"03" липня 2017 р.Справа № 916/1191/17
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Жекова В.І., Таран С.В.
секретар судового засідання Чеголя Є.О.
За участю представників учасників провадження:
від ПАТ "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК" ІНВЕСТБАНК" - Ногай Д.С. за довіреністю;
від ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_3 за ордером.
Інші представники учасників провадження в судове засідання не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ІНВЕСТБАНК"
на ухвалу господарського суду Одеської області від 25.05.2017
у справі №916/1191/17
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ІНВЕСТБАНК"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1) приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіної Ліани Леонідівни
2) Головного управління юстиції в Одеській області в особі Відділу примусового виконання рішень
про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню
У травні 2017 фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2.) звернувся до господарського суду Одеської області із позовом до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ІНВЕСТБАНК" (далі - ПАТ "КБ "ІНВЕСТБАНК") в якому просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений 28.03.2017 Вдовіною Ліаною Леонідівною, приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі №953 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ "Комерційний банк "ІНВЕСТБАНК" заборгованості за кредитним договором №103-12 від 07.12.2012 р. у розмірі, що становить 7398407,67 грн. та витрати на вчинення виконавчого напису у розмірі 3600 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.05.2017 порушено провадження у справі №916/1191/17 за позовом ФОП ОСОБА_2 до ПАТ "КБ "ІНВЕСТБАНК" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає, залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіну Ліану Леонідівну та Головне управління юстиції в Одеській області в особі Відділу примусового виконання рішень.
Разом з позовною заявою, позивач звернувся до господарського суду Одеської області з заявою про забезпечення позову, відповідно до якої просив до вирішення спору по суті та набранням рішенням у даній справі законної сили, зупинити стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ПАТ "КБ "ІНВЕСТБАНК" заборгованості за кредитним договором №103-12 від 07.12.2012 у розмірі 7 402 007,67 грн., за виконавчим написом №953 від 28.03.202017, виданого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.05.2017 (суддя Цісельський О.В.) задоволено заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, вжито заходи до забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ПАТ "КБ "ІНВЕСТБАНК" заборгованості за кредитним договором №103-12 від 07.12.2012 у розмірі 7 402 007,67 грн., за виконавчим написом №953 від 28.03.202017, виданого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Ліаною Леонідівною до вирішення спору по суті та набранням рішенням у даній справі законної сили.
В мотивах оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції посилаючись на приписи ст.ст. 66, 67 ГПК України, п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 №16, зазначає, що розглянувши заяву про забезпечення позову та докази, подані на її обґрунтування, суд встановив, що у разі невжиття заходів до забезпечення позову в подальшому зумовить значне утруднення виконання рішення у випадку задоволення позову.
При цьому, місцевим господарським судом зазначено, оскільки зазначені заходи вживаються судом як засіб забезпечення позову, тобто виключно до вирішення спору по суті, з урахуванням обмежених строків судового розгляду, суд вважає не порушеними інтереси сторін.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову в частині зупинення стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ПАТ "КБ "ІНВЕСТБАНК" заборгованості за кредитним договором №103-12 від 07.12.2012року у розмірі 7 402 007,67 грн., за виконавчим написом №953 від 28.03.202017р., виданого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л.
На думку суду першої інстанції, даний захід забезпечення позову який вживається судом є адекватним та таким, що відповідає заявленим позовним вимогам.
Не погодившись з даною ухвалою до Одеського апеляційного господарського суду звернулось ПАТ "КБ "ІНВЕСТБАНК" з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 25.05.2017 у справі №916/1191/17 про вжиття заходів задоволення позову повністю, а в задоволенні заяви ФОП ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою, незаконною та підлягає скасуванню з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Так, апелянт вважає, що суд першої інстанції припустився грубого порушення норм процесуального права, а саме ст. 65 ГПК України, оскільки ухвала про забезпечення позову була постановлена після призначення справи до розгляду. Апелянт відзначає, що в постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" сформована позиція про доцільність вирішення питання про вжиття забезпечувальних заходів саме на стадії підготовки справи до розгляду.
Скаржник відзначає, що місцевий господарський суд будь-яким чином не обґрунтував необхідність вжиття заходів до забезпечення позову. Судом, на думку апелянта, з огляду на зміст позовних вимог взагалі не мотивовано яким чином незастосування заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у випадку задоволення позову.
Також, апелянт зазначає, що безпосередньо метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду, адже інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення. Однак, на думку скаржника, застосовані судом першої інстанції заходи по забезпеченню позову ніяким чином не впливають на виконання рішення, тобто, не вжиття таких заходів не утруднить і не зробить неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Посилаючись на п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" апелянт відзначає, що ухвала місцевого господарського суду про вжиття заходів до забезпечення позову не мстить мотивів щодо наявності правового зв'язку між заявленими позовними вимогами та заходами до забезпечення позову, а також місцевий господарський суд, на думку апелянта, не навів доказів підтверджуючих необхідність вжиття заходів до забезпечення позову обраним способом.
Апелянт вважає, що вжиті судом першої інстанції заходи по забезпеченню позову фактично є тотожними позовній вимозі. Так, скаржник відзначає, що приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд не врахував, що заявлені позовні вимоги у справі є тотожними вжитим судом заходам забезпечення позову, що в свою чергу призводить до фактичного вирішення спору по суті.
З урахуванням наведеного, апелянт вважає, що оскаржувана ухвала господарського суду Одеської області є необґрунтованою та такою, що прийнята без належного встановлення обставин у справі та при прийнятті якої мало місце неправильне застосування норм права матеріального та процесуального, а тому остання підлягає скасуванню в апеляційному порядку.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 апеляційну скаргу ПАТ "КБ "ІНВЕСТБАНК" на ухвалу господарського суду Одеської області від 25.05.2017 у справі №916/1191/17 прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Жекова В.І., Таран С.В.
У судовому засіданні від 03.07.2017 представник ПАТ "КБ "ІНВЕСТБАНК" підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на їх задоволенні.
Представник ФОП ОСОБА_2 надав пояснення відповідно до яких не погоджується з апеляційною скаргою, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану судову ухвалу без змін.
Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали оскарження ухвали на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ "КБ "ІНВЕСТБАНК" підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_2 звертаючись із позовом до суду першої інстанції подав також заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просив до вирішення спору по суті та набранням рішенням у даній справі законної сили, зупинити стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ПАТ "КБ "ІНВЕСТБАНК" заборгованості за кредитним договором №103-12 від 07.12.2012 у розмірі 7 402 007,67 грн., за виконавчим написом №953 від 28.03.202017, виданого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л.
Обґрунтовуючи свою заяву про забезпечення позову ФОП ОСОБА_2 зазначив, що 04.04.2017 державний виконавець Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_5 винесла постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №53696235, за виконавчим написом №953 від 28.03.2017, виданим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л. щодо стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ПАТ "КБ "ІНВЕСТБАНК" заборгованості в розмірі 7 402 007,67 грн.
Так, за твердженням заявника, під час здійснення виконавчого провадження державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області було здійснено ряд наступних дій, а саме, 04.04.2017 державний виконавець Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_5 винесла постанову про накладення арешту на все майно, що належить боржнику ОСОБА_2.
13.04.2017 державним виконавцем Гринчишиною О.С. винесена постанова про арешт майна боржника, згідно якою накладено арешт на частку власності у статутному капіталі в розмірі 4 782 725,00 грн., що становить 100 % статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "ТЛС ІНТЕР", що належить боржнику ОСОБА_2 та постанова про арешт майна боржника, згідно якою накладено арешт на 100 % статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "ТЛС ІНТЕР", що належить боржнику ОСОБА_2
До того ж, за твердженням заявника, 04.05.2017 державний виконавець Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_5 винесла повторну постанову про опис та накладення арешт, а саме, накладено арешт на 100% корпоративних прав в товаристві з обмеженою відповідальністю "ТЛС ІНТЕР". Крім того, 04.05.2017 державний виконавець Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_5 винесла окремі постанови про опис та накладення арешту, якими описано та накладено арешт на 48,269 % корпоративних в товаристві з обмеженою відповідальністю "ШАНТІ УКРАЇНА", описано та накладено арешт на 50% корпоративних прав в товаристві з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський автобусний парк", описано та накладено арешт на 50% корпоративних прав в товаристві з обмеженою відповідальністю "Геонік", описано та накладено арешт на 50% корпоративних прав в товаристві з обмеженою відповідальністю "ПРЕСТИЖ +".
04.05.2017 державний виконавець Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_5 винесла постанову, якою накладено арешт на 50% корпоративних прав ОСОБА_2 в Товаристві з обмеженою відповідальністю "ПРЕСТИЖ+", 50% корпоративних прав ОСОБА_2 в Товаристві з обмеженою відповідальністю "БЄЛОЦЕРКІВСЬКИЙ АВТОБУСНИЙ ПАРК", 50% корпоративних прав ОСОБА_2 в Товаристві з обмеженою відповідальністю "ГЕОНІК", 48,269% корпоративних прав ОСОБА_2 в Товаристві з обмеженою відповідальністю "ШАНТІ УКРАЇНА" (ТОВ "ПІАНТІ УКРАЇНА"), які належать позивачу.
Також, за твердженням заявника, 04.05.2017 державний виконавець Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_5 винесла постанову, якою накладено арешт на частку власності у статутному капіталі в розмірі 10 500,00 грн., що становить 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕСТИЖ+", на частку власності у статутному капіталі в розмірі 158 138,79 грн., що становить 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "БЄЛОЦЕРКІВСЬКИЙ АВТОБУСНИЙ ПАРК", на частку власності у статутному капіталі в розмірі 9 250,00 грн., що становить 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОНІК", на частку власності у статутному капіталі в розмірі 4 000 000,00 грн., що становить 48,269 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ШАНТІ УКРАЇНА".
Заявник вважає, що здійснення відповідачем наступних виконавчих дій на підставі оскаржуваного виконавчого напису призведе до того, що позивач буде позбавлений права на своє майно, та змушений повторно звертатись до суду за захистом. До того ж, за час вирішення судового спору, спірний виконавчий напис може бути виконано, що унеможливить захист порушених прав позивача у визначений ст.50 Закону України "Про нотаріат" спосіб.
За вищевказаних обставин, заявник вважає, що вбачається наявність зв'язку між зазначеними заходами забезпечення позову і предметом спору, співмірність заходів із заявленими позивачем вимогами. Вжиття заходів забезпечення позову, на думку заявника, сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, а в разі задоволення позову забезпечить можливість виконання рішення. Заявник вважає, що навпаки, невжиття зазначених заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду у випадку задоволення позову, адже унеможливить досягнення мети звернення позивача з даним позовом - захист своїх порушених прав у зв'язку із вчиненням спірного виконавчого напису, оскільки належне йому може бути вже відчужено в межах стягнення за ним.
Судом першої інстанції заяву позивача про забезпечення позову визнано обґрунтованою, задоволено останню та вжито заходи до забезпечення позову.
Колегія суддів вважає такий висновок місцевого господарського суду передчасним та таким, що не ґрунтується на вимогах закону, з наступних підстав.
Статтею 66 ГПК України визначено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно з ст. 67 ГПК України позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Господарським судам слід мати на увазі, що наведений у статті 66 ГПК перелік осіб, які вправі порушувати питання про забезпечення позову, так само як і передбачений статтею 67 ГПК перелік цих заходів (частини перша і п'ята останньої із зазначених статей), є вичерпними.
Згідно з п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Колегія суддів відзначає, що виходячи зі змісту законодавчих положень ст.66 ГПК України єдиною підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є утруднення (ускладнення) або неможливість виконання рішення суду. Інших підстав для вжиття заходів забезпечення позову законодавець не визначає.
Викладене свідчить, що спрямованість такої процесуальної дії як вжиття заходів до забезпечення позову має на меті гарантувати виконання рішення у справі у випадку задоволення позову.
Між тим, судом апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що предметом судового розгляду є немайнова вимога позивача до відповідача про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. При цьому, незалежно від результатів вирішення господарським судом спору по даній справі, видача наказу та примусове виконання рішення по даній категорії позовних вимог не провадиться, оскільки право позивача захищається шляхом визнання факту, а не передачі майна чи вчинення певних дій.
Отже, очевидним є відсутність обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у цій справі. (Такої правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 03.07.2012 у справі №5002-23/3012-2011, від 05.08.2013 у справі №925/192/13-г, від 16.03.2016 у справі №914/2972/15, від 05.06.2016 у справі №924/119/16).
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що вжиття заходів до забезпечення позову в даному випадку суперечить змісту статті 66 Господарського процесуального кодексу України, оскільки зупинення стягнення, вчинене за ухвалою суду від 25.05.2017, не може забезпечити виконання рішення у даній справі.
Колегією суддів відхиляються посилання заявника на те, що здійснення виконавчих дій на підставі оскаржуваного виконавчого напису призведе до того, що позивач буде позбавлений права на своє майно, змушений повторно звертатись до суду за захистом та за час вирішення судового спору, спірний виконавчий напис може бути виконано, що унеможливить захист порушених прав позивача у визначений ст.50 Закону України "Про нотаріат" спосіб, оскільки, такі твердження позивача, з огляду на предмет позову, не є підставою для вжиття заходів для забезпечення позову, що передбачені ст. 66 ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно із частиною 1 статті 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
Приписами статті 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що звертаючись із заявою про забезпечення позову, заявником не доведено належними доказами наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує застосування таких заходів, а судом не здійснено оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом спору.
Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 104 Господарського кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи наведені порушення, допущенні судом при прийнятті оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що вона підлягає скасуванню, а апеляційна скаргу ПАТ "КБ "ІНВЕСТБАНК" задоволенню.
Керуючись статтями 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ПАТ "КБ "ІНВЕСТБАНК" задовольнити.
Ухвалу господарського суду Одеської області від 25.05.2017 р. у справі №916/1191/17 скасувати.
В задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Жеков В.І.
Суддя Таран С.В.