4 липня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
судді-доповідача Кривенди О.В.,
суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., -
розглянувши заяву ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України судового рішення в адміністративній справі за її позовом до державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про скасування наказу,
Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 2 лютого 2017 року позов задовольнив.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 30 березня
2017 року рішення суду першої інстанції скасував, у задоволенні позову відмовив.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20 квітня 2017 року відмовив у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 КАС.
У заяві ОСОБА_2 посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції статей 64, 67, 74 Закону України «Про державну службу» та статті 149 Кодексу законів про працю України.
На обґрунтування заяви додано копії рішень Вищого адміністративного суду України від 19 липня 2011 року, 24 квітня 2012 року, 24 березня та 16 листопада 2016 року, 29 березня 2017 року та ухвали Верховного Суду України від 26 січня 2011, які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Проте ухвалу Вищого адміністративного суду України від 16 листопада
2016 року не можна вважати такою, що дає підстави для допуску справи до провадження та перегляду її Верховним Судом України, оскільки цією ухвалою суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на наявність неповноти встановлення обставин справи, а відтак, вона не містять висновків щодо правомірності застосування норм матеріального права.
Ухвалою від 29 березня 2017 року Вищий адміністративний суд України спір у справі не вирішив по суті, а відкрив провадження у справі, тому вона не містить тлумачення тих норм матеріального права про які йдеться в заяві ОСОБА_2
З наданого на порівняння рішення Верховного Суду України та оскаржуваної ухвали не вбачається неоднакового правозастосування, оскільки прийняття різних за змістом судових рішень зумовлено конкретними фактичними обставинами, які були встановлені судами під час розгляду цих справ.
Верховний Суд України в наданій як приклад ухвалі визнав, що позивач підлягає поновленню на роботі зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки відповідач недостатньо врахував ступінь тяжкості вчиненого позивачем проступку та обставини, за яких його вчинено, попередню роботу позивача, а також те, що дисциплінарне стягнення застосовано до позивача поза межами строку передбаченого законом.
Аналіз інших наданих судових рішень також не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права.
Так, у кожному з цих рішень висновки суду касаційної інстанції щодо правомірності притягнення до дисциплінарної відповідальності ґрунтуються на конкретних встановлених обставинах, з урахуванням тяжкості вчиненого позивачами проступку, обставин, за яких він був вчинений, та наслідків, до яких він призвів. Перевірка правильності встановлення цих обставин не входить до компетенції Верховного Суду України.
Так, у справі, рішення в якій просить переглянути заявник, підставою для накладення дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани стало неналежне виконання позивачем посадових обов'язків, зокрема, усного та письмового доручення заступника начальника інспекції щодо повернення документів по закінченні документальної перевірки. Відмовляючи у задоволенні позову, суд дійшов висновку, що у цьому випадку застосування дисциплінарного впливу у вигляді догани є співрозмірним вчиненому проступку.
У справі, ухвалу від 19 липня 2011 року в якій додано до заяви, позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення зауваження з позбавленням премії у зв'язку з порушенням строків проведення службового розслідування. Задовольняючи позовні вимоги, суди апеляційної та касаційної інстанцій врахували висновки службової перевірки, відповідно до яких позивач порушив строки та затримав справу з об'єктивних причин у зв'язку із значним обсягом роботи та стислими строками на її виконання.
В ухвалі від 24 квітня 2012 року Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани є неправомірним, оскільки дії позивача, які були покладені в основу наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, не зашкодили інтересам служби, не дискредитували орган державної влади і не зганьбили репутацію державного службовця.
В доданій ухвалі Вищого адміністаривного суду України від 24 березня
2016 року спірні відносини виникли у зв'язку з недотриманням працівником міліції вимог статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, професійної та службової етики, правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету. Задовольняючи позовні вимоги, суди дійшли висновку, що застосування такого виду дисциплінарного стягнення, як догана, у цьому випадку не є співрозмірним із тяжкістю вчиненого позивачем проступку.
Надані для порівняння рішення не містять іншого, ніж в оскаржуваному рішенні, тлумачення норм матеріального права, про які йдеться у заяві ОСОБА_2, що дає підстави для висновку про необґрунтованість поданої заяви.
Враховуючи викладене, керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
Відмовити у допуску до провадження справи за позовом ОСОБА_2 до державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про скасування наказу, за заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від від 20 квітня 2017 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Кривенда
Судді: О.Ф. Волков
М.І. Гриців