Провадження № 11-сс/774/825/17 Справа № 216/2654/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2
14 липня 2017 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
слідчого ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_10 на ухвалу слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 червня 2017 року щодо
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Новоархангельськ Новоархангельського району Кіровоградської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 286, ч. 1 135 КК України, -
Оскаржуваною ухвалою щодо ОСОБА_7 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою до 27 серпня 2017 року, з визначенням застави у розмірі 190 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 304 000 грн.
В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованих йому злочинів, встановлені ризики, передбачені п. 1, 2, 3 та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а самепереховування від органів досудового розслідування та/або суду, знищення схову або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на потерпілу, свідків, у цьому ж кримінальному провадженні та інші, у зв'язку з чим слідчий суддя прийшов до висновку, що лише такий запобіжний захід, як тримання під вартою, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави, може запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної особи.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді та обрати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід виключно у виді тримання під вартою без визначення застави.
Вважає, що суд при ухваленні рішення про визначення застави, не врахував та не дав належної оцінки ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України та обставинам які враховуються при застосування запобіжного заходу, а саме тяжкості покарання, яке загрожує підозрюваному у випадку визнання його винуватим, обставини вчинених злочинів, а також не врахована позиція потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які наполягали на застосуванні до ОСОБА_7 тримання під вартою, оскільки є підстави вважати, що підозрюваний може залишити місце проживання та переховуватись від правосуддя, виїхавши за кордон.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу і, з підстав зазначених в скарзі, просив її задовольнити, а ухвалу слідчого судді скасувати, пояснення підозрюваного та його захисника, які заперечували проти задоволення скарги прокурора, зазначали, що підозрюваний не переховується від слідства та суду і не впливає на учасників кримінального провадження, пояснення слідчого, який вважав за необхідне застосувати до підозрюваного тримання під вартою, перевіривши надані матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років..
Колегія суддів вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчим суддею дотримані, а доводи прокурора, викладені в судовому засіданні та в апеляційній скарзі щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, є безпідставними.
Під час судового розгляду в суді першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому злочину, що підтверджується рядом доказів, долучених до клопотання слідчого кількість і вагомість яких є достатньою для застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу, при цьому такі висновки слідчого судді не оскаржуються сторонами в апеляційному порядку.
Як вбачається з матеріалів провадження та ухвали слідчого судді, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею, згідно з вимогами ст. 178 КПК України, належним чином враховано тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , який відповідно до ст. 12 Кримінального кодексу України є тяжким злочином, дані про особу підозрюваного, міцність його соціальних зв'язків, поведінку підозрюваного під час досудового розслідування, а також позицію потерпілої ОСОБА_13 , яка не має до підозрюваного вимог матеріального та морального характеру, згідно наявної розписки просить призначити запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі, також в апеляційному суді сторонами надані відомості щодо вирішення питання про відшкодування шкоди іншим потерпілим, що на думку колегії суддів, дає підстави для висновку про зменшення ризику впливу на потерпілих у кримінальному провадженні та про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
При цьому, колегія суддів не може погодитись з апеляційними вимогами прокурора щодо не визначення альтернативного виду запобіжного заходу, оскільки така позиціє не узгоджується з вимогами кримінального процесуального закону, зокрема ч. 3 ст. 183 КПК України згідно якої слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Не визначення розміру застави відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України відноситься до дискреційних повноважень слідчого судді, суду і може бути ухвалене у виключних випадках, зазначених в пунктах 1-3 частини четвертої даної статті і враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, однак, з огляду на те, що інкримінований ОСОБА_7 злочин з необережною формою вини, в даному випадку прийняття такого рішення є невиправданим.
Крім того, такі доводи прокурора спростовуються усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справ «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року п. 80 рішення, згідно якої при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Також, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з рішенням слідчого судді, що для запобігання встановленим ризикам та для забезпечення належної процесуального поведінки підозрюваного належним буде запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням достатнього розміру застави, у зв'язку з чим відповідні доводи прокурора є необґрунтованими і не підлягають задоволенню, а рішення слідчого судді підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 183, 194, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_10 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 червня 2017 року щодо про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_14 ОСОБА_3