29 червня 2017 р. Справа № 804/3637/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сидоренка Д.В., судді Гончарової І.А., судді Кононенка О.В., при секретарі Шпота Я.С., розглянувши за участю:
представника позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача: ОСОБА_2,
у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Євраз Южкокс»,
до Державної фіскальної служби України,
про визнання протиправним та скасування індивідуальної податкової консультації
Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Євраз Южкокс» про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації Державної фіскальної служби України вих.№229/6/99-99-12-02-03-15/ІПК від 17.05.2017р.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що на звернення щодо отримання податкової консультації з метою врегулювання питання щодо визначення об'єкту оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єктом нежитлової нерухомості - цілісній майновий комплекс, позивач отримав податкову консультацію вих.№229/6/99-99-12-02-03-15/ІПК від 17.05.2017р. Зі змісту консультації позивач дійшов висновку щодо її суперечливості нормам Податкового кодексу України, оскільки в силу абз. Є пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств, а відповідач безпідставно ототожнює поняття «будівель промисловості», наведене у вказаній нормі, з класом «будівель промислових», що приведено в ДК 018-2000 та використовується при класифікації будівель.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував. У запереченнях на адміністративний позов зазначив, що споруди коксохімічних заводів, відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДУ 018-200, класифікуються за кодом 2303.4 у класі 2303 «Споруди підприємств хімічної промисловості» групи 230 «Комплексні промислові споруди» підрозділу 23 «Комплексні промислові споруди» розділу 2 «Інженерні споруди». Відповідно до класифікатора до об'єктів нерухомості, на яких розповсюджується податкова пільга, надана п.п. «є» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, належать об'єкти, зазначені у класі 1251 «Будівлі промислові», у зв'язку з чим ПрАТ «Євраз Южкокс» згідно чинного законодавства не може скористатися податковою пільгою, наданою п.п. «є» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний номер 54807818 від 10.03.2016р. Публічне акціонерне товариство «Євраз Баглійкокс» є власником цілісного майнового комплексу розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, вул.Щербицького В.В. ім., будинок 1.
Відповідно до п.1.2 Статуту Приватного акціонерного товариства «Євраз Южкокс», затвердженого рішенням річних загальних зборів акціонерів (протокол від 19.04.2017р.), Приватне акціонерне товариство «Євраз Южкокс) до зміни типу та зміни найменування мало назву - Публічне акціонерне товариство «Євраз Баглійкокс».
Приватне акціонерне товариство «Євраз Южкокс» звернулося до ДФС України із запитом від 06.04.2017 року №606 про отримання індивідуальної податкової консультації відносно того, чи не є усі будівлі та споруди, які входять до складу цілісного майнового комплексу, як об'єкту нерухомого майна та використовуються з метою забезпечення промислової діяльності позивача, віднесеної до переробної промисловості, об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на підставі абз. «є» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.
На вказаний запит позивачем отримано від Державної фіскальної служби України податкову консультацію за вих.№229/6/99-99-12-02-03-15/ІПК від 17.05.2017р.,
Згідно змісту консультації, відповідачем викладені повідомлені позивачем обставин щодо основного виду господарської діяльності, перебування у власності цілісного майнового комплексу та обставини того, що будівлі промисловості належать до об'єктів нежитлової нерухомості (п.п.14.1.129 п14.1 ст.14 ПК України).
Також в податковій консультації зазначено, що з метою уніфікації об'єктів нерухомості Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації розроблено та затверджено наказ від 17.08.2000р. №507 Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-200. «Споруди коксохімічних заводів» класифікуються за кодом 2303.4 Класифікатора у класі 2303 «Споруди підприємств хімічної промисловості» групи 230 «Комплексні промислові споруди» підрозділу 23 «Комплексні промислові споруди». Відповідно до класифікатора до об'єктів нерухомості, на яких розповсюджується податкова пільга, надана п.п. «є» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, належать об'єкти, зазначені у класі 1251 «Будівлі промислові». Згідно з описом класифікатора цей клас не включає комплексні промислові споруди (електростанції, нафтопереробні заводи тощо), які не мають характеристики будівель.
Та згідно висновків контролюючого органу, товариство не може скористатися податковою пільгою наданою п.п. «є» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.
Вказана консультація була оскаржена позивачем в судовому порядку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Під час розгляду справи судом перевірено складену відповідачем консультацію на відповідність вимогам законодавства та встановлено наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Підпунктом 14.1.172 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до п.п. 14.1.172-1 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України індивідуальна податкова консультація - роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.
Згідно пп.52.1 та 52.2 ст.52 вказаного Кодексу за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Згідно п.53.1 ст.53 Податкового кодексу України не може бути притягнуто до відповідальності, включаючи фінансової (штрафні санкції та/або пеня), платника податків (податкового агента та/або його посадову особу), який діяв відповідно до індивідуальної податкової консультації, наданої йому у письмовій формі, а також узагальнюючої податкової консультації, за діяння, що містить ознаки податкового правопорушення, зокрема на підставі того, що у подальшому така податкова консультація була змінена або скасована.
Положення абзацу першого цього пункту застосовуються до індивідуальної податкової консультації, за умови що вона зареєстрована в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій.
У разі коли положення індивідуальної податкової консультації суперечать положенням узагальнюючої податкової консультації, застосовуються положення узагальнюючої податкової консультації.
Платник податків та/або податковий агент, які діяли відповідно до податкової консультації, не звільняються від обов'язку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.
Відповідно до п.53.2 ст.53 Податкового кодексу України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов'язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.
Щодо порушеного у зверненні питання про надання податкової консультації суд зазначає наступне, відповідно до п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено ст.266 ПК України.
Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст.266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 14.1.129 п.14.1. ст.14 ПК України визначено, що об'єктами нежитлової нерухомості є будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі промислові та склади.
У підпункті 266.2.2 п. 266.1 ст.266 ПК України наведено перелік об'єктів нерухомості податок на яких не сплачується. Серед іншого п.п."є" п.п.266.2.2. п.266.2 ст.266 ПК України не віднесено до об'єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Податковий кодекс України не надає тлумачення дефініції «будівлі промисловості», що використовується в пп."є" п.п.266.2.2 ст.266 ПК України. Не наведено такого тлумачення і іншими нормативними актами, що діють в Україні.
Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилається на «Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000» (далі ДК 018-2000), затверджений наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року №507.
Відповідно до п.3.1 ст.3 ПК України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.
Статтею 5 ПК України передбачено, що поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу.
У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.
Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Проте, відповідно до розділу 1 «Вступ» ДК 018-200, Державний класифікатор будівель та споруд (ДК БС) є складовою частиною Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації. Класифікатор розроблено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.98р. №971 «Про Програму реформування державної статистики на період до 2002 року». ДК БС призначено для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні. Використання ДК БС забезпечує умови для вирішення таких завдань: - виконання комплексу облікових функцій щодо будівельної діяльності в рамках робіт з державної статистики, включаючи статистику цін на будівельну продукцію; - проведення робіт з перепису, оцінки та переоцінки вартості і стану будівель та споруд; - проведення зіставлення національних статистичних даних щодо продукції будівництва з даними Статистичної комісії Європейського Союзу (Євростату) та ООН; - проведення соціологічних досліджень з питань будівництва, забезпечення житлом і різними послугами населення України; - розроблення аналітичних показників та прогнозування інвестицій в економіку України.
Таким чином, державний класифікатор укладено не на підставі ПК України та не з метою оподаткування. До того ж його положення застосовує поняття «будівлі промислові», яке за своєю суттю є вужчим за поняття "будівлі промисловості", що застосовується у статті 266 ПК України. З олгяду на це, поняття "будівлі промисловості" (ст.266 ПК України) є ширшим за сукупністю існуючих ознак об'єкту нежитлової нерухомості.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та як наслідок про необхідність задоволення адміністративного позову.
Частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.
Приймаючи до уваги, що рішення у справі ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне присудити всі здійснені ним судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 1600,00 грн.
У судовому засіданні, яке відбулось 29.06.2016 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Повний текст постанови складено 04.07.2017р.
Керуючись ст.ст.160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати індивідуальну консультацію ДФС України від 17.05.2017р. №229/6/99-99-12-02-03-15/ІПК.
Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Євраз Южкокс» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1600,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий суддя Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5