Справа № 369/8000/16-ц
Провадження № 2/369/326/17
Іменем України
13.06.2017 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Волчка А.Я.
за участю секретаря Раситюк М.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,
У серпні 2016 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку цивільного судочинства, з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що квартира АДРЕСА_1, яка належить позивачу на праві приватної власності, згідно свідоцтва про право власності на житло виданого Виконкомом Вишневої міської Ради з розпорядженням від 29 серпня 1997 року за № 52.
Відповідачем по даному позову являється його дочка - ОСОБА_2.
З 2014 року по теперішній час відповідач жодного разу не приходила у квартиру АДРЕСА_2, де позивач являється власником даної квартири , не намагалася вселитися до неї, не несла ніяких витрат по її утриманню.
Відповідач забрала свої речі, залишила квартиру добровільно, ключів від квартири ніхто у неї не забирав.
Де в даний час знаходиться відповідач позивачу не відомо.
По скільки відповідач не проживає в квартирі, не оплачує комунальні та інші послуги, то позивач вважає, що вона втратила право на користування житловим приміщенням, а саме АДРЕСА_3.
Позивач змушений сплачувати квартирні платежі, в тому числі і за відповідача, що створює для неї, як власника квартири певні матеріальні труднощі.
Те, що відповідач зареєстрований у належній квартирі, у значній мірі ускладнює позивачу оплату комунальних та інших послуг.
Тому просив визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1
У судове засідання позивач не з'явився, надіслав до суду заяву, згідно якої позовні вимоги підтримав, просив розглянути справу за його відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи були повідомлена належним чином, причини неявки суду невідомі.
За згодою представника позивача суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою сторін в засідання в силу ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав:
У ст. 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Ст.ст. 47, 48 Конституції України гарантоване кожному право на житло, ніхто не може бути позбавлений житла.
Згідно ч.4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як на підставі і в порядку, передбаченому законом.
За ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
П.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» визначає, що у справах про визнання наймача або членів його сім'ї такими, що втратила право користування жилим приміщенням, необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу ОСОБА_1, належить квартира АДРЕСА_1, належить, на праві приватної власності, згідно свідоцтва про право власності на житло виданого Виконкомом Вишневої міської Ради з розпорядженням від 29 серпня 1997 року за № 52.
Відповідачем по даному позову являється його дочка - ОСОБА_2.
З 2014 року по теперішній час відповідач жодного разу не приходила у квартиру АДРЕСА_2, де позивач являється власником даної квартири , не намагалася вселитися до неї, не несла ніяких витрат по її утриманню.
Відповідач забрала свої речі, залишила квартиру добровільно, ключів від квартири ніхто у неї не забирав.
Де в даний час знаходиться відповідач позивачу не відомо.
По скільки відповідач не проживає в квартирі, не оплачує комунальні та інші послуги, то позивач вважає, що вона втратила право на користування житловим приміщенням, а саме АДРЕСА_3.
Позивач змушений сплачувати квартирні платежі, в тому числі і за відповідача, що створює для неї, як власника квартири певні матеріальні труднощі.
Те, що відповідач зареєстрована у належній квартирі, у значній мірі ускладнює позивачу оплату комунальних та інших послуг.
Факт непроживаня відповідача ОСОБА_2 підтверджується актом депутата Вишневої міської ради від 29.08.2016 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 та ст. 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову.
З огляду на вищевикладене, та керуючись ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 405, ст.ст. 4, 10,11, 57-60, 209, 212-215, 218, ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням- задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, такою, що втратила право користування житловим приміщенням, за адресою: АДРЕСА_4.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення подається протягом десяти днів з дня отримання відповідачем копії рішення.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: А.Я. Волчко