Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 11-кп/781/507/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 187 (86, 86-1, 142) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
12.07.2017 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому кримінальне провадження № 12016120110000393 за апеляційними скаргами прокурора, захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 та захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 на вирок Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 25 квітня 2017 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Володимирівка Знам'янського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не працюючого, не одруженого, з середньою освітою, раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Володимирівка Знам'янського району, Кіровоградської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , учня 3-го класу Знам'янського професійного ліцею № 3, з базовою загальною середньою освітою, раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
Вирішено питання про обчислення строків відбування покарання, судові витрати та речові докази у провадженні.
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_10 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_6 ,
законного представника обвинуваченого - ОСОБА_11 ,
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 та неповнолітнього ОСОБА_6 визнано винними у тому, що вони скоїли напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, за наступних обставинах.
На початку липня 2016 року неповнолітній ОСОБА_6 домовились спільно з ОСОБА_8 про вчинення нападу на ОСОБА_12 з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_8 на автомобілі ВАЗ 2109 реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_8 , у період з початку липня, точних дат досудовим розслідуванням не встановлено, по 11.07.2016 року тричі приїздили у м. Бобринець Кіровоградської області для стеження за ОСОБА_12 з метою встановлення його способу життя та часу приїзду останнього додому.
Встановивши спосіб життя та час приїзду додому потерпілого ОСОБА_12 , неповнолітній ОСОБА_6 12 липня 2016 року близько 09 год. 30 хв., діючи за попередньою змовою та разом з ОСОБА_8 , маючи прямий умисел та корисливий мотив на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, на автомобілі ВАЗ 2109 реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_8 , прибув у м. Бобринець, Кіровоградської області, для реалізації злочинного наміру на заволодіння майном ОСОБА_12 ..
У період з 09 год. 30 хв. до 11 год. 00 хв. 12.07.2016 року ОСОБА_6 , спільно з ОСОБА_8 , візуально спостерігали за потерпілим ОСОБА_12 , котрий перебував на території ринку м. Бобринець по вул. Базарна Площа, та достовірно знали про наявність у останнього чоловічої барсетки з грошима.
Близько 11 год. 00 хв. 12.07.2016 р. потерпілий ОСОБА_12 вийшов з території ринку м. Бобринець, після чого ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_8 з метою подальшої реалізації злочинного наміру направились в сторону місця проживання потерпілого.
За попередньою домовленістю, ОСОБА_8 на автомобілі ВАЗ 2109 реєстраційний номер НОМЕР_1 привіз неповнолітнього ОСОБА_6 до домоволодіння АДРЕСА_5 , та надав останньому власний пневматичний пістолет МР-654К калібру 4,5 мм., з серійним номером НОМЕР_2 , після чого ОСОБА_6 також взявши в руки металевий прут, направився до місця проживання потерпілого ОСОБА_12 , а ОСОБА_8 на вищезазначеному автомобілі проїхав до домоволодіння АДРЕСА_6 та зупинився у заздалегідь домовленому місці, для очікування ОСОБА_6 , котрий після скоєння злочину мав туди прийти.
У свою чергу, неповнолітній ОСОБА_6 по АДРЕСА_7 пройшов до території домоволодіння потерпілого ОСОБА_12 , розташованого по АДРЕСА_7 , де став чекати на останнього.
Близько 12 год. 00 хв. потерпілий ОСОБА_12 на автомобілі «Тоуоtа Rav 4» реєстраційний номер НОМЕР_3 під'їхав до двору свого домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_7 та вийшов з автомобіля. У цей момент, неповнолітній ОСОБА_6 , реалізовуючи спільний з ОСОБА_8 злочинний намір, з прискоренням наблизився до потерпілого ОСОБА_12 та тримаючи у руці металевого прута, діючи умисно та маючи на меті подолання опору потерпілого, з метою безперешкодного заволодіння чужим майном, усвідомлюючи можливість заподіяння тілесних ушкоджень заздалегідь підготовленим предметом, а саме металевим прутом, почав наносити останньому удари в область голови, при цьому потерпілий ОСОБА_12 , намагаючись уникнути насильства щодо себе, почав втікати від неповнолітнього ОСОБА_6 та звати на допомогу сторонніх осіб. Внаслідок протиправних насильницьких дій ОСОБА_6 , потерпілому ОСОБА_12 спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку легкого ступеню, рани в потиличній області голови, які згідно висновку експерта №1344 від 26.08.2016 року КЗ «Кіровоградського обласного бюро СМЕ» ДОЗ Кіровоградської облдержадміністрації відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я.
У свою чергу, неповнолітній ОСОБА_6 , бажаючи доведення до кінця свого злочинного наміру направленого на заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, почав наздоганяти потерпілого ОСОБА_12 та продовжив наносити йому удари металевим прутом в область голови, унаслідок чого потерпілий ОСОБА_12 впав на землю та неповнолітній ОСОБА_6 , намагаючись протиправно заволодіти його майном, а саме чоловічою барсеткою, яку потерпілий тримав у руці, почав її виривати, сподіваючись, що в ній знаходяться гроші.
Під час вказаних подій, з території домоволодіння потерпілого вийшли ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , котрі побачили неповнолітнього ОСОБА_6 , що вчиняв напад на потерпілого ОСОБА_12 , та відреагувавши на прохання про допомогу, припинили протиправні дії неповнолітнього ОСОБА_6 та утримували його до приїзду працівників поліції.
В цей час ОСОБА_8 залишаючись в автомобілі у заздалегідь домовленому місці, а саме біля домоволодіння АДРЕСА_6 , не дочекався ОСОБА_6 та усвідомивши, що їхні сплановані дії не реалізовано до кінця, з метою уникнення викриття і затримання, поїхав з м. Бобринець в напрямку м. Кропивницький.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6 змінити через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Визнати винним неповнолітнього ОСОБА_15 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років, виключивши з резолютивної частини вироку «із конфіскацією всього належного йому на праві власності майна». У решті вирок суду залишити без змін.
Свої доводи апелянт мотивує тим, що всупереч вимог ч. 2 ст. 98 КК України, якою визначено, що неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, суд першої інстанції призначив неповнолітньому ОСОБА_6 додаткове покарання у виді конфіскації майна.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 , посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6 в частині його засудження за ч. 2 ст. 187 КК України змінити. Перекваліфікувати дії ОСОБА_6 з ч.2 ст.187 КК України на ч.1 ст.187 КК України, за якою призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 3 роки.
В обґрунтування вимог зазначає, що судом першої інстанції при обґрунтуванні доведеності вини ОСОБА_6 та ОСОБА_8 не виокремлено докази, які підтверджують вину кожного з них, а вказано лише на їх сукупність по відношенню до обох обвинувачених, що позбавляє можливості зрозуміти які ж саме докази доводять факт причетності ОСОБА_8 до вчинення нападу на ОСОБА_12 .
Крім того, вказує на те, що жоден із доказів, на які посилається у вироці суд, не доводить участі ОСОБА_8 у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення.
Зокрема, як на доказ участі ОСОБА_8 у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення суд посилається на покази потерпілого ОСОБА_12 , однак, під час допиту потерпілого у судовому засіданні останній повідомив, що напад на нього вчинив ОСОБА_6 одноособово. ОСОБА_8 він не знає, раніше ніколи не бачив. Чи приймав ОСОБА_8 участь у вчиненні ОСОБА_6 нападу йому не відомо.
Також, що стосується твердження суду про те, що участь ОСОБА_8 у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення підтверджується показаннями свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , то захист стверджує, що ні один із цих осіб жодних прямих даних щодо участі ОСОБА_8 у вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення так суду і не повідомив.
Відповідно до показів ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_24 вони були присутні у якості понятих при проведенні із ОСОБА_6 та ОСОБА_8 слідчих експериментів 13.07.2016 року та 14.07.2016 року у ході яких обвинувачені розповідали слідчому про спільну участь у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому, приймаючи до уваги результати проведення даних слідчих експериментів, на переконання апелянта, судом безпідставно не взято до уваги результати слідчих експериментів, що проведені із цими ж учасниками 06.09.2016 року, у ході яких органом досудового розслідування отримано повністю протилежні покази обвинувачених стосовно обставин вчинення кримінального правопорушення.
Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України стверджує, що суд першої інстанції не мав права посилатися на показання свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_24 відносно обставин про які ОСОБА_8 та ОСОБА_6 повідомляли слідчого у ході проведення слідчих експериментів під час досудового розслідування кримінального провадження.
Що стосується показань свідка ОСОБА_14 , які викладені у вироку, то апелянт наголошує на тому, що вони взагалі не відповідають реальним показанням, наданим ним судовому засіданні. Зокрема, під час допиту у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 на запитання сторони захисту дав покази про те, що насправді про участь брата ОСОБА_6 йому безпосередньо нічого не повідомляв. Про, начебто, причетність брата ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення йому розповіли вже працівники поліції, що прибули на місце події.
Також звертає увагу на те, що показання свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_23 , ОСОБА_21 стосовно причетності ОСОБА_8 до вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, всупереч вимогам ч.5 ст.95 КПК України, ґрунтуються не на основі фактів, що сприймалися ними особисто та підтверджують причетність ОСОБА_8 до нападу, а виключно на інформації, отриманої від ОСОБА_6 після його затримання.
При цьому сторона захисту зазначає, що ОСОБА_6 є неповнолітнім, має постійне місце проживання ( АДРЕСА_4 ) та міцні соціальні зв'язки (постійно навчається у Знам'янському професійному ліцеї №3), позитивно характеризується; свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю та щиро розкаявся; не має судимостей, що на думку захисника є підставами для звільнення ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_9 просить вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_8 в частині його засудження за ч. 2 ст. 187 КК України скасувати, а кримінальне провадження відносно нього закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України. Вимоги своєї апеляційної скарги обґрунтовує аналогічними доводами, викладеними в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_7 .
Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_9 , які підтримали доводи апеляційної скарги захисника, просили вирок суду першої інстанції скасувати, а провадження закрити у зв'язку з відсутністю в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, при цьому апеляційну скаргу прокурора підтримали частково, обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу захисника, просили вирок районного суду змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_6 з ч. 2 ст. 187 КК України на ч. 1 ст. 187 КК України, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, проти апеляційних скарг сторін захисту заперечив, пояснення законного представника ОСОБА_11 , яка підтримала апеляційні скарги захисників, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши доводи, наведені в апеляційних скаргах, колегія судді дійшла висновку, що апеляційні скарги захисників і прокурора підлягають частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції скасуванню з призначенням нового судового розгляду кримінального провадження в суді, який ухвалив вирок, в іншому складі суду з таких підстав.
Згідно з п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення судом при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Статтею 370 КПК України встановлені загальні вимоги до судового рішення, яке повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу
У свою чергу положеннями ст. 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до вимог ст. 374 КПК України суд першої інстанції в мотивувальній частині обвинувального вироку повинен дати аналіз всім зібраним у справі доказам щодо їх допустимості, достовірності і достатності, викласти формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, обґрунтувати свій висновок в частині доведеності вини обвинуваченого конкретними доказами, вказати які саме фактичні дані підтверджують обставини вчиненого злочину і навести мотиви за якими суд не бере до уваги окремі докази.
Колегією суддів під час апеляційного розгляду кримінального провадження встановлено, що вказаних вимог кримінального процесуального закону судом першої інстанції дотримано не було.
Так, зі змісту оскаржуваного вироку слідує, що суд першої інстанції обґрунтовуючи свій висновок щодо доведеності винуватості ОСОБА_8 та неповнолітнього ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, послався на показання потерпілого ОСОБА_12 , свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_21 , ОСОБА_23 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_24 , ОСОБА_22 , дані протоколів огляду місця події від 12.07.2017 року, висновку судово-балістичної експертизи № 162 від 11.08.2016 року, висновку судово-медичної експертизи № 1344 від 26.08.2016 року, протоколу слідчого експерименту за участі неповнолітнього ОСОБА_6 від 13.07.2016 року, протоколу слідчого експерименту за участі ОСОБА_8 від 14.07.2017 року, висновку за результатами службової перевірки від 13.10.2016 року та відеозапис із камер спостереження прилеглої території домоволодіння потерпілого від 12.07.2016.
Однак, суд першої інстанції під час судового розгляду належним чином не перевірив та у вироку не дав оцінки показанням потерпілого про те, що напад на нього вчинив ОСОБА_6 одноособово, ОСОБА_8 він не знає та йому не відомо чи приймав останній участь у скоєнні ОСОБА_6 нападу.
Також, суд першої інстанції пославшись на показання свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_21 , ОСОБА_23 , не дав належної оцінки тому, що ці докази лише підтверджують факт нападу ОСОБА_6 на потерпілого, однак не доводять участь ОСОБА_8 у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення.
Як вбачається зі змісту журналу судового засідання від 28.11.2016 року та відповідно аудіозапису, свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснив, що 12.07.2016 року близько 12 год. 00 хв. він був у домоволодінні потерпілого по АДРЕСА_8 , де також були дружина потерпілого, його мати та їх родич на ім'я ОСОБА_25 , коли всі почули якийсь шум біля воріт та крики потерпілого. Спочатку вибігла з двору дружина потерпілого, ОСОБА_14 , а потім і він та побачили потерпілого ОСОБА_12 , який присів біля свого автомобіля та був весь у крові, а поруч з ним був обвинувачений ОСОБА_6 , який тримав у руці залізний прут. Тоді вони разом із ОСОБА_14 затримали обвинуваченого, який пручався та виривався щоб утекти.
Свідок ОСОБА_14 відповідно до аудіозапису судового засідання від 28.11.2016 року в ході допиту пояснив, що 12.07.2016 року близько 12 год. 00 хв. він перебував у домоволодінні потерпілого, який доводиться йому родичем по АДРЕСА_8 , де також був ОСОБА_13 , дружина та мати потерпілого, коли почув крики біля воріт. Спочатку вибігла з двору дружина потерпілого, а потім і він слідом за нею. Коли вони вийшли за ворота він побачив, що біля свого автомобіля присівши сидить потерпілий весь у крові, а поруч замахуючись на нього залізним прутом стоїть обвинувачений ОСОБА_6 та другою рукою вириває у потерпілого сумку. Тоді дружина потерпілого почала відштовхувати нападника від чоловіка, а він у цей час разом із ОСОБА_26 схопили обвинуваченого ОСОБА_6 та повалили його на землю, де утримували до приїзду поліції. Коли приїхали працівники поліції то продовжували його утримувати та допитувати, на що ОСОБА_6 розповідав їм, що він приїхав до ОСОБА_27 разом із своїм братом, який чекає на нього на вул.Воровського та вказав, що саме брат дав йому пістолет для скоєння нападу на потерпілого. На запитання сторони захисту звідки він дізнався щодо причетності до вчинення кримінального правопорушення брата ОСОБА_6 , він повідомив, що працівники поліції розповіли йому вказані обставини. Особисто цих слів зі сторони затриманого ОСОБА_6 він не чув.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що показання свідка ОСОБА_14 , які викладені у вироку суду не відповідають показанням, наданих ним під час судового розгляду та зафіксованих на технічному носії інформації.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_21 пояснила, що вона є дружиною потерпілого ОСОБА_12 , та з слів її свекруха ОСОБА_23 знає, що обвинувачений ОСОБА_6 разом із братом планували напад на її чоловіка.
Також, як на доказ доведеності вини обвинувачених ОСОБА_8 та неповнолітнього ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, суд у вироку вказав на протоколи слідчих експериментів 13.07.2016 року та 14.07.2016 року, в ході яких обвинувачені надавали відомості слідчому про спільну їх участь у вчиненні кримінального правопорушення.
Водночас, судом першої інстанції безпідставно залишено поза увагою та не надано належної оцінки протоколам слідчих експериментів від 06.09.2016 року, в ході яких обвинувачені змінили попередні показання з приводу обставин скоєння злочину у співучасті та заперечували участь ОСОБА_8 у вчиненні даного кримінального правопорушення.
Таким чином, за наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_8 та неповнолітнім ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України ґрунтується на однобічному, неповному дослідженні зібраних у провадженні доказів, оскільки він зроблений без належної перевірки всіх обставин справи й оцінки всієї сукупності доказів, отриманих під час судового слідства, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені істотні порушення - є процесуально неприпустимим при судовому розгляді, оскільки в такий спосіб порушуються загальні засади забезпечення права на захист, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, законності, та одночасно обґрунтованості і вмотивованості судового рішення.
Разом з тим, порушення судом першої інстанції вищезазначених засад кримінального провадження та вимог п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України щодо змісту мотивувальної частини обвинувального вироку не відноситься до передбаченого в ст.415 КПК України переліку підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Проте, виходячи з загальних засад кримінального провадження, а саме з вимог п.2, п.10 ч.1 ст.7 КПК України та ст.ст.9, 17 КПК України, відповідно до яких до загальних засад відносяться законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, колегія суддів приходить до висновку, що вирок Бобринецького районного суду Кіровоградської області підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Під час нового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції необхідно врахувати наведене в цій ухвалі, повно й всебічно, з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, проаналізувати докази у кримінальному провадженні, дати їм юридичну оцінку з огляду на їх достовірність, допустимість та достатність, з урахуванням положень, передбачених ст.ст. 23, 94, 95 КПК України, перевірити доводи, зазначені в апеляційних скаргах сторін судового провадження, і в залежності від цього постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення.
Міру запобіжного заходу, обрану ОСОБА_8 та неповнолітньому ОСОБА_6 колегія суддів, враховуючи положення ст.ст. 177, 178, 183 КПК України, вважає за необхідне залишити тримання під вартою, продовживши строк його дії на 60 днів, тобто до 13 год. 00 хв. 09 вересня 2017 року.
Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 409, 412, 415, 419 КПК України колегія суддів.
Апеляційні скарги прокурора, захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 та захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 задовольнити частково.
Вирок Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 25 квітня 2017 року стосовно ОСОБА_8 та неповнолітнього ОСОБА_6 скасувати.
Призначити новий розгляд кримінального провадження № 12016120110000393 стосовно ОСОБА_8 та неповнолітнього ОСОБА_6 в тому ж суді в іншому складі суду.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_8 та ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою продовжити на 60 днів, тобто до 13 год. 00 хв. 09 вересня 2017 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4