Справа № 815/1159/17
04 липня 2017 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Самойлюк Г.П.,
при секретарі: Казарян С.Б.
позивач: ОСОБА_1
ОСОБА_2 (представник за договором та ордером)
відповідач: Лисюк Ю.В. (представник за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання представника відповідача про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення з Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області суми недосплаченої одноразової допомоги при звільненні, -
У провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення з Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області суми недосплаченої одноразової допомоги при звільненні.
04.07.2017р. (вхід. № 19030/17) представником Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області через канцелярію суду подано клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду, в зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
В обґрунтування даного клопотання зазначено, що позивачем пропущено строк звернення до суду, передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України, більш ніж на чотири місяці. При цьому, на думку представника відповідача, враховуючи, що згідно ст. 59 Закону України «Про національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень, для звернення до суду з цим позовом встановлено місячний строк.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заявлене клопотання та просив його задовольнити.
Позивач та його представник в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечували, зазначивши, що в даному випадку строк звернення до суду позивачем не пропущено, оскільки на спірні правовідносини поширюється дія норми, закріпленої у ч. 2 ст. 233 КЗпП України.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представників позивача та відповідача, дослідивши доводи, наведені в обґрунтування клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду, суд вважає, що останнє не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Виходячи з принципу рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом як принципу здійснення правосуддя в адміністративних судах (п. 3 ст. 7 КАС України), правила ст. 99 КАС України поширюються і на звернення до адміністративного суду особи з позовом у випадках, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 3 ст. 99 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно матеріалів справи, адміністративний позов надійшов до суду 09.06.2017 р. (вхід. № 1152/17).
Статтею 100 КАС України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.
Суд зазначає, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Відповідно п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Обґрунтовуючи клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду, представник відповідача зазначає, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04.03.2016р. у справі № 815/5784/15 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління ВМС України в Одеській області про внесення змін до грошового атестату та про стягнення грошових коштів задоволено частково. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.08.2016р. у справі № 815/5784/15 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 березня 2016 року залишено без змін. Відтак, на думку представника відповідача, позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, оскільки з урахуванням приписів ч. 2 ст. 99 КАС України, повинен був заявити вимогу про стягнення суми недосплаченої одноразової допомоги при звільненні, обчислюючи строк звернення до суду з моменту ухвалення Одеським апеляційним адміністративним судом рішення у справі № 815/5784/15, а саме з 10.08.2016р.
Суд вважає такі твердження безпідставними та такими, що не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, з огляду на наступне.
Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Враховуючи зазначену норму закону, право звернення позивача до суду з позовом про стягнення належної йому суми недосплаченої одноразової допомоги при звільненні не може бути обмежене будь-яким строком.
Так, згідно ст. 1, ч. 2 ст. 12 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.
Статтею 2 Закону України "Про оплату праці" визначено структуру заробітної плати, до якої входять: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Судом встановлено, що підполковник міліції ОСОБА_1 (М-105353) проходив службу в органах Міністерства внутрішніх справ України та згідно наказу начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області №608 о/с від 26.08.2015р. відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України звільнений у запас Збройних Сил за п. 64 «б» (через хворобу) з посади начальника сектора кримінальної розвідки в УВП управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в області 26 серпня 2015 року.
Згідно ст. 19 Закону України «Про міліцію» (чиного на момент винокнення спірних правовідносин) форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 1294 від 7 листопада 2007 р. (далі - Постанова № 1294) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2013 від 15.10.2013 р., в положення ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями ст.ст. 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Таким чином, враховуючи, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, суд вважає безпідставними доводи представника відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами про стягнення суми недосплаченої одноразової допомоги при звільненні.
Подібну правову позицію висловлено Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 20 червня 2017 р. К/800/51011/15.
У рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999р. №1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі наголошується на тому, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Враховуючи наведене, виходячи з системного аналізу чинного законодавства, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України, ст.ст. 1 та 12 Закону України «Про оплату праці», правових висновків Конституційного Суду України, викладених в рішенні № 8-рп/2013 від 15.10.2013 р., у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто уcіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснено роботодавцем нарахування таких виплат, в зв'язку з чим клопотання представника Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про залишення адміністративного позову без розгляду є таким, що не ґрунтується на приписах чинного законодавства, а відтак задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 100, 155, 160, 165, 167 КАС України, суд, -
У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення без розгляду адміністративного позову, - відмовити.
Ухвала окремо оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 07.07.2017 р.
Суддя: Г.П. Самойлюк