5 квітня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Хопти С.Ф., Гулька Б.І., Журавель В.І.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - Ленінський відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, про звільнення від сплати заборгованості по аліментамза касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 31 серпня 2016 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 11 жовтня 2016 року,
У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 грудня 2007 року з нього на користь ОСОБА_5 на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, було стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 16 липня 2007 року до досягнення дитиною повноліття. Постановою державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 27 липня 2-12 року відкрито виконавче провадження з виконання вказаного рішення суду. Згідно довідки-розрахунку від 9 вересня 2015 року заборгованість по сплаті аліментів станом на 1 липня 2015 року становила 2 185 грн 95 коп. Вважав, відповідач безпідставно та без поважних причин не пред'явила до липня 2012 року виконавчий лист до виконання.
Ураховуючи наведене, позивач просив звільнити його від сплати заборгованості по аліментам шляхом її скасування в повному обсязі.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 31 серпня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Звільнено ОСОБА_4 від сплати заборгованості за аліментами, які стягуються з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 грудня 2007 року, за період з липня 2009 року по червень 2012 року включно у розмірі 17 344 грн 51 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 11 жовтня 2016 року рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Відповідно до п. 6 розд. XII«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволені позову, апеляційний суд, на підставі доказів, поданих сторонами, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), урахувавши положення ст. ст. 194, 197 СК України, правильно виходив із того, що державним виконавцем правомірно нараховано ОСОБА_4 заборгованість по аліментам за три попередні роки, при цьому доказів про сплату позивачем аліментів за вказаний період часу ним не надано. Також апеляційний суд вірно вважав, що відповідач пред'явила виконавчий лист до виконання в межах строку, визначеного ч. 3 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, апеляційний суд вірно зазначив, що необізнаність позивача про наявність виконавчого провадження щодо стягнення з нього аліментів на неповнолітню дитину не позбавляла останнього від його обов'язку забезпечувати належне утримання дитини.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судових рішень суду не впливають.
Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.
Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 11 жовтня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С.Ф. Хопта
Б.І. Гулько
В.І.Журавель