11 липня 2017 року м. Київ К/800/14053/17
Суддя Вищого адміністративного суду України Шипуліна Т.М., розглянувши матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 у справі №826/13195/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бон-Ексім» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, перевіривши дотримання ст.ст. 20, 210, 211, 212 КАС України та її відповідність вимогам ст. 213 КАС України,
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бон-Ексім» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено повністю.
Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві 26.04.2017 звернулася з касаційною скаргою та клопотанням про поновлення строку касаційного оскарження до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.04.2017 касаційну скаргу відповідача було залишено без руху у зв'язку з невиконанням вимог частини п'ятої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України (до касаційної скарги не додано документу про сплату судового збору), а також на підставі частини четвертої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на те, що наведені у заяві про поновлення строку касаційного оскарження підстави визнані судом неповажними, оскільки належних доказів щодо неможливості для звернення до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою у визначений частиною другою статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України строк суду не надано, та надано відповідачу строк на усунення недоліків - протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху. При цьому було зазначено, що на підтвердження поважності пропуску процесуального строку слід надати докази, що унеможливили своєчасне вчинення процесуальної дії зі звернення до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою у строк визначений законом.
На виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 28.04.2017 відповідачем надіслано документ про сплату судового збору в установленому порядку та розмірі.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.06.2017 відповідачу було продовжено строк для усунення недоліків касаційної скарги в частині наведення інших підстав та доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою у строк, визначений законом або надання доказів обставинам, наведеним у первинному клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження.
Згідно з результатом електронного пошуку поштових відправлень на офіційному сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» (www.ukrposhta.com) відправлення за номером 0102918645567, яким надіслано Державній податковій інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві копію ухвали від 07.06.2017, вручене адресату 16.06.2017.
На виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 07.06.2017 скаржником направлено до суду касаційної інстанції заяву про усунення недоліків касаційної скарги, в якій порушено питання про поновлення строку касаційного оскарження судових рішень.
Розглянувши вказане клопотання, суддя-доповідач дійшов висновку про те, що наведені відповідачем у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження судових рішень підстави пропуску такого строку не є поважними.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справ «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Згідно з положеннями Закону України «Про судовий збір» органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Вказуючи на те, що податковий орган вже звертався до суду з касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення (К/800/4298/17), утім був позбавлений можливості здійснити сплату судового збору з підстав обмеженого фінансування з державного бюджету, відповідач не надав жодних доказів вчинення дій з метою сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі №826/13195/16 та доказів відсутності можливості сплати такого судового збору з моменту виникнення у нього права на касаційне оскарження рішень у вказаній справі.
Належними доказами поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження, у зв'язку з відсутністю коштів для сплати судового збору за звернення до суду з касаційною скаргою, є докази, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій податкового органу, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України, які б свідчили, що податковий орган дійсно бажає реалізувати своє право на касаційне оскарження у даній справі у найкоротші строки.
Підстави, на які посилається відповідач в обґрунтування поважності пропуску строку касаційного оскарження, можуть бути визнані поважними за умови надання відповідних доказів, які б підтверджували їх наявність.
Відповідно до частини третьої статті 214 та частини шостої статті 108 КАС України касаційна скарга повертається особі, що її подала, якщо цією особою не усунуто недоліків касаційної скарги, залишеної без руху.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню.
Відповідно до частини шостої статті 108 КАС України повернення касаційної скарги не позбавляє права на повторне звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом з дотриманням строків на касаційне оскарження судових рішень.
Керуючись ст. 213, ч. 3 ст. 214, ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України,-
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 у справі №826/13195/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бон-Ексім» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - повернути.
2. Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Суддя Вищого адміністративного суду України Т.М. Шипуліна