ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
07 липня 2017 року №826/4300/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., здійснюючи судовий розгляд адміністративної справи у порядку письмового провадження
за позовомОСОБА_1
до відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві в особі державного виконавця відділу державної виконавчої служби Байрамова Т.Р.
провизнання протиправними дій та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заявою до відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві в особі державного виконавця відділу державної виконавчої служби Байрамова Т.Р., у якій просить суд:
1) визнати протиправними дії відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві щодо винесення постанови державного виконавця Байрамова Т.Р. від 05.12.2014 про арешт майна боржника в межах виконавчого провадження №44833395;
2) скасування постанови державного виконавця Байрамова Т.Р. відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві 05.12.2014 про арешт майна боржника в межах виконавчого провадження №44833395.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що про існування оскаржуваної постанови він довідався у березні 2016 року, після чого звернувся до відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві з заявою про закінчення виконавчого провадження та зняття арешту з майна від 24.03.2016 ВП№44833395. Зазначив, що листом відповідача від 01.04.2016 №ДВ/12 позивача повідомлено про те, що станом на 01.04.2016 у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень відсутні будь-які виконавчі провадження по позивачу як боржнику. Стосовно зняття арешту позивачу рекомендовано звернутися до суду в порядку статті 60 Закону України «Про виконавче провадження». Також, позивач наголосив, що ним сплачено штраф 31.07.2014, проте квитанція не зберіглася, після чого позивач повторно сплатив штраф у розмірі 102 грн. згідно квитанції від 24.03.2016 №ПН7562.
Відповідач витребуваних ухвалою суду копій матеріалів виконавчого провадження №44833395 та письмових заперечень суду не надав, в судове засідання не з'явився.
Розгляд справи здійснено у письмовому провадженні, відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві від 23.09.2014 відкрито виконавче провадження №44833395 з виконання постанови №129561 від 30.07.2014 ВДАІ Шевченківського району міста Києва про стягнення на користь держави з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 102 грн.
Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві від 05.12.2014 у вказаному виконавчому провадженні повернено виконавчий документ стягувачеві на підставі пункту 2 частини першої статті 47, статті 50 Закону України «Про виконавче провадження».
Під час вказаного виконавчого провадження державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.12.2014, згідно якої накладено арешт на все майно ОСОБА_1.
Позивач не погоджуючись із вказаною постановою, звернувся до суду з даним позовом.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Згідно частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Згідно частин першої та другої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження..., повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.
У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Таким чином, одночасно з винесенням постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 05.12.2014 ВП№44833395 державний виконавець мав винести постанову про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якщо вона попередньо винесена.
Натомість, в даному випадку державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві одночасно винесено з винесенням постанови про арешт майна боржника, що прямо суперечить статті 50 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати протиправними дії відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві щодо винесення постанови державного виконавця Байрамова Т.Р. від 05.12.2014 про арешт майна боржника в межах виконавчого провадження №44833395.
Скасувати постанову державного виконавця Байрамова Т.Р. відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві 05.12.2014 про арешт майна боржника в межах виконавчого провадження №44833395.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.