21червня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Журавель В.І., ЗакропивногоО.В., Штелик С.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за касаційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 2 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року,
У червні 2015 року комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» (далі - КП «Житло-Сервіс») звернулося до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 5 листопада 2004 року.
Підприємство утримує та проводить обслуговування даного будинку відповідно до наказу Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації від 6 серпня 2001 року № 296.
Однак відповідач не оплачує отримані комунальні послуги, внаслідок чого за період із 1 лютого 2012 року по 1 квітня 2015 року утворилася заборгованість у сумі 20 434 грн 37 коп.
Ураховуючи наведене, КП «Житло-Сервіс» просило стягнути з ОСОБА_4 вказану суму боргу, а також інфляційні втрати в розмірі 5 446 грн 94 коп. і три відсотки річних у сумі 1 990 грн 25 коп.
Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 2 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року, позов КП «Житло-Сервіс» задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_4 на користь КП «Житло-Сервіс» заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території з урахуванням інфляційних втрат і трьох відсотків річних у сумі 23 614 грн 35 коп.
В іншій частині позову КП «Житло-Сервіс» відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалу судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення у справі.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом. У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Касаційна скарга підлягає відхиленню.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, вірно застосувавши положення ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 267, 322, 382, 625 ЦК України, врахувавши заяву відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності, належним чином оцінивши подані сторонами докази (ст. 212 ЦПК України), з дотриманням норм процесуального права, обґрунтовано виходив із того, що відповідач належним чином не виконує своїх зобов'язань по сплаті вартості послуг з утримання будинку та прибудинкової території, має прострочену заборгованість (за період із червня 2012 року по червень 2015 року), яка разом із інфляційними втратами і трьома відсотками річних підлягає стягненню на користь позивача.
Колегія погоджується з такими висновками, які узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постанові від 16 грудня 2015 року № 6-2023 цс 15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.
Крім того, відсутність укладеного договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території не звільняє споживача цих послуг від їх оплати.
Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують та зводяться до оцінки доказів, проте згідно зіст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Таким чином, встановивши характер правовідносин та вірно застосувавши норми матеріального права, суди із урахуванням встановлених обставин справи дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 2 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СуддіВ.І. Журавель
О.В. Закропивний С.П. Штелик