03 липня 2017 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
Мазур Л.М., ЗавгородньоїІ.М., Попович О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал», ОСОБА_5 про визнання частково недійсним договору, за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданоюпредставником адвокатом Скіндером Владиславом Броніславовичем, на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 12 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15 лютого 2017 року,
У червні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати недійсним п. 3.3.3. договору про надання послуг постачання холодної води та водовідведення, водовідведення гарячої води № 33022 від 09 листопада 2011 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Інфокс» (далі - ТОВ «Інфокс») в особі філії «Інфоксводоканал» та ОСОБА_5, посилаючись на протиправність вказаного пункту договору.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2016 року залишено без змін.
У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_4 - Скіндер В.Б., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно із ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст.ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановили характер правовідносин сторін у справі, застосувавши норми матеріального права, які їх регулюють,виходили з того, що положення п. 3.3.3 договору не можуть вважатися несправедливими умовами, а є розумним та достатнім заходом постачальника товару/послуг, направленим на перешкоджання збільшення заборгованості споживача та, відповідно, нанесенню постачальнику збитків, що відповідає положенням застосованих норм ЦК України.
Також апеляційним судом вмотивовано відхилено доводи заявника про те, що положеннями п. 3.3.3 договору про надання послуг з водопостачання і водовідведення передбачено постачання споживачу питної води нижчої якості, меншого ступеня очистки, тощо, в разі утворення заборгованості, що перевищує вартість водокористування за останні два місяці в порівнянні з питною водою, яку споживач отримав би за відсутності заборгованості, оскільки такі не відповідають змісту самого договору.
Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.
З огляду на вищевикладене та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником адвокатом Скіндером Владиславом Броніславовичем, відхилити.
Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 12 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15 лютого 2017 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: Л.М. Мазур
І.М. Завгородня
О.В. Попович