Справа№751/3721/17
Провадження №1-в/751/273/17
13 липня 2017 року місто Чернігів
Новозаводський районний суд міста Чернігова
у складі: головуючого-судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
представника ЧВК ОСОБА_4 ,
засудженої ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові в режимі відеоконференції клопотання засудженої ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання згідно ст. 81 КК України, -
Встановив:
ОСОБА_5 звернулась до суду з клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання згідно ст. 81 КК України. Вимоги клопотання обгрунтовує тим, що добросовісно виконує трудові обов'язки, бере участь у заходах самодіяльності, відбула встановлену законом частину строку покарання.
В судовому засіданні засуджена підтримала клопотання, просили звільнити її умовно-достроково від відбування покарання. Доповнила, що з січня 2017 року приймає ВІЧ-терапію.
Захисник засудженої ОСОБА_5 в судовому засіданні клопотання своєї підзахисної підтримала та просила звільнити її умовно-достроково від відбування покарання. Вважає, що надана установою виконання покарань характеристика носить суб'єктивний характер. Вказала, що засуджена має багато захворювань, потребує якісного лікування, має малолітнього сина, який проживає з бабусею.
Представник ЧВК-44 в судовому засіданні заперечувала щодо застосування відносно засудженої ОСОБА_5 пільги, передбаченої ст. 81 КК України. Вказала, що засуджена поведінкою і ставленням до праці не довела своє виправлення, з позитивної сторони себе не зарекомендувала, допускала порушення вимог встановленого порядку відбування покарання, лише періодично виявляє бажання займатися суспільно-корисною працею, приймати участь у роботі самодіяльних організацій, не проявляє ініціативу в організації суспільного життя відділення та не входить до складу ради колективу засуджених відділення. Згідно вироку суду провину у скоєному визнала, але не засуджує себе за минулий спосіб життя, не усвідомлює суспільної небезпечності своїх діянь, пристосувалась до умов відбування покарання, має шосту судимість, до неї затосовувався іспитовий строк, але висновків для себе не зробила та скоїла тяжкий злочин, що свідчить про стійке небажання виправлятись.
Прокурор висловив думку, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки засуджена відбувши встановлену частину покарання, своєю поведінкою і ставленням до праці не довела своє виправлення.
Вислухавши пояснення засудженої, її захисника, представника ЧВК-44, вислухавши думку прокурора, дослідивши матеріали провадження, матеріали особової справи № 66-Л-14, суд приходить до висновку, що клопотання засудженої не підлягає задоволенню з наступних підстав.
15.11.2013 року вироком Біляївського районного суду Одеської області ОСОБА_5 засуджена за ч.2 ст.307, ч.2 ст.309, ч. 1 ст. 358, ч.4 ст.358, ч.1 ст.70 КК України до 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 28.01.2014 року вирок залишено без змін.
Ухвалою Новозаводського районного суду м.Чернігова від 23.05.2016 року зараховано строк попереднього ув'язнення з 15.08.2013 року по 27.01.2014 року у строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Початок строку покарання рахується з 15.08.2013 року, кінець строку покарання - 02.03.2019 року.
Відповідно до ч.2 ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, а згідно ч.3 ст.81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, зокрема, після факичного відбуття засудженим не менше певного (зазначеного законом) строку покарання, призначеного судом.
Підставою для умовно-дострокового звільнення є досягнення однієї з цілей покарання - виправлення засудженої, що підтверджується її сумлінною поведінкою і ставленням до праці в процесі відбування покарання.
Сумлінна поведінка - це не тільки пасивна форма поведінки засудженої, яка полягає в стримуванні від порушень режиму відбування покарання, правил внутрішнього розпорядку, а й активна форма поведінки: активна учать у суспільному житті, сумліненне виконання громадських доручень, підвищення свого загальноосвітнього рівня, гарна поведінка в побуті, прагнення своєю діяльністю спокутувати вину за вчинений злочин.
Під сумлінним ставленням до праці слід розуміти, постійну свідому участь в суспільно корисній праці, систематичне виконання і перевиконання виробничих завдань, якість виконання роботи, відсутність трудових порушень, прогулів, відмов від роботи, додержання правил охорони праці й техніки безпеки.
З матеріалів особової справи та характеристики засудженої ОСОБА_5 вбачається, що засуджена поведінкою і ставленням до праці не довела своє виправлення, характеризується негативно, допускала порушення вимог встановленого порядку відбування покарання, за що засудженій було оголошено п'ять стягнень, одне з яких правами начальника установи, стягнення погашені у встановленому законом порядку, перебувала на обліку злісних порушників установленого порядку відбування покарання, лише періодично виявляє бажання займатися суспільно-корисною працею, приймати участь у роботі самодіяльних організацій згідно ст.127 КВК України, не проявляє ініціативи у покращенні своїх показників в роботі, в організації суспільного життя відділення та не входить до складу ради колективу засуджених відділення. Провину у скоєному згідно вироку суду визнала, але не засуджує себе за минулий спосіб життя, не усвідомлює суспільної небезпечності своїх діянь, пристосувалась до умов відбування покарання, має шосту судимість, раніше звільнялась умовно-достроково, до неї затосовувався іспитовий строк, але висновків для себе не зробила та скоїла тяжкий злочин, що свідчить про стійке небажання виправлятись, за характером емоційна, вперта, зосереджена на власних потребах.
Згідно висновку ЧВК № 44, який міститься в характеристиці ОСОБА_5 вона не заслуговує на умовно-дострокове звільнення згідно ст.81 КК України.
Даних які б спростовували викладені в характеристиці і висновку обставини, засуджена не навела.
При вирішенні заявленого клопотання, суд враховує також стан здоров'я засудженої, але не вважає його визначальним при вирішенні питання про застосування умовно-дострокового звільнення у відповідності до ст.81 КК України, застосування якої не ставиться в залежність від стану здоров'я засудженої особи.
На думку суду, відбуття встановленої законом частини строку покарання не є достаньою підставою для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, а викладені в характеристиці і висновку до неї обставини у своїй сукупності не дають підстав для такого звільнення, а отже в задоволенні клопотання слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 81 КК України, ст.ст. 342-380, 395 КПК України, суд,-
В задоволенні клопотання засудженої ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання згідно ст. 81 КК України - відмовити повністю.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Чернігівської області протягом семи днів з моменту її проголошення.
Суддя ОСОБА_1