11.07.2017 Справа № 904/5165/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", м.Дніпро
до 19 Окремого мостового загону 26 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту, м.Дніпро
про стягнення основної заборгованості за лютий-березень 2017, пені та трьох відсотків річних (договір №41SBDpZ1678-18 від 15.02.2017)
Суддя Петренко І.В.
Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.
Представники:
від позивача: представник ОСОБА_1 - довіреність № б/н від 12.12.2016;
від відповідача: представник ОСОБА_2 - довіреність № 3 від 06.01.2017.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", м.Дніпро (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до 19 Окремого мостового загону 26 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту, м.Дніпро (далі по тексту - відповідач) про стягнення 276496,72грн. основної заборгованості; 18408,25грн. пені; 2006,91грн. трьох відсотків річних.
Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір на постачання природного газу №41SBDpz1678-17 від 15.02.2017.
Позивач в період лютий-березнь 2017 року здійснив постачання відповідачу природного газу на загальну суму 276496,72грн.
Відповідач за отриманий від позивача природний газ не розрахувався, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 276496,72грн.
У зв'язку з тим, що відповідач не розрахувався з позивачем за отриманий природний газ останній нарахував пеню та три відсотки річних.
За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2017 справу №904/5165/17 передано судді Петренку Ігорю Васильовичу.
За результатами розгляду позовної заяви від 26.04.2017 за вих.№Dрz04-СК-3896-0417 ухвалою суду від 28.04.2017 порушено провадження по справі та призначено слухання на 25.05.2017.
25.05.2017 отримано клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) календарних днів.
25.05.2017 отримано відзив в якому відповідач повідомив, що платіжним дорученням №875 від 24.04.2017 на суму 261394,96грн. перераховано на користь позивача суму основного боргу. Просить суд оголосити перерву до 26.06.2017.
Суд розгляд справи відкладав з 25.05.2017 до 20.06.2017; з 20.06.2017 на 11.07.2017.
Ухвалою від 20.06.2017 продовжено строк вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) календарних днів.
11.07.2017 отримано клопотання в якому позивач просить суд, у зв'язку з частковою оплатою заборгованості, припинити провадження в частині стягнення 261394,96грн. Стягнути з відповідача на користь позивача 15101,76грн. основної заборгованості; 18408,25грн. пені; 2006,91грн. трьох відсотків річних та судові витрати по справі.
Щодо повідомлення сторін про час та місце судового засідання.
Господарським судом враховано положення пункту 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".
Позивач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 20.06.2017 та явкою представника в судове засідання.
Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 20.06.2017 та явкою представника в судове засідання.
Враховуючи вищевикладене та явку представників сторін господарський суд констатує, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду заяви судом.
В судовому засіданні, яке відбулося 11.07.2017, враховуючи, що сторони належним чином повідомлення про час та місце його проведення, продовжено розгляд справи по суті. Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити; представник відповідача проти позову не заперечував.
В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.
Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.
Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 11.07.2017 в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, -
15.02.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (далі по тексту - позивач, постачальник) та 19 Окремим мостовим загоном 26 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (далі по тексту - відповідач, споживач) укладено договір №41SBDpz1678-17 на постачання природного газу (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1 умов якого постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2017 році природний газ (згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016-2010 код 06.20.1 (09123000-7) ОСОБА_2 природний) (далі по тексту - газ), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.
Згідно з пунктом 3.1 договору розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем (пункт 3.1 договору).
Пунктом 3.2 договору визначена ціна газу, яка, як визначено пунктом 3.3 договору, може змінюватися протягом дії договору. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору.
В пункті 3.4 договору визначено, що сторони домовилися, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2 та 3.3 цього договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі та розрахунках за цим договором.
Розрахунковим періодом за договором є один календарний місяць - з 07:00 годин першого дня місяця до 07:00 годин першого дня наступного місяця включно (пункт 4.1 договору).
Цей договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2017, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. (пункт 11.1 договору).
Між сторонами укладено додаткову угоду №1 від 15.02.2017 в якій сторони дійшли згоди викласти ціну газу в новій редакції, а саме::
"Ціна газу становить 8717,50грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 1743,50грн., всього з ПДВ - 10461,00грн.". Дана додаткова угода поширює свою дію з 01.02.2017.
Між сторонами укладено додаткову угоду №2 від 15.02.2017.
На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу газ, який останній отримав без заперечень та зауважень, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме:
- акт №ДОЗ00008751 приймання-передачі природного газу від 28.02.2017 на суму 488779,76грн.;
- акт №ДОЗ00015428 приймання-передачі природного газу від 31.03.2017 на суму 28859,27грн.
За порушення строків сплати поставленого природного газу позивач нарахував відповідачу до сплати:
- пеню за загальний період прострочення з 01.03.2017 по 21.04.2017 на загальну суму 18408,25грн. (розрахунок здійснено за кожним актом окремо);
- три відсотки річних за загальний період прострочення з 01.03.2017 по 21.04.2017 на загальну суму 2006,91грн. (розрахунок здійснено за кожним актом окремо).
Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні статті 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним договором.
Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов договору, відповідачем господарському суду надано не було.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов наступних висновків.
Щодо основної заборгованості.
Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку продавця за договором поставити природний газ відповідає обов'язок покупця оплатити вартість газу і наданих послуг.
На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу газ, що підтверджується актом №ДОЗ00008751 приймання-передачі природного газу від 28.02.2017 на суму 488779,76грн. та актом №ДОЗ00015428 приймання-передачі природного газу від 31.03.2017 на суму 28859,27грн., які підписано представниками сторін, підписи яких скріплено печатками підприємств позивача та відповідача.
Акт є первинним документом бухгалтерської звітності, що фіксує господарську операцію, яка відбулась між сторонами, а тому підтверджує факт набуття відповідачем у позивача означеного в цьому акті обсягу природного газу на платній основі.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 4.2 договору визначено, що оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку:
- оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем не пізніше 30 (31) числа розрахункового місяця, у якому здійснюється постачання природного газу (підпункт 4.2.1 договору).
Зобов'язання відповідача, щодо оплати за отриманий природний газ передбачено умовами договору та нормами законодавства.
З огляду на положення підпункт 4.2.1 пункту 4.2 договору, строк оплати природного газу отриманого за актом №ДОЗ00008751 приймання-передачі природного газу від 28.02.2017 на суму 488779,76грн. та актом №ДОЗ00015428 приймання-передачі природного газу від 31.03.2017 на суму 28859,27грн. є таким, що настав.
На суму 143007,72грн. у відповідача перед позивачем була переплата.
Платіжним дорученням №822 від 14.03.2017 позивач оплатив природний газ у розмірі 98134,59грн.
Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися часткове погашення самим боржником основного боргу.
В якості доказу виконання взятих на себе зобов'язань відповідач до відзив долучив платіжне доручення №875 від 24.04.2017 на суму 261394,96грн. Господарський суд взяв до уваги, що позовну заяву надано до суду нарочно 27.04.2017. Отже, основна заборгованість на суму 261394,96грн. відповідачем погашена до звернення позивача до господарського суду з даною позовною заявою. Таким чином, в задоволенні позовних вимог на суму 261394,96грн. слід відмовити. Клопотання про припинення провадження в частині стягнення 261394,96грн. судом відхиляється.
Доказів оплати газу в сумі 15101,76грн. відповідач не надав.
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, вимога про стягнення 15101,76грн. є такою, що підлягає задоволенню.
Щодо пені.
За приписами частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 6.2 договору визначено відповідальність споживача, а саме у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Господарський суд перевірив розрахунок пені здійснений позивачем та визнав його таким, що містить помилку. Позивач здійснював нарахування за двома актами виходячи з суми кожного по 488779,76грн., в той час, як сума акту за березень складає 28859,27грн. (а.с.16). Отже, вимога є такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 11200,73грн.
Щодо трьох відсотків річних.
Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Господарський суд перевірив розрахунок трьох відсотків річних здійснений позивачем та визнав його таким, що містить помилку. Позивач здійснював нарахування за двома актами виходячи з суми кожного по 488779,76грн., в той час, як суму акту за березень складає 28859,27грн. (а.с.16). Отже, вимога є такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 1213,07грн.
Щодо розподілу судових витрат.
В порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 412,86грн., з урахуванням того, що 9,27% позовних вимог позивача судом задоволено.
Керуючись ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 536, 549, 610, 612, 625, 629, 662, 663, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 199, 231, 232, 265, 266 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з 19 Окремого мостового загону 26 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (49035, м.Дніпро, вул.Криворізьке шосе, буд.2; ідентифікаційний код 33248509) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Шевченка, 2; ідентифікаційний код 39572642) 15101,76грн. (п'ятнадцять тисяч сто одна грн. 76 коп.) основної заборгованості; 11200,73грн. (одинадцять тисяч двісті грн. 73 коп.) пені; 1213,07грн. (одна тисяча двісті тринадцять грн. 07 коп.) трьох відсотків річних; 412,86грн. (чотириста дванадцять грн. 86 коп.) судового збору.
В решті позовних вимог відмовити.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
13.07.2017
Суддя ОСОБА_3