Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 122
Іменем України
03.11.2009Справа №2-31/7433-2008А
Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі
судді Привалової А.В.
при секретарі судового засідання Шильнової О.М.
за участю представників сторін :
від позивача - Салех О.В., дов. у справі
від відповідача - Горохова А.К., дов. у справі
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоегас.ком» (95000, м.Сімферополь, вул.Жигаліної, 6; 95000, м.Сімферополь, вул.Більшовицька, 27, оф.5)
до відповідача - Державної податкової інспекції в м.Сімферополь (95053, м.Сімферополь, вул.М.Залки, 1/9)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоегас.ком» звернулось до господарського суду АРК з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м.Сімферополь про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0004452301/0 від 26.03.2008р. та №0004452301/1 від 04.06.2008р., якими донараховано податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 235697грн., у тому числі 145187грн. за основним платежем та 90510грн. за штрафними санкціями, а також податкових повідомлень-рішень №0004462301/0 від 26.03.2008р. та №0004462301/1 від 04.06.2008р., якими донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 161844грн., у тому числі 134870грн. за основним платежем та 26974грн. за штрафними санкціями.
Ухвалою суду від 22.07.2008р. за клопотанням позивача вжити заходи по забезпеченню адміністративного позову, зупинено дію податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Сімферополь №0004452301/0 від 26.03.2008р., №0004462301/0 від 26.03.2008р., №0004452301/1 від 04.06.2008р., №0004462301/1 від 04.06.2008р. до ухвалення рішення в адміністративній справі.
У попередньому судовому засіданні позивач відповідною заявою збільшив позовні вимоги і просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002081701/0 від 21.03.2008р., яким визначено підприємству податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 5850,00грн., у тому числі 1950,00грн. основного платежу та 3900,00грн. штрафних санкцій (а.с.100, т.1).
Ухвалою суду від 22.07.2008р. за клопотанням позивача призначено по справі судову бухгалтерську експертизу, у зв'язку з чим провадження у справі зупинено.
Ухвалою суду від 15.04.2009р. провадження у справі поновлено та призначено до судового розгляду.
Заявою про уточнення та доповнення позовних вимог позивач просив суд визнати частково протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0004452301/0 від 26.03.2008р., №0004452301/1 від 04.06.2008р. в частині нарахування податку на додану вартість в сумі 141268грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 88550грн. (а.с.65, т.2). В інший частині позовні вимоги залишив без змін.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні рішення винесені відповідачем необґрунтовано, на підставі акту перевірки №1863/23-2/33979676 від 17.03.2008р., висновки якого є помилковими та такими, що не відповідають первинним документам бухгалтерського обліку товариства, оскільки позивачем не було допущено виявлених порушень податкового законодавства.
Представник позивача підтримав змінені позовні вимоги у повному обсязі. Просить позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у запереченнях на позов. Вказує, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі достовірних висновків акту перевірки, відповідають діючому законодавству, підстави для їх скасування відсутні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, висновок судово-економічної експертизи, суд вважає що, позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
ДПІ в м.Сімферопль АРК з 25.02.2008р. по 07.03.2008р. була проведена виїзна планова документальна перевірка ТОВ «Автоегас.ком» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 13.01.2006 р. по 30.09.2007р., за результатами якої складений відповідний акт №1863/23-2/33979676 від 17.03.2008р.
Перевіркою встановлені порушення п.1.23 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»: підприємством не донараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток 9 місяців 2007р. в сумі 134870,00грн.; порушення п.4.1 ст4., пп.7.3.1 п.7.3 ст.7, пп.7.2.3 п.7.2 ст.7, пп.7.2.6 п.7.2, ст..7, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» - не донараховано податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 181020,00грн., у тому числі у серпні 2007 року на 164687грн., у вересні 2007 року на 16333грн., а також встановлено порушення пп.4.2.15 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» не донараховані податкові зобов'язання в сумі 1950,0грн.
На підставі вказаного акту перевірки ДПІ в м.Сімферополь винесене податкове повідомлення-рішення №0004452301/0 від 26.03.2008р., яким донараховано податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 235697грн., у тому числі 145187грн. за основним платежем та 90510грн. за штрафними санкціями, а також податкове повідомлення-рішення №0004462301/0 від 26.03.2008р., яким донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 161844грн., у тому числі 134870грн. за основним платежем та 26974грн. за штрафними санкціями.
На підставі вказаного акту перевірки ДПІ в м.Сімферополь також винесено податкове повідомлення-рішення №0002081701/0 від 21.03.2008р., яким визначено підприємству податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 5850,00грн., у тому числі 1950,00грн. основного платежу та 3900,00грн. штрафних санкцій.
Судом встановлено, що позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення №000445230/0 та №0004462301/0 від 26.03.08р., №0002081701/0 від 21.03.2008р. в порядку адміністративного узгодження. За результатами розгляду первинної та вторинної скарг позивача податкові повідомлення-рішення залишені без змін. У зв'язку з чим ДПІ в м.Сімферополь винесла 04.06.2008р. податкові повідомлення-рішення №000445230/1 і №0004462301/1 та 03.07.2008р. податкові повідомлення-рішення №000445230/2 і №0004462301/2. Також за результатами апеляційного оскарження ДПІ у м.Сімферополь винесла податкові повідомленні-рішення №0002081701/2 від 03.07.2008р. на ту же суму 5850грн. і додатково №0004661701/2 від 03.07.2008р. на суму 1032,36грн. (донараховано податкове зобов'язання в сумі 344,12грн. та 688,24грн. штрафної санкції).
Позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення №0004462301/0 від 26.03.2008р. та №0004462301/1 та 03.07.2008р., якими донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 161844грн., у тому числі 134870грн. за основним платежем та 26974грн. за штрафними санкціями, вказуючи на їх необґрунтованість та протиправність.
З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у м.Сімферополь в акті перевірки №1863/23-2/33979676 від 17.03.2008р. зазначила, що позивач у декларації за 9 місяців 2007 року занизив об'єкт оподаткування на суму 539481грн., у тому числі занизив валові доходи на 824184грн. і занизив валові витрати на 284703грн., отже заниження податку на прибуток складає 134870грн. (824184грн.- 284703грн.=539481грн. х 25%).
Зазначені порушення, за висновком відповідача, виникли внаслідок порушення п.4.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки платником не включені у валовій дохід у декларації за 9 місяців 2007 року від продажу товарів суми по податковим накладним №26 від 07.08.07р., №59 від 13.08.07р. за операціями з купівлі-продажу пшениці ПП Фірма «Фокс Плюс», №24 від 28.09.07р. за операціями з купівлі-продажу соняшника ПП «Мариенталь», на загальну суму 161667,60грн.
Висновком судово-економічної експертизи №71/08 від 14.04.09р. по даній справі частково підтверджено висновки відповідача про заниження позивачем доходів на вказану суму. Встановлено, що у декларацію за 9 місяців 2007 року платником не включено у валовий дохід суми за податковими накладними №26 від 07.08.07р. та №59 від 13.08.07р. за операціями з ПП Фірмою «Фокс Плюс» на загальну суму 79999грн.
Даний факт не спростований позивачем.
Також податковим органом встановлено заниження валового доходу на суму 529194,82грн., яке виникло внаслідок не включення позивачем у декларацію про прибуток №220200 від 09.11.2007р. за 9 місяців 2007 року суми доходу у вигляді вартості маркетингових послуг у сумі 400000грн. та у вигляді вартості пшениці, рапсу у сумі 2356033,78грн., наданих у ІІІ кварталі 2007 року Приватним підприємством «Марієнталь» без вимоги про їх оплату, що є порушенням пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Висновком судово-економічної експертизи №71/08 від 14.04.09р. даний факт не знайшов свого підтвердження, оскільки експертом встановлено повне погашення кредиторської заборгованості позивача за даними угодами в період з 15.08.07р. по 06.11.07р. за переліченими квитанціями у додатку №1 до експертизи (а.с.140, т.1.).
Позивач вважає, що зазначені товари помилково віднесені відповідачем до безоплатно отриманих товарів, яки відповідно до пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 мають включатися до складу валових доходів, оскільки отримані товари та надані послуги були ним оплачені повністю, а відтак не є безоплатними.
Відповідач, вказує, що у звітному періоді позивач отримав безоплатні товари (послуги) від ПП «Марієнталь», відносно якого було порушено справу про банкрутство, а тому кредиторська заборгованість позивача не могла бути оплачена банкруту у зв'язку з його ліквідацією і повинна була бути включена до складу валового доходу.
Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ПП «Марієнталь» 30.07.07р. був укладений договір №34/МК на проведення маркетингових послуг на суму 400000грн., яким передбачена оплата за безготівковим та готівковим розрахунком. Актом приймання-передачі від 21.08.07р. підтверджено виконання послуг за договором у повному обсязі.
15.08.07р. позивач уклав з ПП «Марієнталь» договір купівлі-продажу №15/08/07, за яким зобов'язувався купити зерно пшениці на загальну суму товару 10080000,00грн., у тому числі ПДВ в сумі 1680000,00грн. Пунктом 4.1 договору передбачено оплата покупцем товару шляхом 100% передоплати протягом одного банківського дня за безготівковим розрахунком.
18.08.2007р. позивач уклав з ПП «Марієнталь» договір купівлі-продажу №18/08/07-р на поставку рапсу за ціною 1950грн. за тону на загальну суму 40911,00грн. Договір передбачає оплату за безготівковим розрахунком.
Податковими накладними №52 від 18.08.07р., №49 від 15.08.07р., №48 від 15.08.07р., №47 від 15.08.07р., №78 від 21.08.07р. підтверджена поставка товару та надання послуг позивачу за вказаними договорами на загальну суму 635033,78грн., в тому числі ПДВ 105838,96грн., без ПДВ 529194,82грн.
Станом на 01.10.2007р. за даними бухгалтерського обліку позивача кредиторська заборгованість перед ПП «Марієнталь» частково була погашена у сумі 177110,78грн., залишок заборгованості у сумі 4579023,00грн. був погашений позивачем повністю у жовтні, початку листопаду 2007 року, що встановлено висновком судово-економічної експертизи.
Згідно п.1.23 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це, зокрема: товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.
Пунктом 4.1. статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.
Пунктом 4.1.6 статті 4 встановлено, що валовий доход включає, зокрема, доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".
Суд не погоджується з висновком відповідача про заниження позивачем валового доходу у звітному періоді на суму 529194,82грн., оскільки матеріали справи свідчать про оплатний характер договорів, які були укладені позивачем у звітному періоді, часткову їх сплату на дату перевірки, та у подальшому на дату складання податкової декларації сплату в повному обсязі. Тому позивач цілком вірно не включив до складу валового доходу у декларацію за 9 місяців 2007р. (№ від 09.11.2007р.) суму 529194,82грн. за договорами з ПП «Марієнталь», відтак висновок відповідача про заниження валового доходу є помилковим, таким, що не ґрунтується на первинних документах бухгалтерського обліку позивача.
Доводи відповідача щодо банкрутства контрагента ПП «Марієнталь» не приймаються судом до уваги, оскільки порушення провадження у справі про банкрутство не тягне автоматичне припинення виконання зобов'язань за укладеними договорами, і не робить неможливим погашення кредиторської заборгованості позивача перед кредитором, відносно якого порушено справу про банкрутство. Тим більш, що справу про банкрутство порушено господарським судом АРК ухвалою від 01.11.07р., визнаний він банкрутом постановою суду від 20.11.07р., а ліквідований 26.02.2008р., тобто після проведених розрахунків за вказаними договорами.
ДПІ у м.Сімферополь в акті перевірки №1863/23-2/33979676 від 17.03.2008р. встановлено заниження валового доходу позивачем на 133322грн. у декларації про прибуток за 9 місяців 2007 року.
Такий висновок відповідача знайшов своє підтвердження у висновку судово-економічної експертизи, якою встановлено, що у рядку 01.2 декларації приріст товарних запасів підприємством відображений лише у сумі 8061грн., коли у бухгалтерському обліку позивача сума залишків запасів по товарно-матеріальним рахункам на 01.10.07р. склала 141383грн. Отже позивачем допущено заниження валових доходів у вигляді приросту товарних запасів в сумі 133322грн. (141383грн. - 8061грн.).
Дана обставина не спростовується позивачем.
Перевіркою правильності формування валових витрат податковою інспекцією встановлено заниження валових витрат на придбання товарів (робіт,послуг) на 300862грн. і заниження валових витрат на 16159грн., загалом на 284703грн. (300862-16159).
Сума заниження валових витрат на придбання товарів на суму 300862грн. підприємством не оспорюється.
Щодо інших валових витрат в сумі 16159грн., судово-економічною експертизою встановлено, що сума інших витрат по стр.04.13 в декларації за 9 місяців 2007 року позивачем відображена у розмірі 16159грн., але згідно документів бухгалтерського обліку позивача витрати склали 16149,24грн. Отже, сума інших валових витрат у декларації завищена позивачем на 10 грн.
Висновком судово-економічної експертизи встановлено заниження суми валових витрат на придбання товарів (робіт, послуг) на суму 300852грн.
Таким чином, позивачем завищено оподатковуваний дохід за звітний період в сумі 87513грн. (валовий дохід 213321грн. - валові витрати 300852грн. = -87513грн.) Відтак, заниження оподатковуваного доходу на 539481грн. і заниження податку на прибуток в сумі 134870грн., визначене у спірному податковому повідомленні-рішенні, не підтверджується первинними документами позивача.
З наведеного, суд дійшов висновку про необґрунтоване визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 134870грн. за основним платежем спірними податковими повідомленнями-рішеннями №0004462301/0 від 26.03.2008р. та №0004462301/1 від 04.07.08р. В свою чергу відсутність податкового зобов'язання, яке неправомірно донараховане контролюючим органом, виключає застосування штрафних санкцій, тому застосування 26974грн. штрафних санкцій також неправомірно.
ДПІ у м.Сімферополь у акті перевірки зазначила, що у перевіряємому періоді позивачем занижено податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 181202,00грн., у тому числі за серпень 2007 року в сумі 164687грн., в вересні 2007 року в сумі 16333,00грн.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0004452301/0 від 26.03.08р. та №000452301/1 від 04.06.08р., якими донараховано податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 235697,00грн., у тому числі 145187грн. основного платежу, 90510грн. штрафних санкцій.
Позивач частково згоден з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями і погоджується з тим, що занизив податкове зобов'язання лише на суму 3919грн., тому, на його думку, штраф з цієї суми підлягає сплаті у розмірі 1960грн. (а.с.65, 67, т.2). В інший частині спірні податкові повідомлення-рішення позивач вважає необґрунтованими, такими, що не ґрунтуються на первинних документах бухгалтерського та податкового обліку підприємства, тому просить суд визнати частково протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0004452301/0 від 26.03.2008р. та №0004452301/1 від 04.06.2008р. в сумі 141268грн. податку на додану вартість та 88550грн. штрафних санкцій.
Проте, суд вважає, що позовні вимоги в цієї частині позову підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.
Проведеною у справі судово-економічною експертизою встановлено, що висновок відповідача про заниження податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 181020грн. документально підтверджується у сумі 4234,12грн., донарахування до сплати в бюджет ПДВ за спірними податковими повідомленнями рішеннями в розмірі 145187,00грн. документально підтверджується в сумі 4234,12грн.
Суд погоджується з висновком судово-економічної експертизи з цього питання виходячи з наступного.
Експертним дослідженням встановлено, що в декларації з ПДВ за серпень 2007 року позивач в рядку 1 відобразив суму податкового зобов'язання 255200грн. Але в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних у розділі 2 за серпень 2007 року відображені 7 податкових накладних на загальну суму ПДВ 271200грн. Тобто не були включені у податкові зобов'язання податкові накладні №26 від 07.08.07р. на загальну суму 5000грн., у тому числі ПДВ - 833,33грн. та №59 від 13.08.07р. на загальну суму 91000грн., у тому числі ПДВ - 15166,67грн., за операціями з ПП Фірма «Фокс Плюс». Отже, позивачем допущено заниження податкового зобов'язання з ПДВ за серпень 2007 року на суму 16000грн.
В декларації з ПДВ за вересень 2007 року позивач в рядку 1 відобразив суму податкового зобов'язання 244308грн. Але в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних у розділі 2 за вересень 2007 року відображені 8 податкових накладних на загальну суму ПДВ 259641,35грн. Тобто не була включена до податкових зобов'язань податкова накладна №24 від 28.09.07р. видана ПП «Марієнталь» на загальну суму 98001,12грн., у тому числі ПДВ - 16333,52грн. Отже, підприємством допущено заниження податкового зобов'язання з ПДВ за вересень 2007 року на суму 16333,52грн.
Таким чином, висновок відповідача у акті перевірки №1863/23-2/33979676 від 17.03.2008р. про заниження податкових зобов'язань з ПДВ за серпень та вересень 2007 року у загальній сумі 32333,52грн. підтверджений первинними документами позивача і позивачем не спростований.
Перевіркою правомірності включення позивачем суми ПДВ у податковий кредит за декларацією за серпень 2007 року №165012 від 19.09.07р. ДПІ у м.Сімферополь встановлено завищення податкового кредиту за серпень 2007 року на суму 105839грн.
На думку відповідача, ТОВ «Автоегас.ком» неправомірно включені до складу податкового кредиту вартість маркетингових послуг у сумі 400000грн., у тому числі ПДВ 66667грн., та вартість пшениці, рапсу в сумі 235033,78грн., у тому числі ПДВ 39172грн., за податковими накладними, виданими ПП «Марієнталь», №47, №48, №49 від 15.08.07р., №52 від 18.08.07р. та №78 від 21.08.07р., оскільки момент виникнення податкових зобов'язань у ПП «Марієнталь» у серпні 2007 року був відсутній через банкрутство підприємства та анулювання свідоцтва платника ПДВ, а також через те, що перевіркою не встановлено факту надмірної сплати постачальником до бюджету ПДВ у сумі 105839грн. за серпень 2007р.
З такими висновками погодитись не можна.
Відповідно до п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках та видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.3, 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).
Відповідно до пп. 7.4.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Таким чином, відповідач не спростовуючи факту надання позивачу послуг та поставки товарів ПП «Марієнталь» за договорами №34/МК від30.07.07р. на проведення маркетингових послуг, №15/08/07 від 15.08.07р. купівлі-продажу зерна пшениці та №18/08/07-р від 18.08.2007р. купівлі-продажу рапсу, дійшов хибного висновку, що обов'язковою підставою включення суми до податкового кредиту з ПДВ є сплата цих сум до бюджету.
Наведені приписи закону пов'язують право платника податку на податковий кредит саме з фактом отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Суд не приймає до уваги довід відповідача про відсутність у постачальника податкових зобов'язань, тобто відсутності права на видання податкових накладних, через порушення відносно нього справи про банкрутство та анулювання свідоцтва платника ПДВ, оскільки таке твердження відповідача є помилковим і таким, що не ґрунтується на нормах діючого законодавства.
Визнання ПП «Марієнталь» банкрутом постановою господарського суду АРК від 20.11.2007р. та анулювання свідоцтва платника ПДВ ПП «Марієнталь» 30.11.2007року, тобто після укладення угод між сторонами та проведення розрахунків за ними, не тягне за собою недійсність цих угод та податкових накладних, виданих у їх виконання. Отже на момент видання податкових накладних контрагент за договорами позивача був платником ПДВ і знаходився у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб.
Таким чином, висновок відповідача про завишення податкового кредиту в сумі 105838,95грн. не підтверджується матеріалами справи і не доведений відповідачем.
Крім того, судом встановлено, що ТОВ «Автоегас.ком» обґрунтовано включило у податковій декларації за серпень 2007 року до складу податкового кредиту 41666,67грн. ПДВ на підставі належним чином оформлених та виданих ПП «Металімпекс» податкових накладних №28/с від 13.08.07р. на суму 100000,00грн., у тому числі ПДВ 16666,67грн., №33/с від 15.0807р. на суму 150000,00грн., у тому числі ПДВ 25000,00грн., які підтверджують право позивача на податковий кредит в сумі 41666,67грн. При цьому, позивач оплатив товар платіжними дорученнями №6 від 15.07.07р. та №5 від 13.07.07р. в повному обсязі ПП «Металімпекс».
Посилання відповідача про ненадання платником вказаних податкових накладних до перевірки, судом до уваги не приймається, оскільки не позбавляє платника права посилатися на наявність у нього таких накладних у разі виникнення спору.
Отже донарахування позивачу спірними податковими повідомленнями-рішеннями податкового зобов'язання в сумі 41667грн. необґрунтовано, оскільки приписи Закону України «Про податок на додану вартість» пов'язують право платника податку на податковий кредит з наявністю податкової накладної, тобто лише у разі відсутності взагалі податкової накладної таке право у платника відсутнє.
Ненадання же платником до перевірки податкових накладних, що підтверджують право на податковий кредит у відповідній сумі є лише підставою для застосування відповідальності відповідно до ч.2 пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якої у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
З розрахунку штрафних санкцій вбачається, що податковим органом за даним епізодом застосовна штрафна санкція по п.17.1.3 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» на донараховане податкове зобов'язання (25000грн. - 60%, але не більше 50%) (а.с.144, т.2).
Висновком судово-економічної експертизи по даній справі встановлено, що позивачем у податковій декларації за серпень 2007 року було допущено заниження податкового кредиту на суму 34652,64грн., оскільки в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних відображені 22 податкові накладні на загальну суму ПДВ 285732,64грн., проте у декларації за серпень 2007 року в рядку 10.1 відображена сума податкового кредиту 251080грн.
У податковій декларації за вересень 2007 року позивачем також допущено заниження податкового кредиту з ПДВ в сумі 6553,24грн., оскільки в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних відображені 24 податкові накладні на загальну суму ПДВ 233094,76грн., проте у декларації з ПДВ за вересень 2007 року в рядку 10.1 відображена сума податкового кредиту 239648грн.
Таким чином, заниження чистого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за серпень-вересень 2007 року склало 4234,12грн. (16000грн.+16333,52грн.-34652,64грн. + 6553,24грн.).
Відтак відповідачем обґрунтовано донараховано позивачу спірними податковими повідомленнями-рішенням податкове зобов'язання з ПДВ лише на суму 4234,12грн., а тому штрафна санкція має бути визначена позивачу від цієї суми в розмірі 2117,06грн.
Крім того, судом встановлено, що у податковій декларацій за серпень 2007 року позивачем була безпідставно включена до складу податкового кредиту сума ПДВ в розмірі 35833,00грн. без податкової накладної за операціями з СПД Сирота К.К., який не зареєстрований платником податку на додану вартість.
Зазначене порушення позивачем самостійно було виявлено і у декларації з ПДВ за жовтень 2007 року, в якої було проведено коригування податкового кредиту з ПДВ за серпень 2007 року в сумі 35833,0грн. Проте позивач в порушення ст.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» самостійно не нарахував і не сплатив штрафні санкції у розмірі 5% від такої суми. При цьому ст.17.2 ст.17 вказаного Закону передбачено, що платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, відображає суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.
Проте, з розрахунку штрафних санкцій вбачається, що податковим органом за даним епізодом застосовна штрафна санкція по п.17.1.3 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (21499,80грн. - 60%, але не більше 50%-17916,50грн.) (а.с.144, т.2).
Таким чином, позовні вимоги щодо часткового скасування в сумі 141268грн. основного платежу податкових повідомлень-рішень №0004452301/0 від 26.03.08р. та №0004452301/1 від 04.06.2008р., якими визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 145187,00грн., підлягають задоволенню частково в сумі 140952,88грн. основного платежу.
Стосовно визначення спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу штрафних санкцій з ПДВ в сумі 90510грн. на підставі п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» суд зазначає наступне.
Згідно п.1.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафна санкція - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.
Спірні повідомлення-рішення винесені на підставі п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якою передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Таким чином, для законного нарахування штрафних санкцій ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлює необхідність первісного отримання податкового повідомлення-рішення платником податків від контролюючого органу з донарахованого зобов'язання.
Оскільки згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання платника податків,нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, то фактично п.п.17.1.3 ст.17 встановлює необхідність погодження податкового зобов'язання, з якого сплачуються штрафні санкції.
Даний факт також підтверджується тим, що пп.17.1.3 ст.17 зазначає обов'язок платника податків сплатити штраф на момент отримання податкового повідомлення, до узгодження податкового зобов'язання платник податків не має можливості встановити суму для розрахунку штраних санкцій.
Спірними податковими повідомленнями-рішеннями одночасно визначено позивачу основне зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 145187грн. та застосовані штрафні санкції по даному зобов'язанню в сумі 90510грн., в той час коли це податкове зобов'язання ще не було узгоджено платником.
Оскільки суд дійшов висновку про необґрунтоване застосування штрафних санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями в повному обсязі в сумі 90510грн., а позивач просить скасувати ці штрафні санкції в частині в сумі 88550грн., то судом не приймається визнання позивачем обґрунтованості нарахування йому штрафних санкцій за цими зобов'язаннями в сумі 1960грн., тому в цієї частини позов розглядається без заявлених уточнень.
Стосовно спірного податкового повідомлення-рішення №0002081701/0 від 21.03.2008р., яким визначено підприємству податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 5850,00грн., у тому числі 1950,00грн. основного платежу та 3900,00грн. штрафних санкцій, суд зазначає наступне.
Актом перевірки №1863/23-2/33979676 від 17.03.2008р. відповідачем встановлено заниження суми податку з доходів фізичних осіб на 1950грн. (15% від 13000грн.), а саме: неоподаткована сума надмірно отриманих платником податку коштів на придбання сільськогосподарської продукції, яки були видані робітнику Сирота К.К. згідно витратного касового ордеру №000005 від 07.08.07р. під звіт на суму 18630грн., при тому що документально підтверджено витрати готівки на придбання товарів на суму 5630грн.
Підставою донарахування податку з доходів фізичних осіб стало не прийняття відповідачем як доказу, що підтверджує витрати готівки в сумі 13000грн. на придбання сільськогосподарської продукції підзвітною особою, квитанції до приходного касового ордеру ПСП «Мрія» від 16.08.2007р., яка була додана до авансового звіту Сироти К.К. №АО 000007 від 16.08.07р., оскільки на думку відповідача квитанція оформлена неналежним чином, не містить певних реквізитів, а саме її номеру, а також на містить прізвища особи, яка вносила до каси грошові кошти від платника ТОВ «Автоегас.ком», тому не може вважатись належним доказом витрати готівки підзвітною особою.
Проте такий висновок не ґрунтується на нормах закону.
Приписами пункту 3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ №637 від 15.12.04р., встановлено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.
Пунктом 7.41 ст.7 Положення передбачено, що під час перевірки правильності оформлення видач готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів.
Отже приписи наведених норм пов'язують факт відсутності підтвердження витрати готівки підзвітною особою або з відсутністю підтверджувальних документів або з їх недостовірністю, але не з певними недоліками в їх заповненні.
Судом зазначається, що надана до авансового звіту квитанція ПСП «Мрія» на 13000грн. відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містить усі необхідні реквізити первинних бухгалтерських документів, які дозволяють ідентифікувати особу, назву документу, дату і місце складення, зміст господарської операції тощо.
Висновком судово-економічної експертизи встановлено що квитанції від прибуткових ордерів від 16.08.07р. від ПП «Мрія» та СПД Крамар В.Ю. в інших авансових звітах не відображались, відтак вони зараховані однократно в авансовому звіті Сироти К.К. №7 від 16.08.07р. на суму 18630,00грн.
Отже висновок ДПІ у м.Сімферополь, викладений у акті перевірки про відсутність підтверджувальних документів на витрати в сумі 1300грн. не підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку позивача.
Таким чином, судом вбачається, що висновки про заниження позивачем суми податку з доходів фізичних осіб на суму 1950грн. є необґрунтованими і не підтверджуються матеріалами справи. Тому донарахування позивачу податку в сумі 1950грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 3900грн. податковим повідомленням-рішенням №0002081701/0 від 21.03.08р. неправомірно, що є підставою для скасування рішення.
Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, доказів обґрунтованості спірних податкових повідомлень-рішень в зазначених частинах відповідачем суду не надано.
Таким чином, з огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ «Автоегас.ком». Спірні податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Сімферополь №0004462301/0 від 26.03.2008р. та №0004462301/1 від 04.06.08р., якими донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 161844грн., податкового повідомлення-рішення №0002081701/0 від 21.03.2008р., яким визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 5850,00грн. підлягають визнанню протиправними та скасуванню в повному обсязі. Спірні податкові повідомлення-рішення №0004452301/0 від 26.03.2008р. та №0004452301/1 від 04.06.2008р. про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість підлягають визнанню протиправними та скасуванню частково, в частині 140952,88грн. основного платежу та 90510 штрафних санкцій. В частині позову про скасування податкових повідомлень-рішень №0004452301/0 від 26.03.2008р. та №0004452301/1 від 04.06.2008р. про донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 315,12грн. у задоволенні позову слід відмовити через обґрунтоване його донарахування.
Судові витрати, понесені позивачем, зі сплати судового збору підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,39грн. з Державного бюджету України на підставі ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до задоволених вимог.
У судовому засіданні 03.11.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови підписано 09.11.2009р.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 86, 92, 94, ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в м.Сімферополь №0004462301/0 від 26.03.2008р. та №0004462301/1 від 04.06.2008р., якими донараховано ТОВ «Автоегас.ком» податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 161844,00грн., у тому числі 134870,00грн. за основним платежем та 26974,00грн за штрафними санкціями.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Сімферополь №0002081701/0 від 21.03.2008р., яким донараховано ТОВ «Автоегас.ком» податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 5850,00 грн., у тому числі 1950грн. за основним платежем та 3900,00грн. за штрафними санкціями.
4. Визнати частково протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в м.Сімферополь №0004452301/0 від 26.03.2008 р. та №0004452301/1 від 04.06.2008р. в частині донарахування ТОВ «Автоегас.ком» податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 231462,88грн., у тому числі 140952,88грн. за основним платежем та 90510грн. за штрафними санкціями.
5. В іншій частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в м.Сімферополь від 26.03.2008р. №0004452301/0 та №0004452301/1 від 04.06.2008 р. в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 315,12грн. основного платежу у задоволенні позову відмовити.
6. Скасувати заходи забезпечення позову, вжити ухвалою господарського суду АРК від 22.07.2008р.
7. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоегас.ком» (95000, м.Сімферополь, вул.Жигаліної, 6; 95000, м.Сімферополь, вул.Більшовицька, 27, оф.5, ОКПО 33979676, р/р 26001054907233 в КРУ «Приватбанк» м.Сімферополя, МФО 384436) 3,39грн. судового збору.
Виконавчий лист видати у встановленому ст.254 КАС України порядку після набрання постановою законної сили.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку і строки, передбачені пунктом 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі неподання відповідної заяви постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі - з дня складення у повному обсязі). Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Копію постанови надіслати на адреси сторін та експертної установи рекомендованою кореспонденцією.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Привалова А.В.