Справа № 199/2130/17
(1-кп/199/187/17)
іменем України
18 липня 2017 року м. Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
Головуючий - суддя ОСОБА_1
При секретарі ОСОБА_2
За участю прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12017040030000051, за обвинуваченням ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпродзержинську, Дніпропетровської області, громадянина України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України,
Ухвалою суду запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою було продовжено до 22 липня 2017 року.
В судовому засіданні прокурором ОСОБА_3 заявлене клопотання про продовження строку тримання ОСОБА_5 під вартою на 60 днів. Клопотання обґрунтовується тим, що обвинувачений може переховуватися від суду, перешкоджати встановленню істини по даному провадженню.
Обвинувачений ОСОБА_5 і його захисник ОСОБА_4 заперечили проти задоволення клопотання прокурора, оскільки будь які визначені законом ризики відсутні і просять замінити обвинуваченому запобіжний захід на більш м'який.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вирішуючи питання про доцільність зміни запобіжного заходу - тримання під вартою обвинуваченому на будь-який інший, не пов'язаний з позбавленням волі, або його продовження, суд бере до уваги ті обставини, що ОСОБА_5 , обвинувачується у вчиненні тяжкого умисного корисливого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років.
Також, суд бере до уваги рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року, за яким тримання під вартою є виправданим у тому випадку, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.
На думку суду, такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпека інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, і за таких обставин суд погоджується з думкою прокурора, що зазначені ознаки дають підстави вважати можливим ухилення від суду, перешкоджання встановленню істини по даному провадженню.
Суд також враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Проте, розглядаючи можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, суд, враховуючи вищезазначене, відповідно до приписів ст. 183 КПК України вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Відповідні заперечення сторони захисту судом відхиляються як безпідставні та спростовані вищенаведеними фактичними обставинами.
Керуючись ст.ст. 176-179, 182, 183, 193, 194, 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора ОСОБА_3 задовольнити.
Продовжити дію раніше застосованого у відношенні ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у Дніпропетровській установі виконання покарань (№ 4) Південно-Східного МРУ ВКПП МЮ України на строк до 15 вересня 2017 року.
У задоволені клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 і його захисника ОСОБА_4 про заміну обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який - відмовити.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на вирок суду.
Головуючий:
18.07.2017