20 червня 2017 р. Справа № 804/2874/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Ількова В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Соборному районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №728-17 від 09.06.2015 року, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Соборному районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, у якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №728-17 від 09.06.2015 року Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.
У обґрунтування позову зазначено, що грошові зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000,00 гривень за 2015 рік нараховані безпідставно, оскільки зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситись пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти такі правила. Транспортний податок нарахований позивачу за 2015 рік, проте, відповідне рішення Дніпропетровської міської ради про встановлення вказаного податку не було прийнято та оприлюднено до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, за який нараховується податок (в даному випадку - до 15.07.2014 року), а відтак, оподаткування транспортним податком можливе не раніше наступного бюджетного періоду, яким для цього виду податку є наступний календарний рік. Таким чином, податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000,00 гривень за 2015 рік не відповідає положенням Податкового кодексу України та є протиправним, а відтак, позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №728-17 від 09.06.2015 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2017 року було відкрито провадження по справі.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.
Представник відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Надав письмові заперечення, у яких зазначив, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на запровадження транспортного податку з 01.01.2015 року, тобто з початку нового бюджетного періоду, що, на думку відповідача, не порушує вимоги податкового законодавства, передбачені п.п. 12.3.5 п.п. 12.3.4 п.12.3 ст. 12 ПК України, якими регламентовано період застосування місцевих податків, запроваджених рішеннями органів місцевого самоврядування.
За таких обставин суд, керуючись положеннями ч. 6 ст.128 КАС України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.
Позивач - ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки PORSCHE, модель CAYENNE, легковий універсал-В, номер кузова НОМЕР_1, об'єм двигуна 4806 см3, державний номер АЕ 0404СК, 2013 року випуску, дата державної реєстрації 19.03.2014 року, що підтверджується матеріалами справи (а. с. 8).
09.06.2015 року Державна податкова інспекція у Соборному районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (перейменована з Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області) відповідно до п.п.267.6.2 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №728-17, за яким позивачеві було визначено суму податкового зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб за 2015р. у розмірі 25000 гривень (а.с. 7).
Не погодившись з рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.
Досліджуючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а також правомірність дій податкового органу, суд встановив таке.
1 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII (далі - Закон №71-VIII), яким шляхом викладення в новій редакціїстаттю 267 Податкового кодексу України, та введено в Україні новий місцевий податок на майно - транспортний податок.
Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України в редакції, яка діє з 1 січня 2015 року, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України є об'єктами оподаткування.
Згідно п.п.267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. сантиметрів.
Приписами пункту 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
При цьому обов'язок зі сплати транспортного податку покладено на його платників, починаючи з моменту набрання чинності Законом України №71-VIII від 28 грудня 2014 року, тобто з 1 січня 2015 року.
Відповідно до пункту 267.4 статті 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями Податкового кодексу України 01.01.2015 року, власники транспортних засобів, які використовувалися до 5 років та об'ємом більше 3000 куб. см є платниками транспортного податку.
Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України №71-VIII від 28 грудня 2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким з 1 січня 2015 року введено новий транспортний податок, рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для обєктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для обєктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Відповідно до статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
При цьому згідно з приписами статті 10 цього Кодексу до місцевих податків віднесено податок на майно, єдиний податок, які обов'язково установлюються місцевими радами.
Податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю (стаття 265 ПК України).
Пунктом 12.3 статті 12 ПК України визначено, що сільські, селищні, міські ради в межах повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, передбачені статтею 7 Кодексу, з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору. Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники таких податків та зборів. Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (підпункти 12.3.1 -12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Кодексу).
Разом з тим, підпунктом 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України встановлено, що у разі, якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок.
Таким чином, місцеві ради за Податковим кодексом України мають обов'язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) транспортний податок і вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок ( і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
Рішенням Дніпропетровської міської ради від 28.01.2015 року №7/60 "Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 року №5/6 "Про місцеві податки і збори на території міста" установлений транспортний податок, визначено коло платників податків, зазначено, що об'єкт, база оподаткування, ставка податку, податковий період, порядок обчислення суми податку, тощо, визначаються згідно Податкового кодексу України.
Згідно зі ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Отже, 2015 - це плановий період, а 2016 рік - вже бюджетний період.
Враховуючи значний об'єм законодавчої бази, яка регулює питання встановлення розміру, порядку адміністрування та сплати транспортного податку, зважаючи на суперечність, непослідовність та неузгодженість зазначених вище норм нормативно-правових актів, суд приходить до висновку про наявність неоднозначного (множинного) трактування прав та обов'язків платників податків у спірному випадку.
Основними засадами податкового законодавства є принципи, в яких визначено зміст і спрямованість правового регулювання податкових правовідносин.
Принципи, проголошені у статті 4 Податкового кодексу України повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку так і на стадії застосування норм, якими визначений обов'язок сплати податку.
Так, серед принципів, проголошених у вказаній нормі, є, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (пп. 4.1.4 п.4.1 статті 4 ПК України).
Відповідно до п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
У свою чергу, принцип стабільності закріплений у пп. 4.1.9 п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України має на меті встановлення незмінних умов оподаткування, елементів податків протягом певного часу.
Так, згідно вказаної норми зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року
Таким чином, застосування контролюючим органом положень статті 267 ПК України з метою оподаткування транспортним податком не може мати місце у 2015 році.
В іншому випадку, таке застосування не відповідало б положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 акцентується увага на тому, що вищевказана конституційна норма допускає зворотну дію в часі лише нормативно-правових актів, які стосуються скасування чи пом'якшення відповідальності за правопорушення фізичних осіб.
Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, та якими було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати прибуткового податку.
Отже, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків такого платника, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини як джерела права в Україні, у суду при розгляді даної справи відсутні підстави для обмежувального тлумачення підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України.
Таким чином, суд приходить до висновку про безпідставність нарахування позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку за 2015 рік, оскільки таке нарахування повинно відбуватися не раніше 2016 року.
Слід зазначити, що аналогічна позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 19.04.2016 у справі №804/14459/15, від 20.12.2016 року у справі №К/800/27513/16, від 20.12.2016 у справі №К/800/77/16.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, відповідачем не доведено, що легковий автомобіль PORSCHE CAYENNE, тип: універсал-В, об'єм двигуна 4806 см3, державний номер АЕ 0404СК, 2013 року випуску, дата державної реєстрації 19.03.2014 року є об'єктом оподаткування транспортним податком у період з 01.01.2015 по 31.12.2015 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Частиною 2 ст. 162 КАС України встановлено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Таким чином, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №728-17 від 09.06.2015 року є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.
У відповідності до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 640,00 гривень.
Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Соборному районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №728-17 від 09.06.2015 року - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №728-17 від 09.06.2015 року Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.
Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Соборному районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області судовий збір у розмірі 640,00 гривень.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 КАС України.
Суддя В.В Ільков