Провадження № 11-сс/793/441/17 Справа № 712/8131/17 Категорія: ст. 181 КПК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
18 липня 2017 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5
з участю прокурораОСОБА_6 , ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
підозрюваного ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 липня 2017 року, якою відносно
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ротмистрівка, Смілянського району, Черкаської області, громадянина України, українця, освіта вища, непрацюючого, неодруженого, неповнолітніх дітей на утриманні немає, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та тимчасово проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , невійськовозобов'язаного, інвалід 3 групи, депутатом, ліквідатором наслідків аварії ЧАЕС не являється, раніше не судимого,
застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, -
01 липня 2017 року слідчий Черкаського ВП ГУ НП в Черкаській області ст. лейтенантом поліції ОСОБА_10 звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси із клопотанням, погодженим із прокурором Черкаської місцевої прокуратури ОСОБА_11 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Клопотання мотивовано тим, що в СВ Черкаського ВП ГУ НП в Черкаській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12017251010004629 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 2 ст. 28, ст. 162 КК України.
Досудовим розслідування встановлено, що 18.08.2008 ОСОБА_12 , на підставі договорів купівлі-продажу серії ВКР №732714 та ВКР№732915, які посвідчено приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_13 , придбала жилий будинок з надвірними будівлями і спорудами та земельну ділянку (кадастровий номер №7110136700-0-020-0320), що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .
З метою укладення договору купівлі-продажу 18.08.2008 між ОСОБА_12 та ВАТ «Ерсте Банк» укладено кредитний договір із фізичною особою № 014/2061/2/21646 про надання кредиту на загальну суму 100 000 доларів США, з відсотками на строк до 17.08.2028 року включно.
На забезпечення умов кредитного договору з фізичною особою №014/2061/2/21646 між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_12 27.07.2015 укладено договір іпотеки №3014/2061/2/21646 стосовно майна, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому, відповідно до пп. 1.2.1, 1.2.2., 1 4. 1.7 договору іпотеки наведене майно належить ОСОБА_12 на праві власності.
У подальшому, 02.06.2017 ОСОБА_9 в порушення ст.ст. З, 8, 19, 30, 32, 41, 47, 55, 124 Конституції України, ст. 233 КПК України, ст, 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», розділ) 5 договору іпотеки №014/2061/2/21646 від 27.07.2015, достовірно знаючи про гарантоване Конституцією України право на приватне житло та установлений законом порядок виселення особи з приватного житла, заборону основного закону втручання у приватне життя, судового процесу із спору щодо вищенаведеного приватного житла, діючи за попередньою змовою з невстановленими особами, знаходячись у громадському місці, посягаючи на фундаментальні права громадян, знаходячись поряд із домоволодінням, яке розташоване по АДРЕСА_2 , супроводжуючи свої дії хуліганством, проник до приватного житла гр. ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та неповнолітньої ОСОБА_15 .
Продовжуючи ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою з групою невстановлених, на даний час, осіб, виконуючи свою роль в розробленому єдиним злочинним умислом плані, демонструючи свою зневагу до існуючих норм моралі, супроводжуючи свої дії особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, погрожуючи насильством, в період часу з 02.06.2017 по 27.06.2017, діючи проти волі ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та неповнолітньої ОСОБА_15 , систематично проникали до житла, а в подальшому вчинили примусове, всупереч закону виселення останніх з житла.
Крім того, 02.06.2017 ОСОБА_9 в порушення законодавства, достовірно знаючи про гарантоване Конституцією України право на приватне житло та установлений законом порядок виселення особи з приватного житла, заборону основного закону втручання у приватне життя, судового процесу із спору щодо вищенаведеного приватного житла, діючи за попередньою змовою з невстановленими особами, знаходячись у громадському місці, посягаючи на фундаментальні права громадян, знаходячись поряд із домоволодінням, яке розташоване по АДРЕСА_2 , супроводжуючи свої дії хуліганством, проник до приватного житла ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та неповнолітньої ОСОБА_15 .
У подальшому ОСОБА_9 в період з 02.06.2017 по 27.06.2017, діючи за попередньою змовою з групою невстановлених, на даний час, осіб, виконуючи свою роль в розробленому єдиним злочинним умислом плані, демонструючи свою зневагу до існуючих норм моралі, в супереч вимогам потерпілих, які намагались зупинити неправомірні дії, супроводжуючи свої дії особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, погрожуючи насильством, із хуліганських мотивів здійснював пошкодження та знищення майна ОСОБА_12 та членів її сім'ї, викидав особисті речі та власність родини ОСОБА_12 з вікон будинку, умисно пошкоджував скло будинку, літньої кухні та сараю, з метою демонстрування можливих наслідків розвитку подій, пошкодив та знищив інше майно.
Таким чином, ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 2 ст. 28 ст. 162 КК України - тобто незаконне проникнення до житла особи, а так само незаконне виселення та інші дії, що порушують недоторканість житла громадян, вчинені із застосуванням насильства, погрозами застосування насильства, за попередньою змовою групою осіб; ч. З ст. 296 КК України - хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, вчинені групою осіб з опором громадянам, які припиняли хуліганські дії,
30.06.2017 ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ст. 162, ч. З ст. 296 КК України.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення судом вимог КПК України, та винести нову ухвалу, якою задовольнити клопотання повністю.
В обґрунтування своїх доводів прокурор зазначає, що слідчий суддя не врахував наявності ризиків, а саме: спроби переховуватися від суду, перешкоджання проведенню досудового розслідування, здійснення погроз, підкупу, умовляння свідків і потерпілого, психологічний та моральний тиск на потерпілу та її родину, продовження злочинної діяльності та вчинення інших кримінальних правопорушень. Крім того, ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні злочину середньої тяжкості, не має легальних засобів для існування, не працює, може скоїти нові злочини з метою отримання прибутку.
Заслухавши доповідь судді, прокурора ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні, захисника ОСОБА_8 та підозрюваного ОСОБА_9 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити законне рішення суду без змін, вивчивши матеріали клопотання та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
За змістом ст.131 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Постановляючи ухвалу про обрання найбільш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, слідчий суддя виходив з того, що існує обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_9 інкримінованих йому злочинів, однак, запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання буде достатнім для запобігання ризикам, які передбачені ст. 177 КПК України, зокрема, ухилення від явки до слідчого чи прокурора для участі у проведенні слідчих дій.
Згідно ч. 2 ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України.
Відповідно до вимог ч.4 ст. 194 КПК України , якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п.1 та 2 ч.1 ст. 194 КПК України , але не доведе обставини, передбачені п.3 ч.1 цієї статті, слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України.
Згідно положень ст. 179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені ст. 194 цього кодексу.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя в повній мірі дотримався вимог, передбачених статтями 178, 194 КПК України, а саме, врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 злочинів середньої тяжкості, санкція яких у випадку визнання особи винною передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком від 3 до 5 років, особу підозрюваного, який раніше не судимий, є інвалідом 3 групи, має постійне місце проживання, та дійшов вірного висновку про те, що застосування найбільш м'якого запобіжного заходу, а саме, особистого зобов'язання є достатнім і забезпечить належну поведінку підозрюваного ОСОБА_9 .
Доводи апеляційної скарги прокурора є безпідставними та не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це необхідно робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного ув'язнення.
Твердження апелянта про наявність вагомих доказів вчинення підозрюваним злочину та тяжкість злочину не є єдиним критерієм для обрання запобіжного заходу і оцінюються в сукупності з іншими обставинами.
Крім того, прокурором не доведено наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Колегія суддів приходить до висновку, що у клопотанні та в апеляції прокурор не навів обґрунтування того, що лише тримання під вартою є тим запобіжним заходом, який би забезпечив належну поведінку підозрюваного та виконання ним процесуальних обов'язків. Прокурор довів лише обставини, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК, але не довів обставин, передбачених п.п.2,3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а тому слідчий суддя обґрунтовано застосував більш м'який запобіжний захід, ніж визначений у клопотанні слідчого.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що будь-яких підстав для скасування ухвали слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 липня 2017 року не має.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131, 132, 154, 155, 156, 157, 404, 405, 407, 422 КПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 липня 2017 року, якою застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
Головуючий :
Судді :