ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
13 липня 2017 року № 826/19310/16
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу:
за позовом ОСОБА_1,
до відповідача Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик»,
третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик», третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Позивач в обґрунтування позовних зазначила, що відповідач за відсутності правових підстав не включив її до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що призвело до порушення її прав на отримання коштів.
Від представника відповідача надійшли письмові заперечення на адміністративний позов, згідно яких у задоволенні позову просить відмовити з підстав їх необґрунтованості та невмотивованості.
За результатами судового засідання, дослідивши наявні у справі документи, суд прийшов до висновку про можливість продовження розгляду справи у порядку письмового провадження, відповідно до статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, розглянувши наявні у справі документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
02.10.2015 року між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» був укладений договір № 222D-626453 банківського вкладу «Осінній оксамит» в доларах США із щомісячною сплатою процентів (13 місяців), за умовами якого банк приймає грошові кошти вкладника, на вкладний (депозитний) рахунок в сумі 6 500,00 доларів США на строк з 02.10.2015 р. по 02.11.2016 р.
Згідно наявного в матеріалах справи меморіального валютного ордеру № 222/85897 від 02.10.2015 р. на рахунок ОСОБА_3 зараховано 6 500,00 Доларів США з призначенням платежу «Надходження грошових коштів згідно договору № 222D-626453 від 02.10.2015».
30.11.2015 р. між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» було укладено Додаткову угоду до договору № 222D-626453 від 02.10.2015 р. банківського вкладу «Осінній оксамит» в доларах США із щомісячною сплатою процентів (13 місяців), за умовами якого з 30.11.2015 р. сума вкладу становить 11 404,76 доларів США.
Згідно наявного в матеріалах справи меморіального валютного ордеру № 222/12661 від 30.11.2015 р. на рахунок ОСОБА_3 зараховано 4 904,76 Доларів США з призначенням платежу «Поповнення депозитного рахунку зг. договору № 222D-626453 від 02.10.2015 р. на суму 4 904,76 без ПДВ».
01.03.2016 р. між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» було укладено Додаткову угоду до договору № 222D-626453 від 02.10.2015 р. банківського вкладу «Осінній оксамит» в доларах США із щомісячною сплатою процентів (13 місяців), за умовами якого з 01.03.2016 р. сума вкладу становить 18 404,76 доларів США.
Згідно наявної в матеріалах справи квитанції від 01.03.2016 р. на рахунок ОСОБА_3 зараховано 7 000,00 Доларів США з призначенням платежу «Поповнення депозитного рахунку зг. договору № 222D-626453 від 02.10.2015 р. на суму 7 000,00 без ПДВ».
В подальшому між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір про відступлення права вимоги від 04.04.2016р., відповідно до умов якого ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_1 прийняла право вимоги за Договором № 222D-626453 банківського вкладу «Осінній оксамит» в доларах США із щомісячною сплатою процентів (13 місяців) від 02.10.2015 р., Додатковою угодою до договору № 222D-626453 від 02.10.2015 р., укладеною 30.11.2015 р., Додатковою угодою до договору № 222D-626453 від 02.10.2015 р., укладеною 01.03.2016 р., укладеними між ОСОБА_3 та ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» у розмірі 7 000,00 грн.
Цей договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Збирит О. В. та зареєстровано у реєстрі за № 331.
В той же час, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 05.04.2016 р. № 234 «Про віднесення ПАТ «КБ «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05.04.2016 р. № 463 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ «КБ «Хрещатик» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 05.04.2016 р. до 04.05.2016 р. включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «КБ «Хрещатик», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_5 строком на один місяць з 05.04.2016 р. до 04.05.2016 р. включно.
Згідно рішення виконавчої дирекції Фонду від 21.04.2016 р. № 560, продовжено строки тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Хрещатик» з 05.05.2016 р. до 04.06.2016 р. включно.
У відповідності до даного рішення продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Хрещатик» ОСОБА_5 з 05.05.2016 р. до 04.06.2016 р. включно.
Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 02.06.2016 р. № 46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 03.06.2016р. №913 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» з 06.06.2016 р. по 05.06.2018 р. включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ОСОБА_5
04.04.2016 р. до ПАТ «КБ «Хрещатик» ОСОБА_3 було подано повідомлення про відступлення права вимоги за договором № 222D-626453 банківського вкладу «Осінній оксамит» в доларах США із щомісячною сплатою процентів (13 місяців) від 02.10.2015 р. в розмірі 7 000,00 доларів США на користь ОСОБА_1, та зазначено, що надалі ПАТ «КБ «Хрещатик» належить здійснити оплату боргу в розмірі вищевказаної суми на корить ОСОБА_1 та за її вказівками та вимогами.
Вказане повідомлення зареєстроване в Прорізному відділенні ПАТ «КБ «Хрещатик» за вх. № 870-Г від 04.04.2016 р.
В подальшому, 18.04.2016 р. позивачем направлено засобами поштового зв'язку на ім'я Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб заяву від 07.04.2016 р. про виплату їй гарантованої суми за договором № 222D-626453 банківського вкладу «Осінній оксамит» в доларах США із щомісячною сплатою процентів (13 місяців) від 02.10.2015 р. на підставі договору про відступлення права вимоги віл 04.04.2016 р., укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1
Листом № 41/7-10/2895 від 25.05.2016 р. Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб повідомлено, що в банку не обліковується заборгованість перед позивачем та враховуючи, що внесення змін до договорів банківського вкладу у цьому випадку збільшує навантаження на Фонд та призводить до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, внесення змін до договорів в частині сум та переоформлення рахунків на інших вкладників і включення до реєстру вкладників осіб згідно з вищевказаними договорами не вбачається можливим.
У відповідь на вищевказаний лист Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, позивачем 14.06.2016 р. було направлено рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення лист з копіями договору про відступлення права вимоги та повідомленням про відступлення права вимоги.
Листом № 41/3-12/6068 від 08.07.2016 р. Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб повідомлено, те ж саме, що і в попередньому листі, а саме: що в банку не обліковується заборгованість перед позивачем та враховуючи, що внесення змін до договорів банківського вкладу у цьому випадку збільшує навантаження на Фонд та призводить до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, внесення змін до договорів в частині сум та переоформлення рахунків на інших вкладників і включення до реєстру вкладників осіб згідно з вищевказаними договорами не вбачається можливим.
Не погоджуючись з такою позицією та вважаючи описану вище протиправною, позивач звернулася за захистом своїх порушених прав та інтересів у судовому порядку до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, відповідача суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, зважаючи на наступне.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, щодо повноважень та функцій Фонду відносно виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4452 -VІ.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Порядок проведення процедури ліквідації банків передбачено розділом 8 Закону Закону №4452-VI.
Так, відповідно до ст. 45 Закону №4452-VI, Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет. Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в у газеті «Урядовий кур'єр» або «Голос України» не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку. Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.
Згідно ст. 49 Закону №4452-VI, Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.
Частиною другою статті 49 Закону №4452-VI передбачено, що протягом 90 днів з дня опублікування відомостей Фонд здійснює такі заходи:
1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;
2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;
3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.
Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.
Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.
Фонд не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, кім задоволення вимог кредиторів за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури, якщо таке задоволення вимог погоджено виконавчою дирекцією Фонду.
Вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.
Відповідно до ст. 50 Закону №4452-VI з дня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку. До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші актив банку. До ліквідаційної маси банку не включається майно у випадках, прямо встановлених законом, а також ліцензія, гідвіл.
Майно банку, що включається до ліквідаційної маси, підлягає оцінці Фондом у порядку, встановленому Фондом. Перелік майна банку, що підлягає оцінці суб'єктами оціночної діяльності, встановлюється Фондом. Для проведення оцінки майна Фонд має право залучати суб'єктів оціночної діяльності з оплатою їх послуг за рахунок ліквідаційної маси банку.
Інвентаризація майна банку та формування ліквідаційної маси мають бути завершені у строк до шести місяців з дня прийняття рішення про ліквідацію банку та відкликання банківської ліцензії. Результати інвентаризації та формування ліквідаційної маси відображаються в акті, який підлягає затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.
Згідно ст. 51 Закону №4452-VI, виконавча дирекція Фонду затверджує заходи з передпродажної підготовки майна одного або кількох банків (майно, об'єднане у пули активів, цілісні майнові комплекси, пакети акцій тощо), ремонту основних засобів, добудови об'єктів незавершеного будівництва, реалізації девелоперських проектів (зокрема операцій з експлуатації нерухомості) на належних банку земельних ділянках із залученням інвестицій, вилучення з непридатного для експлуатації майна окремих деталей, вузлів, агрегатів тощо для подальшої реалізації.
Після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк.
Фонд затверджує способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, включеного до ліквідаційної маси, у разі потреби організовує консолідований продаж майна кількох банків, що одночасно перебувають у процедурі ліквідації.
Фонду заборонено відчужувати майно банку до затвердження виконавчою дирекцією Фонду способу, порядку, складу та умов відчуження майна такого банку, крім випадків надання виконавчою дирекцією Фонду дозволу на реалізацію окремого майна з метою запобігання збиткам або ризикам його втрати чи пошкодження, а також у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно положень ст. 52 Закону №4452-VI, кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у такій черговості:
1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян;
2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;
3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі покриття витрат Фонду, передбачених пунктом 7 частини другої статті 20 цього Закону, витрат, пов'язаних із консолідованим продажем активів Фондом;
4) вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом;
5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування;
6) вимоги фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано;
7) вимоги інших вкладників, які не є пов'язаними особами банку, юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов'язаними особами банку;
8) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом;
9) вимоги кредиторів банку (фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, а також юридичних осіб), які є пов'язаними особами банку;
10) вимоги за субординованим боргом.
Вимоги до банку, незадоволені за недостатністю його майна, вважаються погашеними, що не позбавляє Фонд або уповноважену особу Фонду права звертатися з вимогами до пов'язаної з банком особи у порядку, визначеному частиною п'ятою цієї статті.
Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від продажу майна (активів) банку після повного задоволення вимог попередньої черги. У разі якщо обсяг коштів, одержаних від продажу майна (активів), недостатній для повного задоволення всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належать кожному кредитору однієї черги. У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги Фонд не враховує суму грошових вимог цього кредитора.
Відповідно до ст. 2 Закону №4452-VI, передбачено, що кредитор - юридична чи фізична особа, яка має документально підтвердженні вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань.
Таким чином, вкладник має право в установлений законом строк звернутися до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» із кредиторською вимогою, яка у випадку акцептування підлягає задоволенню у відповідній черговості.
Як вбачається з довідки № 3/3133 від 30.06.2017 р., що міститься в матеріалах справи, 14.06.2016 р. ОСОБА_3 звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» із відповідною заявою про визнання кредиторських вимог, в тому числі й на грошові кошти по договору № 222D-626453 банківського вкладу «Осінній оксамит» в доларах США із щомісячною сплатою процентів (13 місяців). Вказана кредиторська вимога була акцептована на суму 18 404,76 доларів США, що становить суму вкладу по зазначеному договору.
Таким чином, із поданням заяви про визнання кредиторських вимог вкладник - ОСОБА_3 підтвердив свій статус кредитора банку та фактично визнав свої вимоги на суму відступлених грошових коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ст.ст. 1058, 1060 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід і іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Такий договір укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.
Пунктами 3, 4 частини 1 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено зміст понять «вклад» та «вкладник». Зокрема, визначено, що вкладом є кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Відповідно до ст.ст. 514, 515 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інакше не встановлено договором чи законом. Зміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора.
Відповідно до ч. 1 ст. 1066, ч. 1 ст. 1067 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.
Згідно ст. 1068 ЦК України, банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.
Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Стаття 1071 ЦК України визначає перелік підстав списання грошових коштів з рахунка клієнта. Так, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.
Із аналізу наведених норм вбачається, що за договором банківського рахунка грошове зобов'язання банку перед клієнтом (власником рахунка) в межах коштів, розміщених на рахунку, може виникнути лише після направлення розпорядження клієнта на відповідну грошову суму.
Аналогічний висновок слідує з положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492, пунктом 1.8 якої передбачено, що банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунка поточні рахунки; поточний рахунок це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Тобто, поточні рахунки відкриваються на конкретну особу за умови надання відповідних документів. Можливості зміни власника рахунка Інструкцією №492 не передбачено.
При цьому, суд звертає увагу на відсутність в матеріалах справи доказів належного звернення ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «Хрещатик» щодо перерахування коштів позивачу за договором відступлення права вимоги, та на відсутність доказів оскарження позивачем та/або ОСОБА_3 та ОСОБА_1 дій (бездіяльності) ПАТ «КБ «Хрещатик» щодо неперерахування таких коштів.
Таким чином, виходячи з системного аналізу зазначених вище норм та фактичних обставин справи, суд приходить до висновку про те, що позивач не є вкладником ПАТ «КБ «Хрещатик» за договором відступлення права вимоги в розумінні Закону №4452-VI, а відтак гарантії, визначені ст. 26 Закону №4452-VI, на нього поширені бути не можуть.
Згідно вимог ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до вимог ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Також згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
З урахуванням вимог ст. 94 КАС України підстави для присудження на користь позивача понесених ним судових витрат відсутні.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Відмовити у задоволенні позову.
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя Я.І. Добрянська