03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
Справа № 756/3363/16 Головуючий у 1-ій інстанції - Луценко О.М.
Апеляційне провадження № 22-ц/796/340/2017 Доповідач - Музичко С.Г.
04 липня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді - Музичко С.Г.,
суддів - Волошиної В.М., Слюсар Т.А., при секретарі: Гоін В.С.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,
У березні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.
Просив визнати наклепом дії відповідачів з поширення інформації відносно позивача під час брифінгу ІНФОРМАЦІЯ_1 на телеканалі «РАДА» в прямому ефірі (початок ІНФОРМАЦІЯ_2) народним депутатом України ОСОБА_3 за участю ОСОБА_2 та зобов'язати відповідачів спростувати звинувачення, озвучені ними під час брифінгу ІНФОРМАЦІЯ_1 народного депутата України ОСОБА_3 за участю ОСОБА_2 у спосіб найбільш близький до способу їх озвучення, або через телеканал «Рада» у прямому ефірі, або шляхом публікації офіційного вибачення перед позивачем у друкованих засобах масової інформації всеукраїнського масштабу не пізніше п'ятнадцяти днів з дня набрання рішення суду законної сили.
Також просив стягнути з відповідачів в рівних частках моральну шкоду в розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень, витрати пов'язані зі спростуванням звинувачень поширених відповідачами під час брифінгу ІНФОРМАЦІЯ_1 покласти на відповідачів, в тому числі судові витрати.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 19.10.2016 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, задоволено частково.
Визнано недостовірною інформацією відносно ОСОБА_4під час брифінгу ІНФОРМАЦІЯ_1 на телеканалі «РАДА» в прямому ефірі народним депутатом ОСОБА_3 за участю ОСОБА_2.
Зобов'язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спростувати недостовірну інформацію, озвучену ними під час брифінгу ІНФОРМАЦІЯ_1 народного депутата України ОСОБА_3 за участю ОСОБА_2 у спосіб найбільш близький по способу їх озвучення, або через телеканал «Рада» у прямому ефірі, або шляхом публікації офіційного вибачення перед ОСОБА_4 у друкованих засобах масової інформації не пізніше п'ятнадцять днів з дня набрання рішення суду законної сили.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 5 000,00 гривень моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 5 000,00 гривень моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 4 102 гривні 40 коп. судового збору.
В апеляційній скарзі відповідачі просять скасувати рішення районного суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
На думку апелянтів, вимога про визнання дій з поширенням інформації наклепом не може бути задоволена, оскільки такий спосіб захисту не передбачений чинним законодавством. Вимога про зобов'язання відповідачів у тій чи іншій формі вибачитись перед позивачем не відповідає ст.ст. 16, 277 ЦК України, а тому обраний позивачем спосіб захисту є невірним. Судом не з'ясовано хто саме і яку інформацію поширив, та яка саме інформація є недостовірною що свідчить про необґрунтованість рішення суду. Вказує, що заявлена моральна шкода позивачем не підтверджена.
В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити.
Позивач та його представник проти задоволення апеляційної скарги заперечували, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Відповідач ОСОБА_3, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи (а.с.216), у судове засідання не з'явилися, клопотання про перенесення судового розгляду не подала, тому відповідно до положень ст. 305 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у її відсутність.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених в суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено поширення відповідачами стосовно нього інформації, яка не відповідає дійсності та є недостовірною.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на телеканалі «РАДА» у прямому ефірі народним депутатом України ОСОБА_3 був проведений брифінг, учасником якого була ОСОБА_2, на якому було озвучено ствердну інформацію стосовно позивача, а саме: позивач завдав збитків державі на суму 3,5 млн. грн.; неправомірно передав власність; захищав ввірений йому вищий навчальний заклад від «тітушок» під час революції Гідності; був відкликаний Верховною Радою України з дипломатичної робити за антиукраїнську діяльність; винищив студентські рухи тощо.
На думку позивача відповідачами були поширені відомості, які є недостовірними, не відповідають дійсності, а відтак принижують честь і гідність, ганьблять ділову репутацію позивача. Більш цього, поширена відповідачами негативна недостовірна інформація порушує особисті немайнові права позивача. Вищевказана інформація виражається у негативному упередженому ставленні до позивача з боку осіб, які дивилися вищезгаданий брифінг проведений відповідачами.
Крім того, подібними діями відповідачі охарактеризували позивача, як злочинця, як особу, що з легкістю порушує закон, як особу, яка не має високих моральних цінностей. Така необґрунтована характеристика пригнічує честь та гідність позивача. Пригнічення немайнових прав, відносно яких Конституцією України передбачено обов'язок ставитись з повагою, позивач обґрунтовував тим, що жодній нормальній цивілізованій людині неприємно чути (дізнаватись) про себе безпідставні звинувачення у вчиненні злочинних діянь та інших ганебних вчинків, з точки зору моралі.
В апеляційній скарзі відповідачі посилаються на те, що судом не було встановлено факт поширення недостовірної інформації відповідачами.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
У п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що при розгляді даної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Отже, спростуванню підлягає тільки поширена недостовірна інформація і саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
У п. 9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України роз'яснено, що відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції.
Матеріалами справи підтверджено, що поширення інформації стосовно позивача відбулося на телеканалі «РАДА» у прямому ефірі під час брифінгу, який був проведений ОСОБА_3 за участю ОСОБА_2, що доводами апеляційної скарги не спростовується.
Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо того, що інформація, яку поширили відповідачі не підтверджена відповідними доказами, та є доведеною до відома багатьох осіб.
У відповідності до ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Під способом захисту суб'єктивних цивільних прав слід розуміти закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника (особу, яка порушила ці права).
Звертаючись до суду з позовом про захист порушеного права, позивач просив визнати наклепом дії відповідачів з поширення інформації відносно нього та зобов'язати їх спростувати звинувачення у спосіб найбільш близький до способу їх озвучення, або через телеканал «РАДА» у прямому ефірі, або шляхом публікації офіційного вибачення перед позивачем у друкованих засобах масової інформації всеукраїнського масштабу на пізніше п'ятнадцяти днів з дня набрання рішення законної сили.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», суди повинні брати до уваги, що відповідно до статті 275 ЦК ( 435-15 ) захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277 ЦК), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278 ЦК) тощо.
Згідно абз. 2 п. 26 даної постанови, суд не вправі зобов'язувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено у статтях 16, 277 ЦК ( 435-15 ).
Колегія суддів дійшла до висновку, що обраний спосіб порушеного немайнового права особи, шляхом визнання дій відповідачів наклепом, який визначений позивачем, не передбачений чинним законодавством. Протягом розгляду справи позивач позовні вимоги по суті не змінював і не доповнював.
Як наслідок, суд першої інстанції безпідставно зобов'язав відповідачів протягом не пізніше п'ятнадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію, озвучену ними під час брифінгу ІНФОРМАЦІЯ_1 року народного депутата України ОСОБА_3 за участю ОСОБА_2 у спосіб найбільш близький до способу їх озвучення, або через телеканал «РАДА» у прямому ефірі, стягнув визначену суму моральної шкоди оскільки така вимога є похідними.
Таким чином, через неповне встановлення обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів скасовує рішення суду та постановляє нове рішення про відмову у позові.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313-314, 316-317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.
Головуючий
Судді