Справа № 264/2466/17
2-а/264/230/2017
"12" липня 2017 р. м. Маріуполь
Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області в особі судді Литвиненко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в м.Маріуполі ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
У травні 2017 року позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому вказала, що 06.05.2017 року відповідачем була винесена постанова в справі про адміністративне правопорушення АР №851788, про те, що нібито вона 06.05.2017 року о 19-40 год. керуючи автомобілем НОМЕР_1 навпроти будинку №44 по вул.Заозерній в м.Маріуполі перетнула лінію розмітки 1.1 (суцільна смуга), чим порушено вимоги розділу 34 Правил дорожнього руху та накладено на позивача адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. Притягнення її до відповідальності вважає безпідставним та необґрунтованим, а дії відповідача не законними, оскільки вона не порушувала вимог Правил дорожнього руху України, а патрульним поліцейським при винесенні постанови не надано жодного доказу її винуватості. Крім того, патрульний автомобіль рухався попереду неї на відстані 300-400 метрів, а при під'їзді до перехрестя вул.М.Сибіряка та вул.Заозерної дана патрульна машина почала їй сигналити, після чого вона зупинилась біля будинку №72 по вул.Заозерній в м.Маріуполі. До неї підійшов інспектор поліції ОСОБА_2 та заявив, що вона нібито перетнула лінію розмітки 1.1 по вул.Заозерній, буд.44 в м.Маріуполі. Позивачка категорично з цим не погодилася та попросила показати відеодокази її порушення та маршрут патрулювання, на що інспектор відповів, що таких доказів та маршруту патрулювання в нього немає. Нагрудні камери були увімкнені лише через 20 хвилин після її зупинки. Розгляд справи відповідачем був проведений на місці її зупинки, а не на місці вчинення правопорушення або за місцем знаходження органу, уповноваженого розглядати справу про адміністративне правопорушення, без врахування її заперечень. Просила скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії АР №851788 від 06.05.2017 року про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 255 грн.
Позивачка надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій вказала, що позов підтримує та просить його задовольнити.
Відповідач надав до суду письмові заперечення на позов та заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій просив при вирішенні справи врахувати надані заперечення.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України не здійснювалося.
Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 11, 161 КАС України, виходить з такого.
Відповідно до вимог статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до постанови серії АР №851788 від 06.05.2017 року, винесеної відповідачем відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП вбачається, що 06.05.2017 року о 19-40 год. позивач, керуючи автомобілем НОМЕР_1 навпроти будинку №44 по вул.Заозерній в м.Маріуполі перетнула лінію розмітки 1.1 (суцільна смуга), чим порушено вимоги розділу 34 Правил дорожнього руху.
Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
Вирішуючи питання по суті заявлених позовних вимог, суд виходив з такого.
Відповідно до ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
У відповідності до статті 222 КУпАП України органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху.
Згідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
За ст. 288 КУпАП, постанову посадової особи органу внутрішніх справ у справах про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено, зокрема, в районний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, визначеними КУпАП.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних повноважень.
Аналізуючи ці норми законодавства, суд вважає, що порушення вимог закону щодо порядку і підстав притягнення особи до відповідальності за адміністративне правопорушення посадовими особами органів внутрішніх справ, які зобов'язані діяти виключно в межах і в порядку, визначених законом, є підставою для захисту прав фізичних осіб, одним із способів якого є скасування рішення у відношенні цієї особи, прийнятого всупереч вимогам закону.
Діючим законодавством про адміністративні правопорушення передбачена певна процедура притягнення особи до адміністративної відповідальності, порушення якої, на думку суду, є підставою для скасування рішення уповноваженого органу, прийнятого із порушенням цієї процедури.
Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
В постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності вказано, що остання порушила розділ 34 Правил дорожнього руху України.
Дорожня розмітка 1.1 поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі ділянок проїзної частини, на які в'їзд заборонено; позначає межі місць для стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей.
Позивачка в своєму позові вказує, що порушень правил дорожнього руху не вчиняла та їй незрозуміло яким саме чином, відповідач, рухаючись на службовому автомобілі попереду неї побачив у дзеркало заднього виду факт вчинення нею правопорушення, а також будинок напроти якого це правопорушення вчинено.
Відповідачем був наданий відеозапис, на якому зафіксовано розмову відповідача із позивачкою після її зупинки та розгляд справи про адміністративне правопорушення, при цьому сам інспектор заявив позивачці, що відео з фактом вчинення нею правопорушення в нього немає, а порушення нею вимог правил дорожнього руху він побачив в дзеркало заднього виду, коли патрульний автомобіль рухався попереду автомобіля позивача. Тобто, факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, відповідачем не зафіксовано.
Позивачкою також наданий відеозапис її руху по вул.Заозерній в м.Маріуполі від будинку №110 (дорожній знак обгін заборонено та вузька суцільна лінія) до будинку №72 (місце її зупинки патрульною поліцією). З даного відеозапису встановлено, що будинку №44 по вул.Заозерній в м.Маріуполі, як то вказано в постанові про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, на цій ділянці руху взагалі немає. Таким чином, вказаного відповідачем в постанові правопорушення навпроти будинку №44 по вул.Заозерній в м.Маріуполі позивачка не вчиняла.
Крім того, 17 липня 1997 року Верховна Рада України ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод. Отже, Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція) є частиною національного законодавства України, і підлягає застосуванню нарівні з національним законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (Заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядаються, має ознаки, притаманні "кримінальному обвинуваченню" у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор постанови про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 6 Конвенції кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше, зокрема, допитувати свідків обвинувачення або мати право на те, щоб їх допитали, а також вимагати виклику і допиту свідків з її сторони на тих же умовах, що й свідків обвинувачення. В цьому зв'язку ЄСПЛ у справі «Матицина проти Росії» (Скарга № 58428/10) нагадав, що важливим елементом справедливого кримінального процесу є конфронтація (очна ставка) обвинуваченого і свідка «в присутності судді, який буде виносити рішення по справі», для того щоб суддя заслухав свідка безпосередньо, споспостерігав за його поведінкою і сформував думку щодо його надійності. (Див. «PK проти Фінляндії» (рішення) (PK v. Finland (dec.)), № 37442/97, 9 липня 2002 роки; див. також, mutatis mutandis (з відповідними змінами), «Мілан проти Італії» (рішення) (Milan v. Italy (dec.)), № 32219/02, 4 грудня 2003 року; рішення у справі "Піткянен проти Фінляндії» (Pitkanen v. Finland), № 30508/96, п.п. 62-65 9 березня 2004 року; див. також рішення у справі "Пічугін проти Росії» (Pichugin v. Russia), № 38623/03, п. 199, 23 жовтня 2012 року; і, mutatis mutandis (з відповідними змінами), постанову по справі «ОСОБА_3 проти Росії» (Valeriy Lopata v. Russia), № 19936/04, п. 128, 30 жовтня 2012 року).
У справі № 6293/04 «Мірілашвілі проти Росії» (Заява № 6293/04) зазначається, що національні суди мають право брати до уваги показання свідків при виконанні таких вимог: 1) вжиття максимальних заходів для забезпечення явки свідків до суду; 2) підтвердження показань свідків іншими доказами; 3) відсутність свідка через поважну причину.
За змістом статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно із вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, доказів щодо скоєння ОСОБА_1 вищезазначеного адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а саме: фото, відео-матеріали, пояснень свідків, тощо, відповідачем суду не надано.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що постанова серії АР № 851788 від 06.05.2017 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. за ст.122 ч.1 КУпАП підлягає скасуванню, оскільки за ч. 1 ст. 122 КУпАП відсутні докази, які б підтверджували факт скоєння цього правопорушення.
Керуючись ст.ст. 17, 18, 41, 70, 71, 159, 162, 163 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 до інспектора роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в м.Маріуполі ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АР № 851788 від 06.05.2017 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. за ст.122 ч.1 КУпАП, винесену інспектором роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в м.Маріуполі ОСОБА_2, скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП - закрити.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом десяти днів з дня її отримання.
Суддя: Н. В. Литвиненко