05 липня 2017 р. Справа № 804/1363/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіОСОБА_1
при секретаріОСОБА_2
за участю:
представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Дніпропетровській області про стягнення сум,-
ОСОБА_5 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), з урахуванням уточнених позовних вимог, в якому просила:
- стягнути з ГУ МВС України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_5 одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 12 037,50 грн.;
- стягнути з ГУ МВС України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_5, в якості компенсації за невикористану відпустку у 2015 році 2 006,25 грн.;
- стягнути з ГУ МВС України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час затримки розрахунку з 07.11.2015 року по день винесення постанови виходячи з розміру середньоденної заробітної плати 52,80 грн.
В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що ОСОБА_5 з 29.09.2003 року по 06.11.2015 року працювала в ГУ МВС України в Дніпропетровській області.
Відповідно до наказу ГУ МВС України в Дніпропетровській області № 485 о/с від 06.11.2015 року ОСОБА_5 була звільнена у запас Збройних Сил за пунктом 64 "Г" (через скорочення штатів) відповідно до пунктів 10 та 11 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Зазначено, що під час звільнення з нею не провели остаточний розрахунок, більш того відповідно до листа за вих. № 1/Щ-917/Бр від 25.02.2016 ГУ МВС України в Дніпропетровській області їй було відмовлено у проведенні остаточного розрахунку, у зв'язку з відсутністю правових підстав на такий.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.06.2017 року відкрито провадження у справі.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував та просив у задоволенні останнього відмовити, надав письмові заперечення, які містяться в матеріалах справи.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що наказом ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 01.07.2014 року № 214 о/с ОСОБА_5 було надано відповідно до ст. 18 Закону України «Про відпустки» відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку з 11.07.2014 року по 15.05.2017 року.
Наказом ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 06.11.2015 року № 485 о/с ОСОБА_5 була звільнена у запас Збройних Сил за пунктом 64 "Г" (через скорочення штатів) відповідно до пунктів 10 та 11 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Станом на дату звільнення (06.11.2015 року) ОСОБА_5 перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.
21.11.2015 року ОСОБА_5 отримала лист (вих. № 2/1-5606 від 06.11.2015 року), в якому її було запрошено до відділу комплектування та проходження служби управління кадрового забезпечення ГУ МВС України в Дніпропетровській області для отримання трудової книжки, а також проведення повного розрахунку.
23.11.2015 року ОСОБА_5 прибула до управління кадрового забезпечення ГУ МВС України в Дніпропетровській області та отримала трудову книжку, однак з нею не було проведено остаточного розрахунку.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правовідносини, пов'язані з проходженням та звільненням з посад публічної служби ОВС, регулюються законодавством у сфері проходження служби, а саме Законом України «Про міліцію», Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (зі змінами та доповненнями), Кодексом законів про працю України, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
Щодо вимоги позивача про стягнення з ГУ МВС України в Дніпропетровській області невиплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
На підставі п. 10 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17.07.1992р. № 393, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби:
- які звільняються із служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;
- які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;
- які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Згідно абз. 1, 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Частиною 8 цього Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
На підставі наведеного останніми повними місяцями роботи позивача є травень-червень 2014 року.
З довідки ГУ МВС України в Дніпропетровській області № 1420 від 26.06.2017 року вбачається, що в травні 2014 року ОСОБА_5В нараховано грошове забезпечення у розмірі 2 006,25 грн., у червні 2014 року - 2 006,25 грн.
Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 04.09.2013 року № 9884/0/14-13/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік» кількість робочих днів у травні 2014 року становить 19 днів, у червні 2014 року - 19 днів.
Середньоденна заробітна плата складає: 2 006,25 грн. (травень 2014 року ) + 2 006,25 грн. (червень 2014 року) : 38 робочих днів за два місяці (19 робочих днів у травні 2014 року та 19 робочих днів у червні 2014 року) = 105,60 грн.
Середня кількість днів в розрахунковому періоді (травень-червень 2014 року) становить 19.
Так, середньомісячна заробітна плата позивача, з якої позивачу необхідно здійснити розрахунок вихідної допомоги при звільненні, становить 2 006,25 грн.
Таким чином, одноразова грошова допомога при звільненні, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 2 006,25 грн. / 2 (50%) * 12 років (календарна вислуга років) = 12 037,50 грн.
З викладеного, слід дійти висновку, що відповідачем, в порушення вказаних норм законодавства, не здійснено виплату одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 12 037,50 грн., тож суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в цій частині.
Щодо вимоги позивача стосовно стягнення з ГУ МВС України в Дніпропетровській області середнього заробітку згідно ст. 117 КЗпП України за час затримки розрахунку, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в силу приписів ст. 117 КЗпП позивач має право на отримання середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні, відтак, відповідач зобов'язаний нарахувати та виплатити ОСОБА_5 середній заробіток за весь час затримки невиплати належних їй сум починаючи з 07.11.2015 року (наступний після звільнення) по 05.07.2017 року (день постановлення судового рішення), у зв'язку з не проведенням розрахунку в день звільнення.
Щодо позовних вимог відносно стягнення з ГУ МВС України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_5, в якості компенсації за невикористану відпустку у 2015 році 2 006,25 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 18 Закону України «Про міліцію», який діяв на час звільнення ОСОБА_5, встановлено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Так, згідно з п. 56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29 липня 1991 року № 114, яке було чинним на час звільнення позивача, особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.
Згідно статі 18 Закону України "Про відпустку" після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Підприємство за рахунок власних коштів може надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості.
Згідно п.3 ч.1 ст. 9 Закону України "Про відпустку" до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (стаття 6 цього Закону), зараховуються: час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Аналогічна норма закріплена в статті 82 Кодексу законів про працю України.
Враховуючи вищевикладені норми законодавства та враховуючи те, що ОСОБА_5 в 2015 році не працювала та перебувала саме у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_5 не набула права на грошову компенсацію за невикористану відпустку у 2015 році.
Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_5 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Дніпропетровській області про стягнення грошового забезпечення - задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_5 одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 12 037,50 (дванадцять тисяч тридцять сім гривень 50 копійок) гривень.
Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час затримки розрахунку, а саме за період з 07.11.2015 року по 05.07.2017 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 10 липня 2017 року
Суддя ОСОБА_1