26 червня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
судді-доповідачаГриціва М.І.,
суддів:Волкова О.Ф., Кривенди О.В.,
розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛКО Україна» (далі - ТОВ) про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 березня 2017 року у справі за позовом ТОВ до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі - Митниця) про скасування рішення,
встановила:
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21 березня 2017 року залишив без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 8 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року про відмову у задоволенні позовних вимог.
Не погодившись з ухвалою Вищого адміністративного суду України, ТОВ подало заяву про її перегляд Верховним Судом України з установленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах статей 53, 58 Митного кодексу України (далі - МК), що, на думку заявника, підтверджується рішеннями суду касаційної інстанції від 3 лютого, 28 серпня, 28 жовтня 2014 року, 2 квітня, 14 травня, 26 лютого, 1 червня 2015 року, 1 лютого, 19 квітня 2017 року (справи №№ К/800/62081/13, К/800/57959/13, К/800/33125/14, К/800/52507/14, К/800/7886/14, К/9991/70220/12, К/800/45518/14, К/800/36813/14, К/800/37458/15, відповідно).
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України перевірила наведені у заяві доводи і дійшла висновку про таке.
У рішенні суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, та у рішеннях, наданих для порівняння, йдеться про застосування одних і тих самих норм митного законодавства, які регулюють відносини, пов'язані з визначенням митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, заявленням, документальним підтвердженням та декларуванням митної вартості, а також з контрольними повноваженими митних органів перевіряти правильність визначення митної вартості та коригувати її.
У рішенні суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, йдеться про те, що митниця, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної митної вартості, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів на підставі того, що ТОВ не виконало в повному обсязі вимоги частини третьої статті 53 МК, зокрема: у прайс-листі фірми Jubilant Organosys відсутня інформація про адресу, телефони, сайт у мережі Інтернет продавця; згідно з митною декларацією, продавцем товару є інша фірма - Jubilant Life Sciences LTD; у митній декларації країни відправлення зазначена вартість товару у розмірі 18 312 доларів США, а вартість товару, заявлена для митного оформлення, становить 18 663,96 доларів США, тобто вартість товару між виробником та посередником становить 1,9 %, що є недоцільним при здійсненні зовнішньоекономічних операцій та потребує уточнення. Окрім того, позивачем не надано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У зв'язку із вище викладеним суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про відмову в задоволення позову.
В ухвалах від 3 лютого, 28 серпня, 28 жовтня 2014 року, 2 квітня, 14 травня,
26 лютого, 1 червня 2015 року, 1 лютого, 19 квітня 2017 року йдеться про те, що декларант надав усі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які не містили розбіжностей, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості що до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, документів про страхуванння, які підтверджують митну вартість товарів.
Аналіз правозастосування у наведених рішеннях дозволяє дійти висновку, що йдеться про застосування одних і тих самих норм матеріального права, що регулюють відносини визначення митної вартості товару, яке зумовлене різними за змістом та характером фактичними обставинами справ. Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.
Зазначені обставини в розумінні положень пункту 1 частини першої статті 237, пункту 3 частини другої статті 239 КАС дають підстави вважати заяву необґрунтованою і такою, що унеможливлює допуск справи до провадження Верховного Суду України.
З огляду на вкладене, керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України,
ухвалила:
Відмовити у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛКО Україна» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про скасування рішення для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 березня 2017 року.
Суддя-доповідач М.І. Гриців
Судді: О.Ф. Волков
О.В. Кривенда