Провадження № 1кс/712/4102 /17
Справа № 712/8944/17
про застосування запобіжного заходу
у вигляді тримання під вартою
18 липня 2017 року Слідчий суддя Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси винесене в кримінальному провадженні № 12017251010002182 від 06 березня 2017 року, слідчим Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_7 та погоджене прокурором Черкаської місцевої прокуратури ОСОБА_8 , клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Багдад, Грузія, громадянина Грузії, грузина, одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні немає, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
Слідчий Черкаського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області старший лейтенант поліції ОСОБА_7 звернувся із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_9 , посилаючись на те, що 05.03.2017 року до ЧЧ ЧВП ГУ НП в Черкаській області надійшло повідомлення від ОСОБА_10 про те, що 05.03.2017 року близько 11.00 години виявив відсутність майна за місцем свого проживання за адресою АДРЕСА_3 .
Відомості по даному фактом в несені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12017251010002182 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого
ч. 3 ст. 185 КК України.
Досудовим розслідуванням було встановлено в березні 2017 року, точної дати та часу в ході проведення досудового розслідування не встановлено, шляхом зриву металевої решітки та віджиму пластикового вікна, ОСОБА_9 проник в середину приміщення квартири АДРЕСА_4 , яка належить ОСОБА_10 , де реалізуючи свій умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, будучи впевненим, що його дії залишаться непомітними для сторонніх осіб, діючи умисно, з корисливих мотивів, таємно викрав ноутбук марки «Samsung» чорного кольору вартістю 3000 грн. та грошові кошти в сумі 30 гривень, чим спричинив останньому матеріальної шкоди, після чого з місця скоєння злочину зник.
Таким чином ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, а саме - таємному викраденні чужого майна (крадіжці) поєднаному із проникненням у житло.
16.07.2017 року ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів, які дають підстави для обґрунтованої підозри ОСОБА_9 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна /крадіжка/.
Слідчий в клопотанні посилається на те, що підставою застосування відносно підозрюваного ОСОБА_9 міри запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінального правопорушення, за яке передбачається покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 6 років, а також наявність ризиків, котрі дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, впливати та потерпілого, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так як слідством не всі знаряддя злочину знайдені, а також можливість вчиняти інші кримінальні провадження, так як останній не має постійного місця проживання, є громадянином іншої держави.
В судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали та просили його задовольнити.
Підозрюваний в судовому засіданні вину свою у вчиненому злочинові визнав повністю, щиро розкаювався у вчиненому, та пояснив про обставини вчиненого злочину, та просив застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Захисник в судовому засіданні просив обрати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме - домашній арешт.
Слідчий суддя, заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання приходить до наступного.
Відповідно до ст. 186 КПК України, клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу розглядається слідчим суддею, судом невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого або з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі, чи з моменту подання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду відповідного клопотання.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-IV "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються вони у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Міжнародні договори України, які набрали чинності у встановленому законом порядку та встановлюють інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідних актах законодавства України, мають перевагу над внутрішньодержавними законодавчими актами.
Відповідно до ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до ст. 17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини - обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув"язнення.
Крім того, згідно ст.5 Європейської конвенції з прав людини, яка у відповідності до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи. Крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом.
Так, у справі «Смирнов проти Росії» Європейський суд з прав людини наголосив, що особа, обвинувачена в скоєнні злочину, завжди повинна знаходитися на свободі, до закінчення розгляду справи, якщо Держава не зможе довести, що маються «умісні і достатні» причини взяти її під варту, і зокрема, коли є підстави вважати, що особа ухилятиметься від слідства та суду, перешкоджатиме встановленню істини у справі, або продовжить злочину діяльність.
В частині 3 ст. 5 Конвенції / правова позиція ЄСПЛ, викладена в п. 60 рішення від 06.11.2008 року у справі "Єлоєв проти України"/ після спливу певного проміжку часу / досудового розслідування, судового розгляду/ навіть обґрунтована підозра у вчинені злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання та кримінального провадження, встановив, що підозрюваний ОСОБА_11 на даний час підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, тобто вчинив тяжке кримінальне правопорушення, санкція згідно якого передбачає позбавлення волі строком від трьох до шести років.
В своєму клопотанні слідчий та прокурор вказує, що до ОСОБА_11 , необхідно обрати міру запобіжного заходу тримання під вартою, що дасть необхідність запобігання спробам переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконному впливу на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
При формуванні внутрішнього переконання слідчого, прокурора, слідчого судді, врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпеки цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятися від слідства й суду. Проте сам по собі факт тяжкості злочину, який інкримінується особі, не може бути підставою для застосування запобіжного заходу, оскільки це суперечило б презумпції невинуватості. У цьому ключі послідовною та логічною є позиція Європейського суду з прав людини, яка зводиться до наступного: небезпека можливості переховуватися від правосуддя не може вимірюватися виключно на підставі суворості можливого вироку. Наявність сильної підозри в тому, що особа вчинила тяжкий злочин, є, звичайно, таким чинником, що відноситься до суті питання, однак сама по собі така підозра не може бути виправданням довготривалому утриманню під вартою. Небезпека переховування особи від правосуддя повинна оцінюватися не лише у світлі тяжкості покарання, але й виходячи з усіх інших обставин, які можуть або підтвердити наявності такої небезпеки, або звести її до такого мінімуму, що попереднє ув'язнення виявиться невиправданим.
В даному випадку слідчим з прокурором не доведено та не надано письмових доказів того, що в даному випадку виникли ризики передбачені вимоги ст.177 КПК України.
З матеріалів клопотання вбачається, що підозрюваний має постійне місце проживання та з урахуванням того, що досудовим розслідуванням не встановлено нових даних, за допомогою яких би обґрунтовувалася неможливість запобігання зазначеним ризикам будь-яким із передбачених ч.1 п.1,3,4,5 ст. 177 КПК України, тому за таких суд вважає, що підозрюваний ОСОБА_11 , не потребує ізоляції від суспільства та є можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, а саме цілодобового домашнього арешту.
Керуючись ст. ст. 32, 110, 131-132, 176-178, 181,184, 193-196, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого Черкаського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 60 (шістдесят) діб, тобто до 15 вересня 2017 року, включно.
Строк домашнього арешту обчислювати з моменту винесення ухвали, тобто з 15 лютого 2017 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;
- заборонити цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- здати на зберігання слідчому свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну;
- докласти зусиль до офіційного працевлаштування;
- носити електронний засіб контролю.
Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного.
Орган внутрішніх справ повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження.
Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
Копію ухвали суду вручити підозрюваному ОСОБА_9 , слідчому, та прокурору для контролю за її виконанням.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з моменту її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_12
Копію цієї ухвали мені вручено « » липня 2017 року о « » год. « » хв.
Одночасно роз'яснено порядок її оскарження.
Підозрюваний: ОСОБА_9
Захисник: ОСОБА_13