Справа № 646/1572/17
№ провадження 2/646/1037/2017
04.07.2017 року м. Харків
Червонозаводський районний суд м.Харкова у складі: головуючого -судді Теслікової І.І. за участю секретаря Жура О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ТОВ « Житлові мережі» до ОСОБА_1 про визнання угоди недійсною,-
Представник позивача ТОВ « Житлові мережі» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання недійсною угодою від 22.08.2015 року укладеного між ТОВ « Житлові мережі» та ОСОБА_1 з посилання на те, що укладена угода суперечить вимогам ч.3 ст. 12 ЗУ « Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», порушує права та інтереси позивача, оскільки невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмови від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.
У судове засідання представник позивача не з'явився, надав заяву про розгляд за його відсутністю, позов підтримує та просить його задовольнити.
Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю, просив у задоволенні позову відмовити з підстав зазначених у запереченнях до позову.
У заперечення представник відповідача зазначив, що оскаржувана угода між позивачем та відповідачем не суперечить вимогам закону, представник позивача не довів в чому угода суперечить ч.3 ст. 12 ЗУ « Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», оскільки метою укладання угоди було саме узгодження між сторонами умов оплати за надані послуги, які відповідачем сплачуються.
Суд, дослідивши матеріали справи, вивчивши позовну заяву позивача з доповненнями, заперечення представника відповідача встановив наступне.
Згідно договору купівлі-продажу квартири від 19.11.2011 року ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.01.2017 року № 79111676
22.08.2015 року між позивачем та відповідачем укладено угоду, яка містить підпис сторін.
Відповідно до п.1 угоди оскільки стороною - далі ОСОБА_1 були сплачені всі належні за опалення належної їй квартири, які були встановлені ТОВ « Житлові мережі» в рахунках до 2014 року, а з 01.01.2014 році опалення в квартирі, на підставі заяви ОСОБА_1 відключено, то ОСОБА_1 не має заборгованості перед ТОВ « Житлові мережі» по оплаті послуг за опалення квартири АДРЕСА_1.
Відповідно до п.2 ОСОБА_1 сплачує за фактичні спожиті послуги електропостачання, водопостачання та водовідведення на підставі показників лічильників.
Пунктом 3 угоди передбачено, що враховуючи те, що ОСОБА_1 з моменту придбання квартири АДРЕСА_1 в ній не проживала, то вона від ТОВ « Житлові мережі» не отримувала будь-яких житлово-комунальних послуг, окрім послуг по п.1, та відповідно не має за них заборгованості.
Пунктом 4 угоди передбачено, що до того моменту, поки в квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_1 не проживає та нею ніхто не користується, ОСОБА_1 зобов'язується щомісячно оплачувати ТОМ « Житлові мережі» фактично надані нею за охорону квартири на підставі наданих рахунків.
Відповідно до п.5 угоди з моменту початку проживання та фактичного користування квартирою, ОСОБА_1 зобов1язується щомісячно сплачувати ТОВ « Житлові мережі» оплату всіх фактично наданих ТОВ « Житлові мережі» послуг, згідно розміру цін/тарифів на житлово-комунальні послуги.
Судом встановлено, що відповідачем з жовтня 2016 року здійснюється сплата по рахункам позивача.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» зазначено, що багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна; допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна; прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку; співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія; управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку; частка співвласника - частка, яку становить площа квартири та/або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.
Предметом регулювання ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов'язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку.
Відповідно до ст. 5 вищезазначеного Закону спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.
Статтею 6 вищезазначеного Закону передбачені права співласників багатоквартирного будинку відповідно до яких співвласники мають право: вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників; брати участь в управлінні багатоквартирним будинком особисто або через представника; одержувати інформацію про технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку, умови його утримання та експлуатації, витрати на утримання спільного майна багатоквартирного будинку та надходження, отримані від його використання; безоплатно одержувати інформацію про суб'єктів права власності на всі квартири та нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку і площу таких квартир та приміщень у порядку і межах, визначених законом; ознайомлюватися з рішеннями (протоколами) зборів співвласників, листками опитування, робити з них копії; на відшкодування винною особою збитків, завданих спільному майну багатоквартирного будинку, у розмірі, що відповідає частці кожного співвласника; інші права, визначені законом.
Крім прав співвласник зобов'язується виконувати обов'язки передбачені ст. 7 вищезазначеного Закону до переліку якого входить: забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; використовувати спільне майно багатоквартирного будинку за призначенням; додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; виконувати рішення зборів співвласників; забезпечувати додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин; відшкодовувати збитки, завдані майну інших співвласників та спільному майну багатоквартирного будинку;додержуватися чистоти в місцях загального користування і тиші згідно з вимогами законодавства; забезпечувати поточний огляд і періодичне обстеження прийнятого в експлуатацію в установленому законодавством порядку багатоквартирного будинку протягом усього життєвого циклу будинку та нести відповідальність за неналежну експлуатацію згідно із законом; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.
Відповідно до ч.1 ст. 12 вищезазначеного Закону витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку;2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку;3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення;4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.
Частиною 3 ст. 12 ЗУ передбачено, що невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.
Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиню 3 ст. 203 ЦК України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За правилами ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.
Судом встановлено, що оскаржувана угода, а саме п. п. 4, 5 суперечать ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», а саме ч.3 ст. 12 де зазначено, що невикористання власником належної йому не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.
Враховуючи вищезазначене суд приходить до висновку про визнання угоди від 22.08.2015 року укладеної між ТОВ « Житлові мережі» до ОСОБА_1 недійсною.
На підставі ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційне до розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530,611,625 ЦК України,-
Позов представника ТОВ « Житлові мережі» до ОСОБА_1 про визнання угоди недійсною - задовольнити.
Визнати угоду від 22.08.2015 року укладену між ТОВ « Житлові мережи » та ОСОБА_1 недійсною.
Стягнути з відповідача ОСОБА_1( НОМЕР_1) на користь Житлові мережі ( код ЄРДПОУ 36818263) судовий збір у розмірі 1600,00 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя І.І. Теслікова