печерський районний суд міста києва
Справа № 757/19105/17-к
13 липня 2017 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №22016101110000088,-
адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді в порядку ст.174 КПК України з вказаним клопотанням, просить скасувати як необґрунтований арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.05.2016р. у кримінальному провадженні № 757/25470/16-к, в частині арешту спортивного тренажеру марки «Zero Runner» у кількості 1 шт., в обґрунтування якого зазначив наступне.
Слідчим відділом Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22016101110000088 від 25.05.2016р. за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.205, ч.1 ст. 209, ч.ч. 3,4 ст. 358 КК України.
У рамках вказаного кримінального провадження, 26.05.2016р. у ході огляду приміщень центральної сортувальної станції ТОВ «Східно - європейський експрес» за адресою: м. Київ, вул. Алма - Атинська, 14-а, виявлено та вилучено майно, серед якого спортивний тренажер марки «Zero Runner» у кількості 1 шт.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.05.2016 року на вилучене у ході огляду 26.05.2016р. майно накладено арешт.
Враховуючи те, що ОСОБА_6 є законним власником вказаного майна, яке не є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, розслідуваного в рамках даного кримінального провадження, доказом цього злочину, не набутий злочинним шляхом, не є доходом від вчиненого злочину, а також те, що ОСОБА_7 не є підозрюваною, обвинуваченою або засудженою по вказаному провадженні, а арештований спортивний тренажер марки «Zero Runner» не є предметом, який підпадає під габарити пересилань міжнародних поштових відправлень, вважають накладений арешт необґрунтованим та просять його скасувати.
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 доводи клопотання підтримала, просила його задовольнити.
Слідчим ОСОБА_8 подано письмові пояснення в яких останній зазначає, що правові підстави для скасування арешту та повернення тренажеру власнику для вільного володіння, користування і розпорядження ним є передчасними. Проте, при розгляді клопотання покладався на розсуд суду.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання та надані матеріали, приходжу до наступного висновку.
Судовим розглядом встановлено, що слідчим відділом Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22016101110000088 від 25.05.2016р. за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.205, ч.1 ст. 209, ч.ч. 3,4 ст. 358 КК України.
У рамках вказаного кримінального провадження, 26.05.2016р. у ході огляду приміщень центральної сортувальної станції ТОВ «Східно - європейський експрес» за адресою: м. Київ, вул. Алма - Атинська, 14-а, виявлено та вилучено майно, серед якого спортивний тренажер марки «Zero Runner» у кількості 1 шт.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.05.2016 року на вилучене у ході огляду 26.05.2016р. майно накладено арешт.
У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Як вбачається з тексту ухвали Печерського районного суду м. Києва від 30.05.2016 року, при накладенні арешту слідчий суддя виходив з того, що на час розгляду клопотання органу досудового розслідування були достатні підстави вважати, що вилучене майно є предметом, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину та відповідає критеріям визначеним ст. 98, ч. 2 ст. 167 КК України.
Арешт майна з підстав того, що воно виступає знаряддям вчинення кримінального правопорушення та було набуте в результаті вчинення кримінального правопорушення є можливим, коли існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що таке майно є доказом злочину, тобто відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. При цьому, хоча на даній стадії кримінального провадження закон не вимагає, щоб докази були повними та достатніми, проте вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений в тому, що дані докази мають дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину, а, по-друге, впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об'єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Незважаючи на те, що досудове розслідування в кримінальному провадженні триває протягом тривалого часу, ОСОБА_9 про підозру у вчиненні кримінально караного діяння не оголошено, версія органу досудового розслідування про те, що спортивний тренажер марки «Zero Runner» був предметом пересилання міжнародними поштовими відправленнями за заниженим рівнем митної вартості товару, а також без сплати обов'язкових митних платежів є необґрунтованою, оскільки вищевказаний спортивний тренажер значно перевищує ваго ємність міжнародних поштових пересилань, які відправляють товари вагою до 70 кг, тобто вказана версія належним чином не досліджена та не підтверджена допустимими в розумінні ст. 86 КПК України доказами.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні обставин, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння ОСОБА_5 належним майном, у зв'язку з чим вважає доцільним скасувати арешт майна, та не вбачає підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.
З урахуванням вищевикладеного, слідчий суддя задовольняє вимоги клопотання.
Керуючись ст. ст. 98, 167, 170,171, 172, 173, 174 КПК України, слідчий суддя,-
клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №22016101110000088 - задовольнити.
Скасувати, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.05.2016р. у справі № 757/25470/16-к, арешт спортивного тренажеру марки «Zero Runner» у кількості 1 шт, вилучений 26.05.2016р. у ході огляду приміщень центральної сортувальної станції ТОВ «Східно - європейський експрес» за адресою: м. Київ, вул. Алма - Атинська, 14-а.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1