заступник начальника загону - начальника ДПЧ-2 технічної служби» в наказі МВС України від 17 лютого 2017 року №138, яким затверджено Перелік посад осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що прирівнюються посадам поліцейських, не зазначена. Відповідно до листа МВС України від 20 квітня 2017 року №5551/05/02-2017 «Про окремі питання підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України довідок про грошове забезпечення для перерахунку пенсій» особам, які були звільнені зі служби в підрозділах внутрішніх військ та Національної гвардії, у підрозділах, закладах та установах Державної пожежної охорони (пожежної безпеки) МВС, у підрозділах, закладах та установах виконання покарань МВС, з Державної фельд'єгерської служби і відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в разі підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців та осіб, які мають право за цим Законом. Враховуючи наведене, довідка про грошове забезпечення за займаною позивачем посадою Ліквідаційною комісією УМВС України у Волинській області не оформлялась та до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області не направлялась.
31 травня 2017 року позивач звернувся до МВС України із заявою, у якій просив визначити аналогічну (відповідну) посаду, прирівнявши його посаду, яку він обіймав на момент звільнення із служби в органах внутрішніх справ (02 червня 2000 року), до посади поліцейського, що необхідно для перерахунку пенсії за аналогічною (відповідною) посадою на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988, при цьому, просив направити до Пенсійного Фонду України всі необхідні документи для перерахунку пенсії з 01 січня 2016 року.
Листом від 19 червня 2017 року №Б-5569 МВС України повідомило позивача, що порушені в зверненні питання до компетенції МВС не належать, тому звернення направлено для розгляду за належністю до Державної служби України з надзвичайних ситуацій.
Листом від 23 червня 2017 року №03-9283/201 Державна служба України з надзвичайних ситуацій повідомила ОСОБА_2, що оскільки його звільнено на пенсію з органів внутрішніх справ, тому порушенні у зверненні питання не належать до повноважень Державної служби України з надзвичайних ситуацій. У зв'язку з чим звернення направлено для розгляду за належністю.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На думку суду, інформація, яку просив надати позивач, могла бути надана в порядку та у спосіб, передбачений Законом України «Про звернення громадян».
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів врегульовано Законом України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року №393/96-ВР. Даний Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Згідно із частиною першою статті 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
За змістом статті 4 Закону України «Про звернення громадян» до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про звернення громадян» звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Частиною третьою статті 15 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Згідно із частиною третьою статті 7 вказаного Закону, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Водночас, відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам.
Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що вирішення поставленого у зверненні питання належить до компетенції Міністерства внутрішніх справ України, оскільки позивача звільнено на пенсію з органів внутрішніх справ, тому його скерування до іншого органу виконавчої влади є неправомірним.
Відповідно до частини першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, суд, користуючись повноваженнями наданими частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить за межі позовних вимог, і приходить до переконання про необхідність обрання способу захисту порушених прав позивача шляхом визнання протиправною бездіяльності Міністерства внутрішніх справ України щодо не розгляду заяви ОСОБА_2 від 31 травня 2017 року та зобов'язання Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 31 травня 2017 року, у зв'язку з чим позов підлягає до часткового задоволення.
Керуючись частиною третьою статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про звернення громадян», суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо не розгляду заяви ОСОБА_2 від 31 травня 2017 року.
Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 31 травня 2017 року.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя А.Я. Ксензюк
Судді О.О Андрусенко
В.М. Валюх
Постанова в повному обсязі складена 21 липня2017 року.