Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши в м. Києві 10 липня 2017 року касаційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Малинського районного суду Житомирської області від 10 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області
від 19 червня 2017 року,
вироком Малинського районного суду Житомирської області від 10 грудня 2014 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України та призначено покарання за ч. 1 ст. 364 КК України у виді 2 років обмеження волі з позбавленням права займати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій в органах місцевого самоврядування строком на 2 роки та зі штрафом в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 гривень, ч. 1 ст. 366 КК України у виді 1 року обмеження волі з позбавленням права займати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій в органах місцевого самоврядування строком на 1 рік. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 2 років обмеження волі з позбавленням права займати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій в органах місцевого самоврядування строком на два роки та зі штрафом в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 гривень.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, покладено певні обов'язки, визначені ст. 76 КК України.
Цим же вироком визнано винним та засуджено ОСОБА_5 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України та призначено покарання у виді 1 року обмеження волі з позбавленням права обіймати керівні посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками строком на 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік покладено певні обов'язки, визначені ст. 76 КК України.
Відповідно до п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного вироком покарання.
Ухвалою апеляційного суду зазначений вирок суду першої інстанції скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.
У касаційній скарзі обвинувачений ОСОБА_4 просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду скасувати, кримінальне провадження щодо нього закрити за відсутністю в його діях складу злочинів, передбачених ч. 1
ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 424 КПК України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим кодексом.
Як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, вирок районного суду скасовано, призначено новий розгляд у суді першої інстанції, отже, ухвала апеляційного суду не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню, тому не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4 слід відмовити.
Керуючись п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів
Відмовити обвинуваченому ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на вирок Малинського районного суду Житомирської області від 10 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 19 червня 2017 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3