1[1]
Справа № 11-п/796/507/2017
Категорія: підсудність Доповідач ОСОБА_1
10 липня 2017 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
Суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
При секретареві ОСОБА_4 ,
За участю прокурора ОСОБА_5 , захисників - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , а також, шляхом відеоконференції з Київським СІЗО - обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши подання голови Деснянського районного суду міста Києва від 6 липня 2017 року про направлення кримінального провадження № 12017100030004922 відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , яким повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України до іншого місцевого суду в межах територіальної юрисдикції Апеляційного суду міста Києва та долучені до нього матеріали вказаного кримінального провадження, -
Як видно з тексту подання, голова Деснянського районного суду міста Києва обґрунтовує своє прохання про направлення кримінального провадження № 12017100030004922 відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , яким повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України до іншого місцевого суду в межах територіальної юрисдикції Апеляційного суду міста Києва тим, що на час надходження обвинувального акту у вказаному провадженні до суду неможливо визначити склад суду для судового розгляду цього провадження, оскільки частина суддів на досудовому розслідуванні приймала рішення як слідчі судді, частина - втратила повноваження, а частина - перебуває у відпустці.
На підтвердження доводів подання голова суду долучив до матеріалів провадження копії протоколу про неможливість автоматизованого розподілу судової справи між суддями, долучений до цього протоколу звіт, інформацію щодо суддів та рішення загальних зборів суддів від 28 вересня 2016 року про визначення спеціалізації суддів.
Заслухавши доповідь судді, виступи прокурора, який вважав за доцільне відмовити в задоволенні подання, посилаючись на те, що найближчим часом очікується вихід суддів із відпусток і перешкоди для здійснення автоматизованого розподілу судової справи між суддями відпадуть, а в силу ст. 32 КПК України кримінальне провадження підсудне саме Деснянському районному суду міста Києва, бо кримінальне правопорушення вчинене на території цього району, всі обвинувачені, потерпілі та свідки мешкають на території цього району, досудове розслідування здійснене СВ Деснянського У ГУ НП у місті Києві та надав письмове клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , мотивуючи тим, що передбачені ст. 177 КПК України ризики не зникли; обвинувачених та захисників, які позицію прокурора про доцільність розгляду кримінального провадження саме суддями Деснянського районного суду міста Києва підтримали та просили відмовити в задоволенні цього клопотання, а також заявили усні клопотання про зміну запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на більш м'яку - домашній арешт, мотивуючи тим, що позиція прокурора про продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України фактично ґрунтується лише на тяжкості пред'явленого обвинувачення, але ігнорує те, що і ОСОБА_8 , і ОСОБА_9 мають постійне місце проживання, сталі сімейні стосунки, на утриманні ОСОБА_8 перебуває вагітна дружина з двома неповнолітніми дітьми, обидва ці обвинувачені, хоча й неофіційно, але працевлаштовані, досудове розслідування закінчене, ще двоє осіб, обвинувачених у цьому ж кримінальному правопорушенні, перебувають на свободі під заставою, а тому фактично виключається можливість негативного впливу з боку цих обвинувачених на потерпілих та свідків, перевіривши та обговоривши доводи подання в сукупності з доводами учасників цього провадження і матеріалами, долученими до подання, судова колегія визнає наступне.
Відповідно до списку, долученого до матеріалів кримінального провадження, на цей час у суді числяться 24 реальних судді, з яких у десяти закінчився строк повноважень.
Рішенням загальних зборів суддів Деснянського районного суду міста Києва визначено, що кримінальні провадження, в тому числі відповідно до п.1 ч.9, ч. 10 ст. 31 КПК України розглядають шість суддів.
Ці ж судді визначені рішенням зборів як слідчі судді строком до 1 лютого 2017 року.
З подання видно також, що як слідчі судді у цьому кримінальному провадженні брали участь чотири судді зі згаданих суддів, один суддя перебуває у відпустці строком до 14 липня 2017 року.
Таким чином, найближчим часом відпадає підстава неможливості здійснення автоматизованого розподілу справи, а інших, передбачених ст. ст. 32, 34 КПК України, підстав для направлення кримінального провадження до іншого суду нема.
Отже, в задоволенні подання слід відмовити та повернути обвинувальний акт у цьому провадженні до цього ж суду першої інстанції.
Що ж стосується клопотання прокурора про продовження строку тримання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 під вартою, а також клопотання обвинувачених і їхніх захисників про пом'якшення запобіжного заходу до домашнього арешту щодо кожного з обвинувачених, то, розглядаючи ці клопотання, колегія суддів виходить із наступного.
Як видно з обвинувального акту, ОСОБА_8 1 квітня 2011 року був засуджений Цюрупинським районним судом Херсонської області за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185; ч.2 ст. 185; ч.2 ст.187 КК України, із застосуванням ст. 70 цього ж кодексу до позбавлення волі на строк сім років шість місяців з конфіскацією майна.
З місць позбавлення волі він був звільнений 9 березня 2016 року.
У цьому кримінальному провадженні він обвинувачений у вчиненні 18 квітня 2017 року кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.
Таким чином, уже самі факти вчинення в минулому кількох корисливих злочинів, у тому числі й аналогічних, а одного з них - віднесеного за законом до категорії тяжких злочинів та обвинувачення у вчиненні в період не знятої та не погашеної судимості за попереднім вироком нового корисливого злочину прямо вказують на наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків вчиняти інші кримінальні правопорушення за умови обрання щодо нього більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою і вже цей один ризик судова колегія визнає істотним і достатнім для того, щоб, не зважаючи на пояснення в апеляційному засіданні щодо наявності постійного місця проживання, неофіційне працевлаштування, сімейний стан, наявність двох малолітніх дітей та вагітної дружини, відмовити в задоволенні клопотання цього обвинуваченого та захисту про пом'якшення запобіжного заходу до домашнього арешту та для задоволення клопотання прокурора про продовження цьому обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, але з можливістю внесення застави в розмірі, передбаченому ухвалами слідчого судді у цьому кримінальному провадженні від квітня та 12 червня 2017 року, тобто в розмірі 80 прожиткових мінімумів, що становить 128 000 гривень.
ОСОБА_9 раніше був засуджений п'ять разів починаючи з 24 травня 2006 року, коли він був звільнений від відбування покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 198 КК України, з іспитовим строком, який порушив і в період цього іспитового строку вчинив нове, корисливе, кримінальне правопорушення та був засуджений у 2007 році до позбавлення волі строком на три роки і з місць відбування покарання звільнений умовно-достроково з не відбутим строком покарання на 1 рік 3 місяці 4 дні; втім, уже в 2010 році ОСОБА_9 був засуджений, знову за корисливий злочин, до позбавлення волі на три роки шість місяців та звільнений за відбуттям призначеного строку покарання; він же засуджений у 2015 році за кримінальне правопорушення, передбачене ст. 198 КК України до позбавлення волі та повністю відбув призначене покарання; 11 квітня 2017 року ОСОБА_9 засуджений за ч.2 ст. 263 КК України та звільнений від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком дин рік.
У цьому ж кримінальному провадженні його обвинувачено у вчиненні через тиждень після вироку, а саме 18 квітня 2017 року, кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.
Наведені відомості прямо вказують на те, що починаючи з 2006 року ОСОБА_9 веде активне антисоціальне життя, не зважаючи на гуманні рішення держави про звільнення його від відбування покарання, умовно-дострокове звільнення, він на шлях виправлення та перевиховання відверто не стає та доводять існування ризику, передбаченого ст. 177 КК України, тобто можливість продовжити вчинення кримінальних правопорушень, а тому, попри твердження обвинуваченого і захисту про наявність постійного місця проживання, неофіційне працевлаштування, сімейне становище, судова колегія визнає, що вже вказані відомості дають достатні підстави для відмови в задоволенні клопотання обвинуваченого та захисту про пом'якшення обраного щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу, в тому числі й до арешту та необхідність задовольнити клопотання прокурора про продовження тримання його під вартою, хоча й з можливістю внесення застави в розмірі, передбаченому ухвалами слідчого судді від 19 квітня та 12 червня 2017 року, а саме в розмірі 30 прожиткових мінімумів, що становить 48 000 гривень.
Отже клопотання прокурора судова колегія задовольняє з урахуванням судового навантаження, часу, який буде потрібний для організації та проведення підготовчого засідання і призначення кримінального провадження до розгляду, а клопотання обвинувачених та захисту - залишає без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 34, 177, 183, 193, 194, 196, 404, 405 КПК України, колегія суддів, -
Подання голови Деснянського районного суду міста Києва залишити без задоволення.
Клопотання прокурора задовольнити повністю.
Продовжити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на шістдесят діб, тобто до 8 вересня 2017 року включно з можливістю внесення застави в розмірі, встановленому ухвалами слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 19 квітня та 12 червня 2017 року, в розмірі 80 прожиткових мінімумів, що становить 128 000 (сто двадцять вісім тисяч) гривень.
Продовжити ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк тримання під вартою до 8 вересня 2017 року включно з можливістю внесення застави, встановленої ухвалами слідчого судді від 19 квітня та 13 червня 2017 року в розмірі 30 прожиткових мінімумів, що становить 48 000 (сорок вісім тисяч) гривень.
Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення, касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
[1]