10 липня 2017 року Справа № 53/266-07
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого суддіЄвсікова О.О.,
суддівІванової Л.Б.,
Кролевець О.А.,
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А.
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 09.03.2017 (головуючий суддя Терещенко О.І., судді Сіверін В.І., Слободін М.М.)
та ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.12.2016 (суддя Жельне С.Ч.)
за заявою Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"
провидачу дублікату наказу та про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання
у справі№ 53/266-07 Господарського суду Харківської області
за позовомПублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"
доФізичної особи - підприємця ОСОБА_6
за участю Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області
простягнення 3211817,47 грн. та розірвання договору,
за участю представників
позивачаДенисенко Н.І.,
відповідачане з'явились,
ВДВСне з'явились,
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.12.2016 у справі №53/266-07, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.03.2017, у задоволенні заяви стягувача - Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про видачу дубліката наказу та про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання відмовлено.
Не погоджуючись з вказаними судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити заяву про видачу дублікату наказу та про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що суди попередніх інстанцій неповно з'ясували обставини, які мають значення для справи, а також порушили норми процесуального права, зокрема ст. 119, 120 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідача не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників відповідача.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.11.2007 у справі №53/266-07 позовні вимоги задоволені частково: стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 на користь Відкритого акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" в особі Харківської філії ВАТ "ВіЕйБі Банк" 211000,00 грн. заборгованості за кредитом, 3934,39 грн. відсотків за фактичний час користування кредитом, 2905,35 грн. пені за непогашення процентів, 66828,00 грн. непогашеної в строк заборгованості, 4460,30 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та 32100,00 грн. штрафу за порушення умов кредитного договору, 3218,18 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На виконання вказаного рішення судом 23.11.2007 видано відповідний наказ зі строком пред'явлення його до виконання до 23.11.2010.
Стягувач в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" звернувся до місцевого господарського суду із заявою про видачу дублікату наказу Господарського суду Харківської області від 23.11.2007 у справі N53/266-07 та про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа для виконання.
В обґрунтування вказаної заяви, посилаючись на ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст. 4, 12, 17 Закону України "Про виконавче провадження", позивач зазначив про здійснення процедури ліквідації Банку з 2015 року, в ході проведення якої уповноваженою особою Фонду під час проведення інвентаризації кредитних справ виявлено відсутність оригіналу виконавчого документа № 53/266-07 від 25.07.2008.
Щодо підстав поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання заявник зауважує, що причинами пропуску строку на виконання судового рішення є втрата наказу, у зв'язку з чим порушено строк для його пред'явлення до виконання, а також значні зміни у роботі банку через введенням тимчасової адміністраці та ліквідацію банку, встановлення процедури погодження документів, скорочення штату працівників, велике навантаження на працівників.
Також заявник зазначив, що боржник самостійно рішення суду не виконує, а відсутність наказу та пропущення строку на його пред'явлення до виконання не дає можливості звернутися до органів державної виконавчої служби для примусового виконання судового рішення.
Згідно зі статтею 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Стаття 115 ГПК України містить імперативний припис про те, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до частини 1 статті 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" № 15729/07 від 05.07.2012, пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.
Стаття 120 ГПК України передбачає, що у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання. До заяви про видачу дубліката наказу мають бути додані: довідка установи банку, державного виконавця чи органу зв'язку про втрату наказу; при втраті наказу стягувачем - довідка стягувача, підписана керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації, що наказ втрачено і до виконання не пред'явлено.
Наведені норми не ставлять саму по собі видачу дубліката втраченого наказу в залежність як від причин його втрати, так і від того, ким втрачений наказ.
При цьому видача стягувачу дубліката наказу жодним чином не порушує права відповідача та не покладає на нього якихось додаткових зобов'язань.
Частиною 6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" роз'яснено, що дублікат наказу (стаття 120 ГПК) має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату видачі останнього (а не дату видачі дубліката).
Оскільки згідно з нормами статті 120 ГПК України стягувач з заявою про видачу дубліката наказу може звернутись лише до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання, тому вказаній дії передує поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу.
Положеннями ст. 119 ГПК України передбачено, що у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.
При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.
Отже в кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, що наведені в обґрунтування заяви про відновлення строку для пред'явлення наказу до виконання, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.
Позивач у даній справі як стягувач із заявою про видачу дублікату виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання звернувся лише 25.11.2016, тобто зі спливом 6 років з дати, до якої даний наказ був дійсним для пред'явлення до виконання - до 23.11.2010.
За висновком судів зазначені позивачем обставини щодо введення тимчасової адміністрації та процедури ліквідації Публічного АТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", під час якої було виявлено втрату наказу, в даному випадку не можуть вважатися поважними, оскільки банк не був позбавлений можливості звернутися до суду щодо поновлення строку на пред'явлення до виконання наказу одразу після спливу такого строку ще задовго до введення тимчасової адміністрації.
Як встановлено судами, до заяви про видачу дублікату наказу заявник не додав доказів втрати наказу у даній справі в розумінні ст. 120 ГПК України, які є обов'язковими для видачі дублікату наказу.
Доданий до заяви Витяг з Акта до Протоколу №1 від 24.11.2016 з інформацією постійно діючої робочої комісії про втрату оригіналу виконавчого документу по ОСОБА_6 не прийнятий судами як є належний та допустимий доказ в розумінні статті 34 ГПК України на підтвердження втрати наказу у справі, оскільки з вказаного витягу не вбачається, що втрачено саме оригінал наказу від 23.11.2007 у справі №53/266-07.
При цьому судами встановлено, що у виконавчому провадженні ВП №8371462 з виконання наказу № 53/266-07, виданого 25.07.2008 Господарським судом Харківської області, 14.06.2011 державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, в якій зазначено, що в ході примусового виконання рішення було реалізоване заставлене майно боржника, а також зазначено про направлення виконавчого документа до Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції для подальшого виконання.
Так, у вказаній постанові зазначено про стягнення з ФОП ОСОБА_6 на користь ВАТ "ВіЕйБі Банк" в особі Харківської філії ВАТ "ВіЕйБі Банк" заборгованості згідно з виконавчим документом (наказом № 53/266-07 від 25.07.2008) в розмірі 41624,00 грн. та про залишок заборгованості за цим наказом станом на 14.06.2011 у сумі 282940,22 грн.
Тобто, після пред'явлення наказу до виконання стягувачу даний виконавчий документ не повертався.
Разом з тим, вказаний наказ направлений виконавчою службою до Ленінського відділу державної виконавчої служби міського управління юстиції для подальшого виконання.
За таких обставин підстави вважати, що наказ втрачений саме стягувачем, відсутні.
Згідно з ч. 1 ст. 22 ГПК України сторони мають однакові процесуальні права і рівною мірою ними користуються, що є реалізацією принципу рівності перед судом, викладеного у ст. 42 ГПК України. Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає обсяг прав, які належать тільки позивачу. Такі права певним чином визначають диспозитивність господарського процесу, а саме можливість суб'єктів самостійно впорядковувати (регулювати) свої відносини, діяти на власний розсуд. Зокрема принципдиспозитивності у господарському процесі означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом.
Відповідно до ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Доказів звернення до виконавчої служби, до якої направлено наказ для подальшого виконання, для отримання інформації щодо стану виконавчого провадження позивачем як стягувачем у справі судам не надано.
При цьому суди зазначили, що заявником не доведено в порядку ст. 33 ГПК України факту повернення виконавчого документа.
З огляду на встановлені попередніми судовими інстанціями обставини, колегія суддів погоджується з висновками судів про відсутність підстав для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, оскільки заявником не надано доказів факту такого пропуску, враховуючи, що виконавче провадження за наказом було відкрите. При цьому заявник не надав судам доказів повернення виконавчого документа стягувачеві чи доказів втрати провадження. Наведені посилання на введення тимчасової адміністрації та процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", під час здійсненні якої виявлено втрату наказу, за встановлених обставин не є належною підставою для видачу дублікату наказу та відновлення строку на пред'явлення його до виконання.
За таких обставин правомірним є висновок судів про відмову у задоволенні заяви про видачу дублікату наказу та про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
На думку колегії суддів, висновок судів про відсутність фактичних та правових підстав для задоволення заяви позивача про видачу дублікату наказу та поновлення пропущеного строку для пред'явлення його до виконання є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування оскаржуваних ухвали та постанови не вбачається.
Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, суд
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.12.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.03.2017 у справі № 53/266-07 - без змін.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
суддіЛ.Б. Іванова
О.А. Кролевець