"10" липня 2017 р.Справа № 916/454/17
За позовом: Публічного акціонерного товариства „ОСОБА_1 Аваль”
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Істок-2001”
про стягнення 1245300,93грн.
Головуючий суддя Малярчук І.А.
Судді Д'яченко Т.Г.
ОСОБА_2
В судових засіданнях приймали участь представники:
від позивача: ОСОБА_3, згідно довіреності №800/15 від 22.12.2015р.; ОСОБА_4, згідно довіреності №799/15 від 22.12.2015р.; ОСОБА_5, згідно довіреності від 21.12.2015р.
від відповідача: ОСОБА_6, згідно довіреності від 05.05.2017р.; ОСОБА_7, згідно довіреності від 05.01.2017р.
В судовому засіданні 10.07.2017р. приймали участь представники:
від позивача: ОСОБА_4, згідно довіреності №799/15 від 22.12.2015р.
від відповідача: ОСОБА_7, згідно довіреності від 05.01.2017р.
Суть спору: про стягнення з ТОВ „Істок-2001” на користь ПАТ „ОСОБА_1 Аваль” заборгованості за кредитним договором №010/01-02/08-072 від 22.07.2008р. в сумі 1245300,93грн., із яких: 337350,13грн. відсотки за користування кредитом за період з 20.12.2013р. по 29.01.2017р., 628427,55грн. пені за несвоєчасне повернення тіла кредиту за період з 20.12.2013р. по 10.02.2017р., 279523,25грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 20.12.2013р. по 10.02.2017р.
Позивач на заявлених позовних вимогах наполягає, подав пояснення від 28.03.2017р. за вх.№7238/17, від 18.04.2017р. за вх.№9064/17, від 25.05.2017р. за вх.№11540/17, від 20.06.2017р. за вх.№13533/17, від 07.07.2017р. за вх.№14880/17, в їх обґрунтування зазначає, що 22.07.2008р. між ВАТ „ОСОБА_1 Аваль”, який змінив свою назву на ПАТ „ОСОБА_1 Аваль”, та ТОВ „Істок-2001” було укладено кредитний договір №010/01-02/08-072 „Автотранспорт в кредит для корпоративних клієнтів”, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредитні кошти в сумі 1649000грн., які відповідач мав повернути у строк до 31.08.2013р. У зв'язку з неповерненням відповідачем кредитних коштів, рішенням Господарського суду Одеської області від 03.09.2015р. по справі №916/475/14 стягнуто з позичальника 671770,67грн., із яких: 570481,82грн. тіла кредиту, 67117,25грн. відсотків, 29925,09грн. пені за несвоєчасне повернення тіла кредиту, 4246,51грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, нараховані у строк до 19.12.2013р. Так як, основну заборгованість по кредиту не погашено, позивач нарахував до стягнення з відповідача відсотки за користування кредитом, пеню за несвоєчасне погашення тіла кредиту та відсотків за ним.
Крім того, у поясненнях від 04.05.2017р. за вх.№10113/17 позивач зазначає, що в ході виконання наказу суду від 03.09.2015р. по справі №916/475/14 майно боржника не описувалось та на торги не виставлялось. Також, позивач звертає увагу на те, що п.14.4. кредитного договору встановлено, що пеня нараховується по день виконання позичальником простроченого зобов'язання включно, з підстав чого до нарахування пені за прострочення оплати тіла кредиту та процентів не мають бути застосовані положення ч.6 ст.232 ГК України.
Відповідач із позовними вимогами не погоджується, про що виклав у запереченнях від 27.04.2017р. за вх.№9857/17, поясненнях від 05.05.2017р. за вх.№10161/17, де вказує, що судовий наказ на виконання рішення суду від 03.09.2015р. по справі №916/475/14 в сумі 671770,67грн. звернутий до примусового виконання до державної виконавчої служби та все майно, яке було на балансі товариства арештовано, однак, за весь час проведення виконавчого провадження арештоване майно не було а ні реалізовано з публічних торгів, а ні передано позивачу в рахунок погашення заборгованості за наказом, як то передбачено п.7 ст.62 Закону України „Про виконавче провадження”. Натомість, як вказує відповідач, позивач не залишив за собою арештоване майно, не зменшив розмір заборгованості, умисно затягував виконання рішення, нараховуючи відсотки на непогашену заборгованість, значно збільшив суму заборгованості за відсотками, що є неправомірним збагаченням за рахунок позичальника. Крім того, відповідач зазначає, що пеню нараховано позивачем у строк, що перевищує 6 місяців, що суперечить положенням ч.6 ст.232 ГК України. Також, відповідач вказує, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог банківські виписки по рахункам не є належними доказами наявності заборгованості, так як не містять підписів особи, що їх склала, печатки банку.
Відповідач подав до суду клопотання від 27.04.2017р. за вх.№2-2382/17 про призначення у справі судової експертизи щодо визначення розміру простроченої заборгованості ТОВ „Істок-2001” перед банком за нарахованими відсотками та пенею. У поясненнях від 04.05.2017р. за вх.№10113/17 позивач заперечує проти задоволення клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи з підстав того, що заявником не визначено які саме докази є суперечливими та такими, що потребують спеціальних знань.
Клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи задоволенню судом не підлягає з огляду на недоведеність та необґрунтованість підстав для призначення по справі судової експертизи.
Клопотання сторін від 24.05.2017р. за вх.№11426/17 про відкладення розгляду справи, від 26.06.2017р. за вх.№14035/17 про долучення документів до справи судом задоволені.
Ухвалою суду від 11.04.2017р., за клопотанням сторін від 11.04.2017р. за вх.№2-2037/17, згідно ч.3 ст.69 ГПК України, строк розгляду справи було продовжено до 08.05.2017р.
10.05.2017р. судом винесено ухвалу про призначення справи до колегіального розгляду.
Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів для розгляду справи №916/454/17 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Малярчук І.А., судді - Д'яченко Т.Г., Смелянець Г.Є., у зв'язку з чим ухвалою від 10.05.2017р. справу прийнято до провадження визначеною колегією суддів.
У судовому засіданні у відповідності з вимогами ст.77 ГПК України оголошувались перерви з 04.05.2017р. до 10.05.2017р., з 03.07.2017р. по 10.07.2017р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив наступне:
22.07.2008р. між ВАТ „ОСОБА_1 Аваль” (кредитор) та ТОВ „Істок-2001” (позичальник) укладено кредитний договір №010/01-02/08-072, згідно умов якого кредитор зобов'язується надати позичальнику кредит у формі не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 1649000грн., а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені цим договором (п.1.1. кредитного договору).
Відповідно до п.п.1.2., 2.1., 2.2. кредитного договору №010/01-02/08-072 від 22.07.2008р., п.1 додаткового договору №010/01-02/08-072/7 від 31.08.2011р., п.1 додаткового договору №010/01-02/08-072/10 від 26.06.2012р. кінцевий термін погашення кредиту позичальником - 31.08.2013р. (останній день строку користування кредитом). Плата за користування кредитом розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі: з 22.07.2008р. по 31.12.2010р. - 19,75% річних; з 01.01.2011р. по 25.04.2012р. - 17% річних, з 26.04.2012р. - 19% річних. Проценти за кредит позичальник сплачує щомісячно на рахунок нарахованих доходів кредитора не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту: в першому календарному місяці користування кредитом - за період з дня видачі кредиту по день, що передує передостанньому робочому дню місяця, в наступних календарних місяцях - з передостаннього робочого дня попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує передостанньому робочому дню поточного місяця; в останній календарний місяць користування кредитом - з передостаннього робочого дня попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує даті повного погашення кредиту.
Згідно п.14.4. кредитного договору №010/01-02/08-072 від 22.07.2008р. за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за цим договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконане, і по день виконання позичальником простроченого зобов'язання включно.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.09.2015р. по справі №916/475/14 за позовом ПАТ „ОСОБА_1 Аваль” до ТОВ „Істок-2001”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ТОВ „Софора Юг”, стягнуто з ТОВ „Істок-2001” борг за тілом кредиту в сумі 570481 (п'ятсот сімдесят тисяч чотириста вісімдесят одна) грн. 82 коп., відсотки в сумі 67117 (шістдесят сім тисяч сто сімнадцять) грн. 25 коп., пеню за несвоєчасне повернення тіла кредиту в сумі 29925 (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять п'ять) грн. 09 коп., пеню за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 4246 (чотири тисячі двісті сорок шість) грн. 51 коп. та судовий збір в сумі 13435 (тринадцять тисяч чотириста тридцять п'ять) грн. 41 коп. При цьому, сума відсотків та пені нарахована в період до 19.12.2013р.
На підтвердження наявності заборгованості відповідача позивач подав банківські виписки за період з 20.12.2013р. по 10.02.2017р.
Відповідно до розрахунку позивача у відповідача наявна заборгованість по відсоткам за користування кредитом в сумі 337350,13грн. за період з 20.12.2013р. по 29.01.2017р.
Проаналізувавши обставини справи, суд дійшов висновку щодо повного задоволення заявленого позивачем позову з врахуванням наступних положень чинного законодавства.
Стаття 1054 Цивільного кодексу України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Із змісту п.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України вбачається, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.2003р. зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до п.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами п.4.2. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ №254 від 18.06.2003р., підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи.
Згідно п.п.5.1., 5.2., 5.3. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ №254 від 18.06.2003р., інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного). Регістри бухгалтерського обліку повинні містити назву, період реєстрації операції, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Банки обов'язково мають складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: особові рахунки та виписки з них; аналітичні рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій; книги реєстрації відкритих рахунків; оборотно-сальдовий баланс; інші регістри відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку.
Пункт 4.10. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ №254 від 18.06.2003р., визначає, що первинні документи складаються на бланках форм, затверджених відповідно до законодавства України. Документування операцій може здійснюватися з використанням бланків, виготовлених банками самостійно, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити форм, затверджених відповідно до законодавства України. Первинні документи складаються на паперових носіях або в електронній формі та мають містити такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства (банку), що склало документ; зміст та обсяг операції (короткий зміст операції та підстава для її здійснення), одиницю її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення операції і правильність її оформлення; особистий підпис (електронний цифровий підпис) та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.
Отже, з огляду на подання позивачем до справи банківських виписок за період з 20.12.2013р. по 10.02.2017р., які містять підпис операціоніста банку та прямокутний штамп ПАТ „ОСОБА_1 Аваль”, дату формування виписки, що відповідає вимогам Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ №254 від 18.06.2003р., судом вони приймаються як доказ наявності заборгованості по відсоткам за користування кредитом.
Таким чином, судом встановлено надання позивачем грошових коштів згідно кредитного договору №010/01-02/08-072 від 22.07.2008р., користування ними відповідачем, що за правилами статті 35 ГПК України суд вбачає із рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2015р. по справі №916/475/14, та несплату процентів за користування кредитом за період з 20.12.2013р. по 29.01.2017р., у зв'язку з чим позивач правомірно заявив вимогу про стягнення з ТОВ „Істок-2001” 337350,13грн. відсотків за користування кредитом, які судом підлягають стягненню в повній мірі.
Як вбачається із наявного у справі акту опису майна боржника від 27.06.2014р., майно ТОВ „Істок-2001” під час проведення примусових виконавчих дій було описане, арештоване та передане на відповідальне зберігання. Однак, постановою державного виконавця від 03.06.2016р. його оголошено в розшук через відсутність відомостей про місцезнаходження майна.
Таких висновків суд дійшов ще й з врахуванням наступного.
До справи не подано доказів того, що під час проведення виконавчих дій по примусовому виконанню наказу суду від 03.09.2015р. по справі №916/475/14 ПАТ „ОСОБА_1 Аваль” ухилявся від прийняття майна або коштів в рахунок погашення заборгованості ТОВ „Істок-2001” за вказаним наказом, отже, суду не доведено вини стягувача у збільшенні заборгованості за кредитним договором, з цих підстав доводи відповідача стосовно умисного збільшення банком заборгованості не знайшли свого підтвердження.
Крім того, позивачем з підстав непогашення тіла кредиту заявлено до стягнення з відповідача 628427,55грн. пені за несвоєчасне повернення тіла кредиту за період з 20.12.2013р. по 10.02.2017р., 279523,25грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 20.12.2013р. по 10.02.2017р.
За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до п.п.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Положення ч.6 ст.232 ГК України передбачають, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, у п.14.4. кредитного договору №010/01-02/08-072 від 22.07.2008р. сторони передбачили, що пеня нараховується по день виконання позичальником простроченого зобов'язання включно.
Отже, у даному випадку нарахування пені не повинно припинятись за період прострочення зобов'язання зі сплати кредиту та відсотків, що перевищує шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 15.04.2015р. по справі №910/6379/14.
За викладених обставин, перевіривши розрахунки пені, зроблені позивачем, суд встановив, що їх зроблено вірно, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 628427,55грн. пені за несвоєчасне повернення тіла кредиту за період з 20.12.2013р. по 10.02.2017р., 279523,25грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 20.12.2013р. по 10.02.2017р. підлягають судом задоволенню у повному обсязі.
Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене, та те, що позовні вимоги ПАТ „ОСОБА_1 Аваль” є доведеними та обґрунтованими, суд задовольняє їх в повній мірі, внаслідок чого стягненню з відповідача підлягає 337350,13грн. відсотків за користування кредитом за період з 20.12.2013р. по 29.01.2017р., 628427,55грн. пені за несвоєчасне повернення тіла кредиту за період з 20.12.2013р. по 10.02.2017р., 279523,25грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 20.12.2013р. по 10.02.2017р.
Згідно ст.49 ГПК України судовий збір в сумі 18679,51грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст.82- 85 ГПК України суд, -
1. Задовольнити позов позивача повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Істок-2001” (65010, АДРЕСА_1, код 31765047) на користь Публічного акціонерного товариства „ОСОБА_1 Аваль” (01011, м. Київ, вул. Лєскова,9, код 14305909) 337350 (триста тридцять сім тисяч триста п'ятдесят) грн. 13коп. відсотків за користування кредитом, 628427 (шістсот двадцять вісім тисяч чотириста двадцять сім) грн. 55коп. пені за несвоєчасне повернення тіла кредиту, 279523 (двісті сімдесят дев'ять тисяч п'ятсот двадцять три) грн. 25коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 18679 (вісімнадцять тисяч шістсот сімдесят дев'ять) грн. 51коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Наказ видати у відповідності до ст.116 ГПК України.
Повний текст рішення складено 11 липня 2017 р.
Головуючий суддя І.А. Малярчук
Суддя Т.Г. Д'яченко
Суддя Г.Є. Смелянець