Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 122
Іменем України
21.10.2009Справа №2-31/9795-2007А
Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі
судді Привалової А.В.
при секретарі судового засідання Шильнової О.М.
за участю представників сторін :
від позивача - Северненко Д.Л., дов. у справі
від відповідача - Нечаєва Н.О., дов. у справі.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Союзстройтехнологія» (95053, м.Сімферополь, вул.Будьоного, 32, ОКПО 30494268)
до відповідача - Державної податкової інспекції в м.Сімферополі (95053, м.Сімферополь, вул. М.Залки, 1/9)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Союзстройтехнологія» звернулось до господарського суду АРК з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі про скасування податкових повідомлень-рішень №0010372301/0 від 25.06.2007р. та №0004351701/0 від 26.06.2007р., як прийняті на підставі недостовірних висновків акту перевірки від 15.06.2007р.
Ухвалою господарського суду АРК від 09.07.07р. відкрито провадження за даним позовом суддею господарського суду АРК Мокрушиним В.І.
За резолюцією голови господарського суду АРК від 15.08.2007 р. у зв'язку із закінченням строку повноважень судді господарського суду АРК Мокрушина В.І. справу передано на розгляд судді Цикуренко А.С.
Заявою про доповнення адміністративного позову від 23.09.2007р. позивач збільшив позовні вимоги і просив суд скасувати рішення ДПІ у м.Сімферополь про застосування штрафних санкцій №0010412301/0 від 25.06.07р., як прийняте на підставі недостовірних висновків акту перевірки від 15.06.2007р.(а.с.37, т.1).
Ухвалою господарського суду АРК від 09.10.2007р. провадження у справі зупинено, у зв'язку з призначенням по справі судово-бухгалтерської експертизи.
Резолюцією голови господарського суду від 11.03.2008р. у зв'язку із закінченням повноважень судді господарського суду АРК Цикуренко А.С. справу передано на розгляд судді Привалової А.В.
Ухвалою господарського суду АРК від 25.07.2008 р. справу прийнято до свого провадження суддею Приваловою А.В., провадження по справі поновлено та призначено до судового розгляду.
Позивач у ході судового розгляду справи відповідною заявою від 04.11.2008р. змінив свої позовні вимоги і просив суд частково скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 25.06.07р. №0010372301/0 в частині основного платежу на суму 183604,58грн. та за штрафними санкціями на суму 91855,14грн., повністю скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.06.2007р. №0004351701/0 та рішення про застосування штрафних санкцій №0010412301/0 від 25.06.07р. (а.с.1, т.2).
Ухвалою суду від 11.12.2008р. призначено по справі додаткову судово-економічну експертизу, у зв'язку з чим провадження у справі зупинялось.
Ухвалою суду від 28.07.2009р. провадження по справі поновлено та призначено до судового розгляду.
Заявою від 06.10.2009р. позивач змінив позовні вимоги і просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Сімферополь від 25.06.07р. №0010372301/0 в частині основного платежу на суму 183604,58грн. та за штрафними санкціями на суму 91855,14грн.
Заявою від 19.10.2009р. позивач остаточно визначив свої позовні вимоги згідно з висновком додаткової судово-економічної експертизи і просить суд визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Сімферополь від 25.06.07р. №0010372301/0. Від інших позовних вимог щодо скасування рішень відповідача №0010412301/0 від 25.06.07р. на суму 1145,00грн. та №0004351701/0 від 26.06.07р. на суму 687,00грн. позивач відмовився.
Ухвалою суду від 21.10.09р. прийнято відмову позивача від частини позовних вимог, провадження у справі в частині скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Сімферополь та №0004351701/0 від 26.06.07р. на суму 687,00грн. та рішення про застування штрафних санкцій №0010412301/0 від 25.06.07р. на суму 1145,00грн. закрито.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки №3576/23-6/30494268 від 15.06.2007р., на підставі якого винесене спірне податкове повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 275724,00грн., є помилковими та такими, що не відповідають документам бухгалтерського обліку підприємства, у зв'язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на недостовірних висновках акту перевірки, відтак підлягає скасуванню.
Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Просить позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві з урахуванням наданих до позову востаннє змін.
Відповідач не згоден з позовними вимогами, просить суд у задоволенні позову відмовити за мотивами, викладеними у письмових запереченнях на позов. Вважає, що актом перевірки документально встановлені порушення пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.5.3.3 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тому податковим органом спірне рішення винесено обґрунтовано.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, висновок судово-економічної та додаткової судово-економічної експертизи, заслухавши пояснення експерта, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 14.05.2007р. по 11.06.2007р. ДПІ у м.Сімферополі була проведена виїзна планова документальна перевірка ТОВ «Підприємство «Союзстройтехнологія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005р. по 21.03.2007р.
За результатами перевірки був складений акт від 15.06.2007р. №3576/23-6/30494268, яким зафіксовані порушення пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.5.3.3 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. №283/07-ВР щодо заниження ТОВ «Підприємство «Союзстройтехнологія» податку на прибуток за 2005 рік на суму 55166,00грн., у тому числі за 3 квартали на 2100,00грн.; за 2006 рік на суму 11950,0грн., у тому числі за 1-й квартал на суму 2325,0грн., за 1-е півріччя на 8025,00грн., за 3 квартали 7550,00грн.; за 1 квартал 2007 року на 118800,00грн.
На підставі даних акту перевірки ДПІ в м.Сімферополі винесене податкове повідомлення-рішення від 25.06.2007р. №0010372301/0, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 275724грн., з яких 183816грн. за основним платежем та 91908грн. за штрафними санкціями.
Незгода позивача із прийнятим рішенням стала підставою для звернення до суду із даним адміністративним позовом.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняти (вчинені) ці рішення на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності в порядку ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків відповідача та неправомірне нарахування спірним податковим-повідомленням рішенням податку на прибуток та застосування штрафних санкцій з огляду на наступне.
Перевіркою правильності розрахунку приросту/убутку балансової вартості запасів за період перевірки відповідач дійшов висновку про порушення порядку розрахунку, встановленого п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок заниження приросту балансової вартості запасів позивачем у 2005 році занижені валові доходи на 273400грн., у 2006 році занижені валові доходи на суму 27300грн., у 2007 році - на 44500грн. При цьому відповідачем при розрахунку приросту балансової вартості врахована повна реалізаційна вартість запасів згідно даних обліку позивача та головної книги за 2005, 2006, 2007роки.
Проте такий висновок є помилковим і не підтверджується документами бухгалтерського та податкового обліку позивача, що встановлено також висновком судово-економічної експертизи №132/07 від 23.07.2008р. по даній справі.
Відповідно до п.5.9 ст.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді. З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів, наведених у п.5.9 цієї статті. У разі обрання платником податку методу оцінки вартості вибуття запасів зміна такого методу протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.
Висновком судово-економічної експертизи №132/07 від 23.07.2008р. встановлено, що приріст балансової вартості запасів підприємства за 2005 рік складав 1622,7тис.грн., як і було встановлено відповідачем. В рядку 01.2 декларації з податку на
прибуток за 2005 рік приріст балансової вартості запасів відображений в сумі 1349,2тис.грн., тобто занижений на суму 273,5тис.грн. Однак, помилка допущена при заповненні рядку 01.2 декларації виправлена платником у рядку 01.6. цієї ж декларації. При цьому загальна сума валових доходів від усіх видів діяльності за 2005 рік, що відображена у рядку 01 Декларації, внаслідок допущеної помилки не була занижена, оскільки показник рядку 01 Декларації є арифметичною складовою сумою показників рядків 01.1-01.6.
Отже висновок відповідача щодо заниження підприємством у 2005 році валових доходів на суму 273400грн. не знайшов свого підтвердження.
Висновком судово-економічної експертизи №132/07 від 23.07.2008р. встановлено, що заниження валових доходів у 2006 році на суму 27300грн. внаслідок заниження приросту балансовій вартості запасів, не підтверджено документами бухгалтерського та податкового обліку позивача. Позивач обґрунтовано відповідно до вимог п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відобразив у податковій звітності балансову вартість готової продукції за матеріальною складовою (згідно наказів по підприємству щодо визначення методу оцінки запасів при їх відпуску у виробництво та реалізації готової продукції №1 від 02.01.2006р., бн від 31.03.2006р.), а податковим органом при розрахунку приросту балансової вартості врахована повна реалізаційна вартість запасів, у тому числі й нематеріальних витрат в сумі 30272,75грн.
Щодо заниження валових доходів у 2007 році на суму 44500грн. внаслідок відображення у декларації позивачем убутку, а не приросту балансової вартості запасів, то висновком судово-економічної експертизи також встановлено необґрунтоване включення відповідачем при розрахунку приросту балансової вартості запасів повної сумі залишків готової продукції на звітні дати, коли відповідно до п.5.9 ст.5 вказаного Закону в розрахунку балансової вартості запасів для цілей податкового обліку потрібно враховувати матеріальну складову.
Таким чином, відповідачем зроблено помилковий висновок про зміну позивачем протягом податкового року методу оцінки вибуття запасів, оскільки запаси відображались у обліку підприємства за одним методом.
Перевіркою правильності формування валового доходу позивача за відповідний період відповідачем у акті перевірки від 15.06.2007 р. зроблено висновок про завищення валових доходів на суму 78137грн. від реалізації в 4 кварталі 2005 року робіт, виконаних у 2004 році, коли підприємство було платником єдиного податку за ставкою 6%.
Такий висновок є помилковим і не заснований на законі.
Судом встановлено, що у 2004 році ТОВ «Підприємство «Союзстройтехнологія» застосовувало спрощену систему оподаткування за ставкою 6%. З 01.10.2004 року підприємство перейшло на загальну систему оподаткування. У 2004 році вартість виконаних робіт в сумі 309436,80грн. не увійшло до бази оподаткування єдиним податком, оскільки позивач не отримав грошову виручку за виконані роботи. У грудні 2005 року позивачем були оприходовані будівельні матеріали від ДСД «Центр», НПП «Пластполімер» в рахунок погашення дебіторської заборгованості. В даному випадку у 2005 році коли підприємство вже було платником податку на прибуток, до сплати будівельних робіт, які були виконані у період сплати єдиного податку, були отримані не грошові кошти, а будівельні матеріали.
Валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами (п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»)
Відповідно до листа ДПА України від 29.11.2001р. №7646/6/15-1316 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» роз'яснено, що оскільки відповідно до п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, то витрати, понесені платником податку у зв'язку з виготовленням (придбанням) товарів (робіт, послуг), за умови їх документального підтвердження, мають бути включені до складу його валових витрат у тому податковому періоді, на який припадає надходження грошових коштів від покупця (замовника) у сплату товарів (робіт, послуг). Тобто при переході на загальну систему оподаткування підприємство повинно врахувати у валовому доході отриману суму грошових коштів від покупця (замовника) у сплату товарів (робіт, послуг), а до валових витрат включають витрати, безпосередньо пов'язані з отриманням такого доходу.
Висновком судово-економічної експертизи №132/07 від 23.07.2008 р. встановлено, що оподатковуваний прибуток у 4 кварталі 2005 року в сумі 336000грн. від виконаних робіт у 2004 році з реконструкції будівлі колишньої їдальні в смт.Новий Світ, був відображений в Декларації з податку на прибуток позивача за 2005 рік, але не в передбаченому для цього рядку 08, а в рядку 01.6 - у складі інших валових витрат. Встановлене порушення порядку складення Декларації з податку на прибуток не призвело до заниження оподатковуваного прибутку.
Таким чином, висновок відповідача про завишення позивачем валових доходів на суму 78137грн. від реалізації у 4 кварталі 2005 року робіт, виконаних у 2004 році документально не підтверджений відповідачем.
Перевіркою правильності формування валових витрат за період перевірки відповідачем встановлене завищення валових витрат у 2005 році на 17000грн. внаслідок неправомірного віднесення позивачем до інших валових витрат сум сплаченого податку з доходів нерезидентів.
Неправомірність віднесення позивачем до складу валових витрат податку з доходів сплачених нерезидентам відповідач обґрунтовує вимогами пп.5.2.5 п.5.2, пп.5.3.3 п.5.3 ст.5 , п.13.2 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до яких не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податків, встановлених статтею 13 цього Закону, зокрема, податку з доходів нерезидентів.
З матеріалів справи вбачається, що за кредитним договором №2-92/2004 від 12.03.2004р., укладеним з АТ «Rietumu Banka» (Латвія, Банк), ТОВ «Підприємство «Союзстройтехнологія» (Позичальник) отриманий кредит в сумі 6 млн. російських рублів за відсотковою ставкою 17% річних .
Додатком №1 від 12.03.2004р. до вказаного кредитного договору встановлений графік погашення кредиту та сплати відсотків за кредитом. Додатком №2 від 01.04.2005р., який є невід'ємною частиною кредитного договору, був затверджений новий графік погашення кредиту та відсотків за ним. Таким чином, виплата кредитору відсотків за користування кредитом в 2005 році передбачалась за двома строками: 15.04.2005р. та 15.10.2005р. на суму в еквіваленті 97582,83грн. та 91556,73грн. відповідно.
Згідно висновку додаткової судово-економічної експертизи №04/09 від 27.07.2009р. при дослідженні розрахунку відсотків за користування кредитом за договором №2-92/2004 від 12.03.04р. у 2005 році експертом встановлено, що нарахування відсотків за кредит провадилось щоквартально, а перераховувались вони кредитору 2 рази у рік - 15.04.2005р. та 15.10.2005р. Корегування нарахованих відсотків в бік зменшення протягом року проводилось у зв'язку зі зміною курсу рубля до гривні на дати нарахування відсотків. Загальна сума нарахованих відсотків за користування кредитом нерезидента склала 183833,58грн., що відповідає головної книзі підприємства.
Відповідно до п.13.2 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податок з доходів нерезидента з джерелом його походження з України, що виплачується на користь нерезидента, утримується резидентом за рахунок такого доходу.
Отже утриманий податок з доходів нерезидента, який нараховується і сплачується йому у вигляді відсотків за користування кредитом, має включатись до цих нарахованих доходів.
При цьому п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дозволяє платнику відносити до складу валових витрат будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності.
Таким чином, відсотки за валютним кредитом включаються до складу валових витрат платника податку на підставі пункту 5.5.1 статті 5 з урахуванням обмежень, передбачених пунктом 5.5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Додатковою судово-економічною експертизою встановлено, що сума інших валових витрат, що підлягала відображенню у рядку 04.13 декларації з податку на прибуток за 2005 рік, повинна скласти 326,8тис.грн. Фактично, у декларації з податку на прибуток за 2005 рік цей показник відображений у сумі 321,5тис.грн. Отже має місце заниження інших валових витрат у податковій звітності, а відтак і завищення прибутку, що оподатковується, у податковій звітності позивача за 2005 рік на 5274грн.
Таким чином, висновок ДПІ у м.Сімферополі про заниження позивачем валових витрат у 2005 році на 17000,00грн., викладений у акті перевірки від 15.06.2007р., документально не підтверджений.
ДПІ у м.Сімферополі вважає, що позивачем було також допущено у 2006 році завишення валових витрат на суму 20500,00грн. внаслідок віднесення до інших валових витрат сум сплаченого податку з доходів нерезидентів.
З матеріалів справи вбачається, що у 2006 році позивач використовував кредитні кошти, отримані за двома кредитними договорами:
- №2-92/2004 від 12.03.2004р. з АТ «Rietumu Banka» (Латвія, Банк);
- №2к-2006 від 03.04.2006р. з фірмою «International Business Company AMOLA TRADE Ltd» (Британські Віргінські острова).
Предметом кредитного договору №2к-2006 від 03.04.2006р. є надання позичальнику - ТОВ «Підприємство «Союзстройтехнологія» кредиту у сумі 600000дол.США на строк до 25.04.2010р. за відсотковою ставкою 11% річних. Погашення відсотків за кредитним договором проводиться позичальником відповідно до додатку до договору - графіку надходження і погашення кредиту та оплати відсотків. Згідно графікам у 2006 році передбачено нарахування та виплата кредитору процентів за користування кредитом один раз по строку 25.10.2006р. в сумі 13435,07 дол.США, що за курсом НБУ на цю дату складало 67847,10грн.
Згідно графіку погашення кредиту та відсотків за кредитним договором №2-92/2004 від 12.03.2004р. з АТ «Rietumu Banka» (Латвія, Банк), у 2006 році позивач повинен був нарахувати та сплатити Банку відсотки за користування кредитом один раз по строку 15.04.2006р. в сумі 515666,67руб.РФ, що за курсом НБУ на цю дату складало 94016,35грн.
Експертним дослідженням додаткової судово-економічної експертизи встановлено, що загальна сума нарахованих за 2006 рік відсотків за користування кредитами нерезидентів повинна складати 161863,45грн. (67847,10 + 94016,35).
Згідно розрахунку нарахування відсотків за кредит за 2006 рік експертом встановлено, що загальна сума нарахованих у 2006 році відсотків за користування кредитами нерезидентів склала 152472,79грн., що відповідає документам позивача.
Отже, загальна сума інших валових витрат за 2006 рік, яка підлягала відображенню у рядку 04.13 декларації з податку на прибуток за 2006 рік за висновком додаткової судово-економічної експертизи повинна складати 401895грн.
Але сума інших валових витрат у декларації з податку на прибуток за 2006 рік цей показник відображений платником у сумі 392,5тис.грн., тобто має місце заниження інших валових витрат у податковій звітності.
Таким чином, експертним дослідженням додаткової судово-економічної експертизи за цим епізодом встановлено заниження інших валових витрат, а відтак завишення оподаткованого прибутку у податковій звітності позивача за 2006 рік на 9385грн. (401895 -392510=9385). Тому висновок відповідача про завишення валових витрат 2006р. на 20500грн. в наслідок віднесення до інших валових витрат сум сплаченого податку з доходів нерезидентів, викладений у акті перевірки від 15.06.2007р., документально не підтверджений.
Таким чином, дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, висновок судово-економічної та додаткової судово-економічної експертизи, судом вбачається, що при формування позивачем валових доходів та валових витрат за період, що перевірявся, порушень які призвели би до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток не встановлено. Тому відсутні підстави для нарахування позивачу податкового зобов'язання в сумі 183816грн. В свою чергу відсутність податкового зобов'язання, яке неправомірно донараховане контролюючим органом, виключає застосування штрафних санкцій.
Крім того, як на підставу незаконності прийняття ДПІ у м.Сімферополі податкового повідомлення-рішення №0010372301/0 від 25.06.07р. в частині визначення позивачу штрафних санкцій у розмірі 91908грн., суд зазначає наступне.
Згідно п.1.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафна санкція - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.
Спірне повідомлення-рішення винесено на підставі п.17.1.3 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якою передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Таким чином, для законного нарахування штрафних санкцій п.17.1.3 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлює необхідність первісного отримання податкового повідомлення-рішення платником податків від контролюючого органу з донарахованого зобов'язання.
Оскільки згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання платника податків,нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, то фактично п.п.17.1.3 ст.17 встановлює необхідність погодження податкового зобов'язання, з якого сплачуються штрафні санкції.
Даний факт також підтверджується тим, що пп.17.1.3 ст.17 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зазначає обов'язок платника податків сплатити штраф на момент отримання податкового повідомлення, до узгодження податкового зобов'язання платник податків не має можливості встановити суму для розрахунку штраних санкцій.
Спірним податковим повідомленням-рішенням одночасно визначено позивачу основне зобов'язання з податку на прибуток в сумі 183816грн. та застосовані штрафні санкції по даному зобов'язанню в сумі 91908грн., в той час коли це податкове зобов'язання ще не було узгоджено платником.
Таким чином, невірне застосування відповідачем норм матеріального права призвело до винесення неправильного податкового повідомлення-рішення, що є підставою для його скасування.
За таких обставин справи, враховуючи вищевикладене, суд вважає змінені позовні вимоги ТОВ «Підприємство «Союзстройтехнологія» обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України на підставі ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України. Оскільки витрати на проведення судово-економічних експертиз не підтверджені позивачем документально, відсутні підстави для їх стягнення відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.
У судовому засіданні 21.10.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови підписано 26.10.2009р.
На підставі викладеного, керуючись ст.2, 9, 70, 71, 86, 94, 98, ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі від 25.06.2007р. №0010372301/0, яким визначено Товариству з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Союзстройтехнологія» податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 275724грн., у тому числі 183816грн. за основним платежем та 91908грн. за штрафними санкціями.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Союзстройтехнологія» (95053, м.Сімферополь, вул.Будьоного, 32, ОКПО 30494268) 3,40 грн. судового збору.
Виконавчий лист видати у встановленому ст.254 КАС України порядку після набрання постановою законної сили.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку і строки, передбачені пунктом 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі неподання відповідної заяви постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі - з дня складення у повному обсязі). Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Копію постанови надіслати на адреси сторін рекомендованою кореспонденцією.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Привалова А.В.