Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
Від "12" липня 2017 р. Справа № 906/436/17
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Машевської О.П.
за участю секретаря судового засідання: Гребеннікової Н.П.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 дов. №б/н від 25.10.2017р.
від відповідача: не прибув
від третьої особи Закарпатської митниці ДФС: ОСОБА_2 , дов. від 09.08.16р.
від третьої особи ТОВ "Метрудтранс": не прибув
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" (м. Львів)
до Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" (м. Радомишль Житомирської області)
треті особи на стороні відповідача - Закарпатська митниця ДФС та ТОВ "Метрудтранс"
про стягнення 523327,76 грн
На підставі ч. 1 ст. 74-1 ГПК України судове засідання було проведено в режимі відеоконференції.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 523327,76 грн нарахованих платежів за час затримки вагонів.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що залізниця понесла додаткові витрати пов'язані із перевезенням та затриманням вантажу відповідача, а саме: рухомого складу залізниці з експортною деревиною - залізничних вагонів Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство", що був предметом огляду Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України, доказом чого є накладні відносно вагонів №№ 66939174, 66724600 на залізничній станції "Батьово" митного посту "Залізничний" Закарпатської митниці ДФС.
Ухвалою від 25.05.2017 господарський суд порушив провадження у справі, призначив судове засідання для її розгляду та залучив до участі у справі в якості третьої особи - Закарпатську митницю Державної фіскальної служби України.
Ухвалою від 13.06.2017 господарський суд, серед іншого, залучив до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "Метрудтранс", розгляд справи відклав на 29.06.2017.
29.06.2017 розгляд справи не відбувся, у зв'язку з технічною неможливістю провести судове засідання в режимі відеоконференції.
Того ж дня 29.06.2017 господарський суд постановив ухвалу про відкладення розгляду справи в режимі відеоконференції на 12.07.2017.
До початку судового засідання до суду від позивача надійшов супровідний лист від 27.06.2017 вих. № ДН-50ДНЮ/267 з документами про направлення копії позовної заяви на адресу ТОВ "Метрудтранс".
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Вважає, що залізниці на підставі ст. ст. 22, 28, 32 СМГС, ст. 218 МКУ в будь-якому випадку повинні бути відшкодовані витрати, пов'язані із здійсненням розвантажувальних, навантажувальних, перевантажувальних та інших операцій, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.
Представник відповідача в судові засідання не прибув.
Згідно з надісланої до суду електронної копії клопотання вбачається, що відповідач просить відкласти розгляд справи у зв'язку з відпусткою його представника. Просить врахувати суд, що можливості відкликати юрисконсульта з відпустки товариство не має, оскільки представник знаходиться за межами Житомирської області, а інший представник, який має достатній обсяг знань у даному процесі, у товариства відсутній. Сума коштів, яка є предметом спору, є значною для підприємства, стягнення якої призведе до його банкрутства, тому відповідач просить суд відкласти розгляд справи для надання можливості скористатися процесуальними правами на захист інтересів в даному судовому процесі.
В засіданні суду 13.06.2017 представники відповідача усно проти позову заперечили. Вказали, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню ч. ч. 1, 2 ст. 325, ч. 5 ст. 338 МКУ, за якими передбачено, що збитки мають бути відшкодовані за рахунок органу з ініціативи якого вони були завдані за відсутності вини підприємства у їх завданні.
До того ж, як зазначили представники відповідача, 16.11.2015 між відповідачем та ТОВ "Метрудтранс" було укладено договір № МРТ-99 про надання послуг з організації перевезень вантажів відповідно до умов якого товариство на підставі поданих заявок зобов'язалось організувати подачу вагонів для відправлення продукції на експорт за кордон. Відповідач вважає, що вказані заявки є доказом того, що ДП "Радомишльське лісомисливське господарство" має зобов'язання по перевезенню вантажів перед ТОВ "Метрудтранс", а не перед ПАТ "Укрзалізниця".
З огляду на викладене, представники відповідача подали до суду клопотання від 13.06.2017 за вих. № 92, 98 про залучення до участі у справі як співвідповідачів Закарпатську митницю ДФС та ТОВ "Метрудтранс" (а. с. 45, 46, 57, 58).
Третя особа (Закарпатська митниця ДФС) в судовому засіданні відповідно до наданих суду письмових пояснень (а. с. 77 - 79) проти задоволення позову заперечила, у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду, та внаслідок не доведення ним належними та допустимими доказами розміру заявлених позовних вимог.
Третя особа (ТОВ "Метрудтранс") в судове засідання не прибула, про причини неявки суд не повідомила, правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористалася.
З клопотань відповідача про залучення митниці та ТОВ "Метрудтранс" як співвідповідачів вбачається, що відповідач, з посилання на ст. 24 ПК України, просить залучити до складу учасників процесу в якості інших відповідачів - Закарпатську митницю Державної фіскальної служби України та ТОВ "Метрудтранс", однак, жодних вимог згідно з прохальною частиною позовної заяви до них не заявлено.
Представник позивача проти задоволення вищевказаних клопотань усно заперечив з тих підстав, що Закарпатська митниця та ТОВ "Метрудтранс" не є учасниками правовідносин, які склалися між сторонами на підставі договору перевезення вантажу, оформленого залізничними накладними, і предметом спору не є вимога про визнання дій митниці по затримці вагонів неправомірними. Позовні вимоги ґрунтуються на праві позивача стягнути з відповідача сум додаткового понесених витрат, обов'язок щодо сплати яких передбачений ст. ст. 16, 22, 28, 32 СМГС, ст. 218 МК України, отже це різні предмети спору, які не пов'язані між собою.
Третя особа (Закарпатська митниця ДФС) згідно з усних пояснень також не вбачає підстав для залучення її до участі у справі в якості співвідповідача з тих мотивів, що жодна вимога позивачем до митниці не заявлена та що стягнення завданих збитків із суб'єкта владних повноважень в порядку господарського судочинства без визнання цих дій неправомірними є безпідставним.
За нормою частини 1 статті 24 ГПК України передбачено, що господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.
Слід вказати, що ГПК не зобов'язує господарський суд задовольняти клопотання сторони про залучення до участі у справі іншого відповідача. При вирішенні питання про задоволення клопотання слід виходити з підстав клопотання та їх обґрунтованості.
Питання про достатність підстав для вчинення відповідної процесуальної дії вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин та матеріалів певної справи і з огляду на те, чи сприятиме залучення іншого відповідача з'ясуванню усього кола обставин, що входять до предмета доказування у справі, прийняттю законного та обґрунтованого рішення.
Необхідно також зазначити, що інший відповідач має бути такою особою за рахунок якої в принципі можливо було б задовольнити позовні вимоги.
Розглядаючи заявлені відповідачем клопотання від 01.06.2017, суд враховує склад сторін спору, а також приписи ст. 21 ГПК України, якими унормовано, що відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
Зважаючи, що клопотання відповідача про залучення Закарпатської митниці та ТОВ "Метрудтранс" до участі у справі як інших відповідачів носить формальний характер, у позовній заяві відсутні вимоги, направлені до таких осіб, та із заявлених вимог не випливає солідарний обов'язок митниці чи товариства відповідати за позовом, у суду відсутні підстави для задоволення поданих відповідачем клопотань від 01.06.2017.
Окрім того, за результатами судового засідання судом було розглянуто клопотання відповідача від 12.07.2017 про відкладення розгляду справи та вирішено відмовити в його задоволенні з огляду на таке.
Відповідно до норм ст. 28 ГПК України коло представників юридичних осіб у господарському судочинстві є необмеженим, і позивач, добросовісно користуючись своїми процесуальними правами, не був позбавлений можливості забезпечити явку в судове засідання іншого представника.
Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" унормовано, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.
До того ж, відповідно до п. 1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом ДСА України від 20.02.2013 № 28, передбачено, що документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.
За приписами п. 1.5.18 Інструкції унормовано, що працівники апарату суду, що користуються електронною поштою, несуть персональну відповідальність за порушення вимог пункту 1.5 цієї Інструкції.
Слід вказати, що на клопотанні відповідача у верхньому правому куті вчинено напис "Відсутній ел. цифровий підпис. Гол. спец. ОСОБА_3В.".
Станом на 12.07.2017 на адресу суду від відповідача не надійшло офіційного документа, копія якого була надіслана електронною поштою.
З огляду викладене та враховуючи ч. 3 ст. 4-3 ГПК України, господарський суд вважає, що створив сторонам та іншим учасникам судового процесу необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи, тому дійшов висновку про можливість розгляду справи та прийняття у ній рішення за відсутності представника відповідача та третьої особи (ТОВ "Метрудтранс") на підставі поданих до справи документів.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи (Закарпатської митниці ДФС), господарський суд
Як вбачається з матеріалів справи, 14-15.05.2016 із станції Ірша Південно-Західної залізниці Державним підприємством "Радомишльське лісомисливське господарство" було відправлено вагони №№ 66939174, 66724600 з вантажем "деревина паливна" (а. с. 12, 13).
Одержувачами вказаного вантажу у документах зазначено фірму "Пизец ГмбХ" (Гетваєргассе 1, Відень, 1010, Австрія).
На дату надходження вказаних вагонів на станцію "Батьово" митного посту "Залізничний" Закарпатської митниці ДФС (17.05.2016) поступили усні орієнтування стосовно здійснення додаткових заходів митного контролю щодо вантажу.
Залізничні вагони було зупинено, про що складено акт загальної форми ГУ-23 № 10936 від 17.05.2016 (а. с. 14).
В подальшому, на підставі заявки Відділу митного оформлення № 4 (Батєво) митного посту "Залізничний" вих. № 12/16 від 17.05.2016 (а. с. 18), вагони за номерами 66939174, 66724600 було подано для повного або часткового вивантаження та проведення митного огляду згідно з п. 5 ПКМУ № 467 та п. 1.5 наказу МФУ № 602.
18.05.2016 залізницею було надіслано на станцію відправлення вантажу телеграфне повідомлення для вантажовідправника про затримку вагонів (а. с. 20).
Матеріалами справи підтверджується, що з метою проведення митного огляду підрозділом митниці було підготовлено та направлено до відповідного підрозділу залізниці заявку від 13.06.2016 вих. № 44/16 (а. с. 19) стосовно контрольного зважування товару у вагонах на вагах ділянки "Сортувальна".
За наслідками митного огляду вагонів на предмет перевірки маси вантажу залізницею було складено акти загальної форми ГУ-23 (зваж. по ГУ-78) № 694 від 15.06.2016 (а. с. 16) та № 695 від 15.06.2016 (а. с. 17).
За період перебування вагонів на ст. Батьово залізницею було проведено нарахування платежів та зборів, додатково понесених внаслідок митного огляду товару вантажовідправника, розрахунок яких відображено в акті загальної форми № 803 від 20.10.2016 (а. с. 15).
З червня 2016 року в зоні митного контролю "Сортувальна" станції Батьово зони діяльності митного посту "Залізничний" було призупинено митні формальності щодо товару "деревина паливна..." до жовтня 2016 року.
20.10.2016 з метою проведення заходів митного контролю, спрямованих на виявлення та ймовірного недопущення незаконного переміщення через митний кордон України товарів з порушенням митних правил, начальником митного посту "Залізничний" було направлено залізниці листа за вих. № 07-70-61/34/2813 (а. с. 25, 26), з проханням дати вказівку про направлення залізничних вагонів №№ 66939174, 66724600 із товарами на ділянку перезавантаження станції Колчино контрагенту ДП "Мукачівське лісове господарство" для здійснення їх повного вивантаження та митного огляду із залученням експерта Закарпатської ТПП.
По факту перебування вагонів на ст. Колчино Львівської залізниці було складено акти загальної форми №№ 35, 36 від 11.11.2016 (а. с. 23, 24).
В подальшому, у зв'язку з відсутністю на ст. Колчино вільних місць для вивільнення вагонів, останні згідно з заявки митниці від 10.11.2016 вих. № 07-70-61/34/3050 (а. с. 27) було перенаправлено в зону митного контролю на територію ДП "Перечинський ЛГ".
23 та 24.11.2016 на ст. Перечин Львівської залізниці було проведено повне вивантаження вагонів, що зафіксовано в актах загальної форми ГУ-23 № 1067 від 28.11.2016 (а. с. 21) та № 1069 від 28.11.2016 (а с. 22).
Загалом час простою вагонів №№ 66939174, 66724600 на станціях Львівської залізниці склав з 17.05.2016 по 24.11.2016.
У зв'язку із затримкою вагонів для митного догляду з травня по листопад 2016 року, відповідачу були нараховані додаткові платежі на суму 523327,76 грн, понесені залізницею на ст. Батьово, ст. Кольчино та ст. Перечин, розрахунок яких проведено за ставками Збірника тарифів №1, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 №317, із застосуванням коригувального коефіцієнта 2,302, про що складені акти загальної форми.
Наведені обставини та несплата відповідачем нарахованих платежів за затримку вагонів стали підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду з вимогою про їх стягнення.
Оцінивши всі встановлені обставини справи в їх сукупності згідно поданих до справи доказів, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, правовідносини, які виникли між сторонами у справі, регулюються Цивільним кодексом Україні (ЦК України), Господарським кодексом України (ГК України), Митним кодексом України (МК України) та іншими підзаконними актами.
За пунктами 2, 5 ст. 306 ГК України передбачено, що суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій і громадян, які користуються залізничним транспортом визначаються Статутом залізниць України (затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457).
Перевезення вантажів у міжнародному сполученні здійснюється, зокрема, відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС), яка є чинною для України відповідно до Закону України "Про правонаступництво в Україні" та Віденської конвенції про правонаступництво держав.
Статтею 5 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) визначено, що при відсутності відповідних положень в цій Угоді, застосовується національне законодавство тієї країни, в якій повноважна особа реалізовує свої права.
Відповідно до параграфів 1, 2 статті 32 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) визначено, що перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, не передбачені застосованими тарифами і викликані причинами, які не залежать від перевізника. Відшкодування додаткових витрат здійснюється в порядку передбаченому статтею 31 "Оплата провізних платежів та неустойок".
Згідно з параграфу 1 статті 31 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС), якщо угодою між учасниками перевезення не передбачено інше, оплата провізних платежів є обов'язком: одержувача - перевізнику, який видає вантаж, за здійснене ним перевезення.
Слід вказати, що правове регулювання порядку та умов користування вагонами і контейнерами парку залізниць України, парку залізниць інших держав, а також тих, що належать підприємствам та орендовані ними, за час затримки на коліях залізниць загального користування, здійснюється за Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113.
Пунктом 2 Правил користування вагонами і контейнерами встановлено, що за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності вносять плату.
За приписами статті 119 Статуту залізниць України унормовано, що зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.
Відповідно до пунктів 3, 4 Правил користування вагонами і контейнерами, облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23.
Відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.
У відповідності до пунктів 6, 10, 12, 13 Правил користування вагонам і контейнерами, станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.
Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.
Час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером.
Поряд з цим, нормою ст. 46 Статуту залізниць України передбачено плату за зберігання вантажу, що прибув на станцію, строк якого перевищує добу. Безкоштовний строк зберігання вантажу обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Згідно з п. 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2000, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Пункт 9 Правил зберігання вантажів встановлює, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у т. ч. під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
Таким чином, приписами законодавства унормовано обов'язок вантажовідправника, вантажоодержувача сплачувати залізниці плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням. Підстави звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами передбачені в пункті 121 Статуту залізниць України та пункті 16 Правил користування вагонами і контейнерами є вичерпними, затримку вагонів, пов'язану з митним оформленням, до цих підстав не віднесено (п. 17 Оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" ).
До того ж як зазначено у п. 5.15 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" від 29.05.2002 №04-5/601, плата за користування вагонами як належності України, так і належності інших держав не є заходом відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини сторони у зобов'язанні.
Згідно з параграфу 6 статті 28 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) передбачено, що якщо перешкода до перевезення вантажу чи його видачі виникла по причинам, не залежним від перевізника, перевізнику повинні бути сплачені додаткові провізні платежі і витрати, понесені ним у зв'язку з перешкодами, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством.
Звідси слід дійти висновку, що у разі понесення перевізником додаткових витрат за затримку вагонів пов'язану з митним оформленням, вантажовідправник зобов'язаний відшкодувати йому всі платежі виставлені до сплати за користування вагонами.
Як вже зазначалось раніше, у зв'язку з тим, що вагони №№ 66939174, 66724600 відповідача простоювали на станціях Батьово, Кольчино та Перечин Львівської залізниці за період з травня по листопад 2016 року у зв'язку з митним оглядом, ПАТ "Українська залізниця" нарахувало ДП "Радомишльське лісомисливське господарство" плату за користування вагонами у розмірі 523327,76 грн.
ДП "Радомишльське лісомисливське господарство" заперечує необхідність оплати вищевказаних платежів, посилаючись на те, що витрати на проведення операцій, а також огляд (переогляд) товарів мають відшкодовуватися залізниці органом, з ініціативи якого вони проводились, тобто Закарпатською митницею ДФС України, враховуючи, що в судовому порядку (постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.05.2017 у справі 806/1410/16, а. с. 47 - 56) було визнано протиправними дії митниці по затримці вагонів підприємства на залізничній станції "Батьово" митного посту "Залізничний" Закарпатської митниці ДФС.
Однак суд вважає такі доводи відповідача помилковими, а підстави для покладення обов'язку відшкодування заявлених до стягнення у позовній заяві сум на Закарпатську митницю ДФС необґрунтованими, такими, що суперечать нормам чинного законодавства, з огляду на нижче наведене.
З метою прискорення здійснення митних процедур, удосконалення порядку й умов переміщення через митний кордон України товарів (вантажів) залізничними вантажними поїздами, багажу та вантажобагажу в багажних вагонах, а також для регламентації взаємодії митних органів і залізниць України, спільним наказом Державної Митної служби України та Міністерства транспорту та зв'язку України від 18.09.2008 № 1019/1143 було затверджено Інструкцію про взаємодію посадових осіб митних органів, що здійснюють митні процедури в міжнародному залізничному сполученні, і працівників залізниць України.
За пунктами 2.15., 2.16. Інструкції передбачено, що товари (вантажі), що прибувають на станцію призначення й перебувають під митним контролем, розміщуються в зонах митного контролю, які створюються на коліях загального користування й у яких товари (вантажі) перебувають під охороною залізниці, або, з дозволу митного органу, - в інших місцях чи під'їзних коліях, визначених як зони митного контролю згідно з Митним кодексом України і Порядком створення зон митного контролю та їх функціонування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 № 1947.
Працівники залізниць не мають права видавати товари (вантажі), що перебувають під митним контролем, виконувати з ними будь-які операції (навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, упакування, перепакування або зміну ідентифікаційних знаків чи маркування, нанесених на упаковку) без дозволу митниці.
Відповідно до п. 4.10. Інструкції, у разі надходження на прикордонну передавальну станцію товарів (вантажів), щодо яких є потреба проведення митного огляду (переогляду), посадова особа митниці призначення здійснює необхідні митні процедури відповідно до законодавства України.
У разі надходження на прикордонну передавальну станцію товарів (вантажів) з порушенням вимог цієї Інструкції або товарів (вантажів), щодо яких є потреба провести митний огляд (переогляд), посадова особа митниці призначення в накладній під найменуванням товарів (вантажів) учиняє запис "Пропуск заборонено" і зазначає підставу для прийняття такого рішення. Запис завіряється підписом і відбитком штампа "Під митним контролем" цієї посадової особи, і документи повертаються працівникові станції. Про затримку товарів (вантажів) складається акт загальної форми, у якому зазначається час початку й закінчення проведення митного огляду (переогляду) і який підписується особами, що брали участь у проведенні цього огляду (переогляду) (п. 4.11. Інструкції).
Приписами частини 5 ст. 338 Митного кодексу України унормовано, зокрема, що огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України.
З метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи органів доходів і зборів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду), в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов'язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою.
Водночас, частина 2 статті 218 Митного кодексу України, що міститься у главі 32 "Митні формальності на залізничному транспорті", в порівнянні із нормою ч. 5 ст. 338 МК України, якою визначено загальний для всіх видів транспорту порядок здійснення митного огляду, передбачає спеціальні норми проведення митних процедур (контролю) на залізничному транспорті .
Так, відповідно до положень ч. 2 ст. 218 МК України передбачено, що розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.
При чому, розглядаючи поняття "інші операції", які здійснюються у разі необхідності проведення митного контролю та митного оформлення товарів, слід дійти висновку, що ними охоплюється і проведення маневрових робіт (постанова ВГС України від 11.12.2014 у справі № 908/356/14).
Митний контроль товарів у міжнародному залізничному сполученні здійснюється в зонах митного контролю (ч. 1 ст. 220 МК України).
Митними формальностями є сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи (п. 29 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України).
В процесі розгляду справи суд встановив, що дії відділу митного оформлення №4 (Батєво) митного поста „Залізничний" по відношенню до зупинки вагонів відповідача є митними формальностями, на які розповсюджується обов'язок власників товару або уповноважених ними осіб щодо оплати операцій, здійснених під час проведення митного контролю на залізничному транспорті, незалежно від факту виявлення незаконного переміщення товару під час здійснення такого контролю, оскільки такий обов'язок визначений положеннями чинного законодавства, які мають бути застосовані до спірних правовідносин.
До того ж, дії уповноважених осіб Закарпатської митниці ДФС щодо надання вказівок залізниці по маневруванню складом поїздів відповідача з однієї станції на іншу, з метою вчинення дій необхідних для митного контролю, повністю узгоджується з ч. 2 ст. 220 МК України, якою передбачено право здійснення митного огляду товарів поза пунктами пропуску через державний кордон або в місцях, визначених керівником органу доходів і зборів за погодженням з керівниками залізничної станції та органу охорони державного кордону України.
Вказане дозволяє запобігти порушенню розкладу руху поїздів на станції затримання вагонів із товаром та обґрунтовує правомірність дій залізниці по стягненню плати за проведення маневрових робіт, навіть за відсутності складених нею пам'яток форми ГУ-45, оскільки відомості про тривалість виконання залізницею маневрової роботи (початок та кінець даної роботи) відображені в актах загальної форми, які були оформлені протягом всього часу затримки рухомого складу вагонів відповідача.
Таким чином, з огляду на викладене, суд робить висновок, що стягнення коштів за користування вагонами, зберігання вантажу, виконання маневрової, огляду/переогляду вантажу та іншої роботи можливе не тільки за умови наявності попередньої згоди вантажовласника на вчинення таких дій, а й у інших випадках передбачених законом, у тому числі у випадку проведення митного контролю та митного оформлення товарів.
Аналогічної позиції притримується і Вищий господарський суд України у своїх постановах від 01 березня 2017 року у справі № 907/501/16, від 29 травня 2017 року у справі № 924/1178/16.
За приписами ч.ч. 1, 2, 4 ст. 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
У свою чергу, майнова відповідальність перевізників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, може наступати за обставин, які засвідчуються актами (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт", ст. 129 Статуту залізниць України).
Як встановлено судом в процесі розгляду справи, на підставі актів загальної форми ГУ-23 та ГУ-78 (а. с. 14 - 17, 21 - 24), які складено відповідно до приписів чинного законодавства, що регулюють вказані правовідносини, як це передбачено п. 10 Правил користування вагонам і контейнерами та п. 9 Правил зберігання вантажів, було розраховано плату за користування вагонами, збір за зберігання, зважування вантажу, збір за телеграфне повідомлення про затримку, тариф та плату за маневрову роботу, які були виконані залізницею через затримку вагонів відповідача за номерами 66939174 та 66724600.
Вищевказані нарахування також внесено до накладних з номерами відправки 33477662 та 33467010 (а. с. 12, 13).
Так, плату за користування вагонами застосовано позивачем відповідно до п. 1 розділу 5, табл. 1 "Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послугами" ставка за користування вагоном за 45 годин - 206,20 грн, понад 45 годин - 16,00 грн за кожну годину за 1 вагон, із урахуванням коефіцієнта, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послугами, в розмірі 2,302 (коефіцієнт коригування).
Плату за зберігання вантажу нараховано відповідно до п. 2 розділу 3 "Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послугами", а саме: після закінчення терміну безоплатного зберігання нараховується збір за кожну добу у розмірі: 4,00 грн за одну тону - при зберіганні вантажів у вагонах, у тому числі у контейнерах - за масу брутто, округлену до повних тонн, та збір за кожну добу 1,60 грн за одну тону - при зберіганні вантажу на землі.
Телефонограмний збір нарахований відповідно до п. 10 розділу 3, табл. 3 "Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послугами" ставка за повідомлення телеграфом 53,00 грн*2,302 (коефіцієнт коригування).
Плату за зважування вантажу нараховано відповідно до п. 4.1 розділу 3 "Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послугами" за ставкою за 1 вагон 75,20 грн*2,302 (коефіцієнт коригування).
Плату за маневрові роботи нараховано у відповідності до п. 1.8 розділу 3 "Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послугами" за ставкою у розмірі 292,60 грн за кожні півгодини роботи локомотива залізниці, що виконується не одночасно з подачею вагонів.
Також позивачем нараховано до стягнення з відповідача вартість тарифів: Батьово - Кольчино (3202,00 грн за 2 вагони) та Кольчино - Перечин (5002,00 грн за 2 вагони).
Перевіривши розрахунки позивача, господарський суд встановив, що їх суми обґрунтовані та вірні.
Господарський суд приймає акти загальної форми, надані позивачем, як належну підставу для задоволення позовних вимог, оскільки акти містять достатню інформацію щодо затримки вагонів залізницею, у зв'язку з проведенням митного огляду, зокрема - щодо часу затримки та розрахунку суми додаткових платежів за період простою вагонів, а тому оцінюються судом як належні докази понесення залізницею додаткових витрат, що пов'язані з митними формальностями, оскільки ними, в сукупності із іншими доказами, в достатній формі підтверджено облік часу користування вагонами (час перебування вагонів у пунктах навантаження, вивантаження та на під'їзних коліях) та нарахування плати за користування ними.
Окрім того, факт проведення залізницею операцій, пов'язаних з оглядом товару за запитом митниці, ніким не заперечується, отже витрати залізниці мають бути відшкодовані по факту їх завдання вантажовідправником товару, який, в свою чергу, може стягнути понесені ним збитки у розмірі вартості сплачених витрат з органу, з ініціативи якого було проведено затримання товару на залізниці в регресному порядку.
З урахуванням викладеного, господарський суд відхиляє доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву про відсутність підстав для оплати додаткових платежів за відсутності у відповідача зобов'язань по їх оплаті перед залізницею, у зв'язку з укладенням із ТОВ "Метрудтранс" договору № МРТ-99 про надання послуг з організації перевезень вантажів від 16.11.2015, оскільки, по-перше, чинним законодавством передбачено, що обов'язок щодо оплати додаткових операцій, пов'язаних з митними формальностями, покладається на власників товару, яким ТОВ "Метрудтранс" не є, а по-друге, відповідач є зобов'язаною перед залізницею особою в частині сплати додаткових платежів на підставі укладеного між ними договору № ПЗ/ДН-4/15/91/ДНЮ-4 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 27.05.2015.
Враховуючи вказане, та те, що чинним законодавством не передбачено, що плата за користування вагонами є безкоштовною, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" про стягнення з ДП "Радомишльське лісомисливське господарство" плати за користування вагонами у розмірі 523327,76 грн, оскільки в матеріалах справи містяться докази, що підтверджують розмір додаткових витрат залізниці через затримку вагонів за №№ 66939174, 66724600 для проведення митного огляду.
Щодо клопотання третьої особи (Закарпатської митниці ДФС), викладеного у письмовому поясненні (а. с. 77 - 79), про застосування строку позовної давності у справі № 906/436/17, мотивованого тим, що позовна заява подана позивачем із пропуском дев'ятимісячного строку, як-то передбачено ст. 31 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою с т о р о н и у спорі, зробленою до винесення рішення судом.
Тлумачення частини третьої статті 267 ЦК України, положення якої сформульовано із застосуванням слова "лише" (аналог "тільки", "виключно"), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження про те, що із цього положення випливає безумовний висновок, відповідно до якого позовна давність застосовується тільки на підставі заяви, зробленої с т о р о н о ю у справі.
Заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою (в тому числі й учасником судового процесу, включаючи прокурора, який не є стороною у справі), крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності.
Виходячи з основних засад цивільного права, які характеризуються загальним підходом до певної групи цивільних правовідносин, принципу рівності правового регулювання окремого виду правовідносин і аналізуючи норми розділу V ЦК України "Строки та терміни. Позовна давність" у їх сукупності з нормами ГПК, суд дійшов висновку, що без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов'язана лише з наявністю про це заяви сторони, в той час як треті особи без самостійних вимог на предмет спору правом подачі вище вказаної заяви не наділені (п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", постанова ВСУ від 24.06.2015 № 6-738цс15, постанова ВСУ від 18.03.2015 № 6-25цс15).
Вказане є підставою для відмови Закарпатській митниці ДФС в задоволенні клопотання про застосування строку позовної давності у справі № 906/436/17.
У зв'язку із задоволення позову у повному обсязі, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарства" (12201, Житомирська область, Радомишльський район, місто Радомишль, вулиця Київська, будинок 6 , код ЄДРПОУ 13568251) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (79007, м. Львів, вул. Гоголя, буд. 1, код ЄДРПОУ 40081195):
- 523327,76 грн нарахованих платежів за час затримки вагонів;
- 7849,92 грн судового збору.
Видати наказ.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 13.07.17
Суддя Машевська О.П.
Віддрукувати:
1 - в справу
2 - позивачу (простою)
3 - відповідачу (рек. з повід.)
4 - Закарпатській митниці ДФС (простою)
5 - ТОВ "Метрудтранс" (рек. з повід.)