5 липня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
судді-доповідача Кривенди О.В.,
суддів: Волкова О.Ф., Прокопенка О.Б., -
розглянувши заяву представника позивача - ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до реєстраційної служби Головного управління юстиції в Одеській області, державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції в Одеській області Зайця К.В., третя особа - ОСОБА_5 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 28 лютого
2017 року позов задовольнив частково.
Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26 квітня
2017 року рішення суду першої інстанції скасував, провадження у справі закрив.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 29 травня 2017 року відмовив у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник позивача ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 237 КАС.
У заяві йдеться про те, що в доданих до неї ухвалах Вищого адміністративного суду України від 26 та 27 жовтня 2016 року
(№№ К/800/12186/16, К/800/21869/16 відповідно) по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано норми процесуального права щодо встановленої юрисдикції адміністративних судів.
Проте ухвалу Вищого адміністративного суду України від 26 жовтня
2016 року не можна вважати такою, що дає підстави для допуску справи до провадження та перегляду її Верховним Судом України, оскільки цією ухвалою суд касаційної інстанції скасував рішення суду апеляційної інстанції та направив справу на новий розгляд до цього ж суду з огляду на наявність неповноти встановлення обставин справи, а відтак, вона не містять висновків щодо правомірності застосування норм права.
Аналіз іншого наданого судового рішення також не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права, оскільки воно ухвалено у справі, правовідносини в якій не є подібними.
Так, в оскаржуваному рішенні, спірні відносини виникли з приводу державної реєстрації права власності на спірне домоволодіння, яке було набуте третьою особою в порядку спадкування за заповітом. За наслідками розгляду справи суди дійшли висновку, що цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов'язаний з вирішенням питань щодо цивільних правовідносин, а відтак його розгляд не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Натомість в ухвалі від 27 жовтня 2016 року суд переглядав правомірність дій державного реєстратора щодо реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва.
Наведене дає підстави для висновку про необґрунтованість поданої представником позивача ОСОБА_2 заяви.
Враховуючи викладене, керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
Відмовити у допуску до провадження справи за позовом ОСОБА_3 до реєстраційної служби Головного управління юстиції в Одеській області, державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції в Одеській області Зайця К.В., третя особа - ОСОБА_5, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, за заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від від 29 травня 2017 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Кривенда
Судді: О.Ф. Волков
О.Б. Прокопенко