20 червня 2017 р. Справа № 804/2580/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіОСОБА_1
при секретаріОСОБА_2,
за участю:
представника позивача: представника відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Дніпробудкомплект" до Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови №67/4.1-2/239 від 22.03.2017 року,-
Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Дніпробудкомплект» звернулося до суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної служби України з питань праці в Дніпропетровській області, у якому просить визнати протиправною та сакасувати постанову Головного управління Державної служби України з питань праці в Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №67/4.1-2/239 від 22.03.2017 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 року за цим позовом відкрито провадження, справу призначено до судового розгляду.
У обґрунтування позову зазначено, що оскаржувана постанова прийнята за відсутності факту порушення вимог трудового законодавства. Зокрема, не враховано укладання цивільно-правового договору з ОСОБА_5, факт трудових відносин з яким відповідач відстоює в оскаржуваній постанові. Позивач не погоджується з висновком відповідача про те, що відносини, які виникли між ним та ОСОБА_6 є трудовими, оскільки предметом договору про надання послуг від 03.01.2017 року є виконання певного визначеного обсягу роботи та надання послуг, за наслідками виконання яких замовник зобов'язується оплатити виконавцеві надані послуги, тобто предметом договору є кінцевий результат, а не процес праці. За цим договором ОСОБА_5 не підпорядковувався правилам внутрішнього трудового розпорядку, сам організовував свою роботу і виконував її на власний ризик, роботи та послуги надавались разово. Таким чином, позивачем не здійснено фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), у зв'язку з чим на нього не може бути покладено відповідальність за абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України у вигляді стягнення штрафу у розмірі 96 000,00 гривень.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, в обґрунтування своєї позиції зазначив, що договір про надання послуг від 03.01.2017 року є трудовим, оскільки робота виконавця носить є постійною, а не такою, в результаті якої є надання певного результату праці (виконання для підприємства індивідуально визначеної роботи. Крім того, згідно із специфікою роботи, організаційно-штатною структурою підприємства, роботи по обслуговуванню, ремонту (демонтажу, тощо) бульдозерів, кранів або іншої будівельної техніки ТОВ НВП "Дніпробудкомплект" повинні виконувати штатні працівники за причиною того, що такі роботи передбачають виконання небезпечних робіт. Отже, ОСОБА_5 працював за договором, який позбавляє права найманого працівника на обов'язкові елементи нормативно-правових актів трудового законодавства, у тому числі права на одержання щорічної відпустки і гарантій у сфері загальнообов'язкового державного страхування, зокрема, в разі тимчасової втрати працездатності, нещасного випадку на виробництві, на випадок безробіття. Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає оскаржувану постанову законною, а тому відсутні підстави для її скасування.
Дослідивши матеріали справи та подані до суду докази, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.
Відповідно до п. 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 (далі - Положення №96), Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці та діє на підставі Положення про таке управління.
Згідно з пп. 6 п. 4 Положення №96, Державна служба України з питань праці здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Відповідно до ст. 259 КЗпП Державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що на підставі наказу від 27.02.2017 року №386-П та листа Управління нагляду в промисловості і на об'єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 09.02.2017 року №3/2.3-11, направлення на перевірку від 28.02.2017 року №59/4.1-2 за згодою Держпраці на проведення перевірки від 21.02.2017 року №1989/4.3/4.2-ДП-17 здійснено позапланову перевірку додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування ТОВ НВП "Дніпробудкомплект". Перевірка проводилась з 28.02.2017 року по 01.03.2017.
За результатами перевірки складено акт №67/4.1-2, яким встановлено порушення чинного законодавства про працю, а саме: допущення ОСОБА_5 до роботи без укладення трудового договору, що є порушенням ст. 21, 23,24 КЗпП України, а саме:
- робота носить постійний характер, а саме виконання обов'язків машиніста бульдозера (код за класифікатором професій 8111, до обов'язків якого відповідно до розрядності відносяться роботи, зазначені у договорі);
- згідно із укладеним договором оплата проводиться за виконання роботи: п.1.2 "технічне обслуговування та ремонт всіх видів устаткування, обладнання, транспортних засобів Замовника, модернізація та підвищення економічності ремонтного обслуговування устаткування, обладнання, транспортних засобів Замовника; технічний нагляд за станом і ремонтом захисних пристроїв на механічному устаткуванні Замовника; консультативні та інформаційно-аналітичні послуги; організація проведення ремонтних робіт устаткування, обладнання, транспортних засобів Замовника; виконання робіт з переміщення піску та щебеню; ремонт та модернізація бульдозера Замовника."
Крім того, контролюючим органом також встановлено порушення ст. 24 КЗпП України, відповідно до якої працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На підставі вищезазначеного акту перевірки Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України винесено оскаржувану постанову №67/4.1-2/239 від 22.03.2017 року про накладання штрафу на товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Дніпробудкомплект» у розмірі 96000 гривень за фактом допуску працівника ОСОБА_5 до роботи без оформлення трудового договору, внаслідок чого стався нещасний випадок на виробництві зі смертельним наслідком.
Основний акцент при визначенні виявлених порушень в оскаржуваній постанові відповідачем зроблено на тому, що згідно зі специфікою роботи, організаційно-штатною структурою підприємства, роботи по обслуговуванню, ремонту (демонтажу, тощо) бульдозерів, кранів або іншої будівельної техніки підприємства повинні виконувати штатні працівники підприємства за причиною того, що такі роботи передбачають виконання небезпечних робіт, а також відносяться до тих, що мають постійний характер виконання, крім того предметом договору є процес праці, а не настання певного результату праці.
Однак, на думку позивача, предметом договору про надання послуг від 03.01.2017 року є виконання певного визначеного обсягу роботи та надання послуг, за наслідками виконання яких замовник зобов'язується оплатити виконавцеві надані послуги, тобто предметом договору є кінцевий результат, а не процес праці. Метою зазначеного договору є отримання певного матеріального результату. За цим договором ОСОБА_5 не підпорядковувався правилам внутрішнього трудового розпорядку, сам організовував свою роботу і виконував її на власний ризик, роботи та послуги надавались разово, так як після закінчення виконання визначеного завдання, вказаним договором, договір та відносини між сторонами припинялись.
Не погоджуючись з прийнятою постановою про накладення штрафу №67/4.1-2/239 від 22.03.2017 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Судом встановлено, що 03.01.2017 року між позивачем, в особі директора, що діє на підставі статуту, з однієї сторони та ОСОБА_5 було укладено договір про надання послуг (а.с. 28).
Згідно п.1.1 даного договору Виконавець зобов'язується надати Виконавцю послуги в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, а Замовник - прийняти та оплатити надані послуги.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що послугами, що надаються за даним договором, зокрема є:
- технічне обслуговування та ремонт усіх видів устаткування, обладнання, транспортних засобів Замовника;
- модернізація та підвищення економічності ремонтного обслуговування устаткування, обладнання, транспортних засобів Замовника;
- технічний нагляд за станом і ремонтом захисних пристроїв на механічному устаткуванні Замовника;
- консультативні та інформаційно-аналітичні послуги;
- організація проведення ремонтних робіт устаткування, обладнання, транспортних засобів Замовника;
- виконання робіт з переміщення піску та щебеню;
- ремонт та модернізація бульдозера Замовника.
Так, згідно п. 2.1. договору загальна вартість Договору визначається за сукупністю підписаних між Сторонами актів надання послуг.
Відповідно до п. 2.2. договору Виконавець надає Замовнику послуги щоденно протягом строку дії договору (строк дії договору з 03.01.2017 року по 31.03.2017 року).
Вартість послуг складає 3300,00 гривень за місяць.
Відповідно до актів здачі-приймання робіт, а саме:
- від 31.01.2017 року №4 на суму 3300,00 гривень, з яких технічне обслуговування та ремонт бульдозера в кількості 1 становить 300,00 гривень з ПДВ, технічний нагляд за станом бульдозера в кількості 1 становить 200,00 гривень з ПДВ, виконання робіт з переміщення піску та щебеню в кількості 1 становить 2200,00 гривень, ремонт бульдозера в кількості 1 - 600,00 гривень;
- від 06.02.2017 року №5 на суму 405,00 гривень, з яких технічне обслуговування та ремонт бульдозера в кількості 1 становить 25,00 гривень з ПДВ, технічний нагляд за станом бульдозера в кількості 1 становить 25,00 гривень з ПДВ, виконання робіт з переміщення піску та щебеню в кількості 1 становить 280,00 гривень, ремонт бульдозера в кількості 1 - 75,00 гривень.
Аналізуючи виниклі правовідносини, суд зазначає про таке.
За змістом статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Крім того, статтею 4 Закону України “Про охорону праці” від 14.10.1992 року №2694 визначено, що державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Згідно п. 7 даного Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.
Відповідно до вимог ст. 38 Закону України “Про охорону праці” державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ядерної та радіаційної безпеки; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Діяльність органів державного нагляду за охороною праці регулюється цим Законом, законами України "Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку", "Про пожежну безпеку", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", іншими нормативно-правовими актами та положеннями про ці органи, що затверджуються Президентом України.
Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.
Відповідно до ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. А у цивільно-правових відносинах діє принцип свободи договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому, Верховний Суд України у пункті 7 постанови Пленуму від 6 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснив, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.
Нормами статті 24 КЗпП встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов'язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Натомість, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці.
Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.
Тобто, предметом цивільно-правових договорів є результат праці, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес роботи.
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016 року по справі № 823/1167/16.
Як вбачається з наведеного вище договору від 03.01.2017 року, укладеного позивачем з ОСОБА_5 його предметом є послуги, а саме: технічне обслуговування та ремонт усіх видів устаткування, обладнання, транспортних засобів Замовника; модернізація та підвищення економічності ремонтного обслуговування устаткування, обладнання, транспортних засобів Замовника; технічний нагляд за станом і ремонтом захисних пристроїв на механічному устаткуванні Замовника; консультативні та інформаційно-аналітичні послуги; організація проведення ремонтних робіт устаткування, обладнання, транспортних засобів Замовника; виконання робіт з переміщення піску та щебеню; ремонт та модернізація бульдозера Замовника.
Так, предметом укладеного договору позивача з ОСОБА_5 є процес праці, а не її кінцевий результат. Робота за цим договором не є юридично самостійною, специфіка роботи, а саме: роботи по обслуговуванню, ремонту (демонтажу, тощо) бульдозерів, кранів або іншої будівельної техніки підприємства передбачає її виконання штатними працівниками підприємства за причиною того, що дані роботи передбачають виконання небезпечних робіт, а також відносяться до тих, що мають постійний характер виконання.
Таким чином, з огляду на предмет укладеного договору та поняття трудового договору, аргументи позивача про цивільно-правовий характер відносин між ТОВ НВП "Дніпробудкомплект" та ОСОБА_5 не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду даної справи.
У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що постанова №67/4.1-2/239 від 22.03.2017 року прийнята на підставі, в межах повноважень, у спосіб та у відповідності до вимог чинного законодавства України, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Дніпробудкомплект" до Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови №67/4.1-2/239 від 22.03.2017 року відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 23 червня 2017 року.
Суддя В.В ОСОБА_1