06 липня 2017 року Справа № 910/23403/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Барицької Т.Л.,
суддів:Гольцової Л.А.,
Губенко Н.М.,
перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлпетролеум"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2017
та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 07.03.2017
у справі№ 910/23403/16 господарського суду міста Києва
за позовомПриватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Газойлпетролеум"
простягнення 389 436,18 грн.
Подана 12.05.2017 (відповідно до вхідного штампу суду апеляційної інстанції) Товариством з обмеженою відповідальністю "Газойлпетролеум" (надалі - скаржник) касаційна скарга на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 та на рішення господарського суду міста Києва від 07.03.2017 у справі № 910/23403/16 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 111 ГПК України касаційна скарга підписується особою, яка подала скаргу або її уповноваженим представником.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо касаційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
30.09.2016 набрав чинності Закон України № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016.
Відповідно до ч. 3 ст. 1312 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Згідно з підпунктом 11 пункту 161 Перехідних положень Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 1311 та статті 1312 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року. Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.
Отже, з 01.01.2017 представництво у Вищому господарському суді України, як суді касаційної інстанції, у справах, провадження у яких порушено після 30.09.2016, має здійснюватися адвокатами.
Оскільки, провадження у справі № 910/23403/16 було порушено господарським судом міста Києва 22.12.2016, тобто після набрання чинності Закону України № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016, то, при оскарженні судових рішень у даній справі в касаційному порядку сторони повинні були врахувати вказані приписи Конституції щодо представництва у судах касаційної інстанції виключно прокурорами або адвокатами.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Колегія суддів встановила, що касаційна скарга підписана представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлпетролеум" - ОСОБА_4, проте, всупереч зазначеним вимогам, до касаційної скарги не додано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_4 здійснює адвокатську діяльність та представляє інтереси скаржника як адвокат, за таких обставин касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 1113 ГПК України.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, до неї не додано доказів сплати судового збору.
Разом з тим, скаржник звернувся з клопотанням про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на оскаржувані судові рішення. В обґрунтування зазначеного клопотання скаржник вказує, що 27 лютого 2017 року та 16 березня 2017 року слідчими суддями Печерського районного суду м. Києва розглянуті клопотання слідчого в особливо важких справах першого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важких справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України про накладення арешту, в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000000375 від 07.05.2014 по справам № 757/15012/17-к, 757/15014/17-к, 757/15016/17-к, 757/11139/17-к, 757/11163/17-к, та накладено арешт на грошові кошти та видаткові операції, які знаходяться на рахунках ТОВ "Газойлпетролеум", а тому скаржник не може здійснювати видаткові операції та розпоряджатися своїми рахунками, в тому числі, і сплачувати судовий збір.
Законом України від 08.07.2011 № 3674-VІ "Про судовий збір" (далі - Закон), визначено правові засади справляння судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Згідно із ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Відповідно до приписів розділу 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7 у розгляді питань, пов'язаних з відстроченням та розстроченням сплати судового збору, зменшенням його розміру або звільненням від його сплати господарським судам слід враховувати таке. Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
При цьому обґрунтування пов'язаних з цим обставин та подання доказів, котрі свідчать про неможливість або ускладнення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на зацікавлену сторону.
За змістом положень ст. 8 вказаного Закону питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом (п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.11.2015 № 01-06/2093/15 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 № 484-VIII)").
Отже, виходячи з наведених положень закону, суд може відстрочити, розстрочити або звільнити від сплати судового збору при врахуванні майнового стану скаржника, який останній повинен довести суду, надавши відповідні докази в розумінні ст. 36 ГПК України.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства, визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно із ст. 1118 ГПК України касаційна скарга у випадках, передбачених пунктом 1 частини першої статті 107 цього Кодексу, розглядається протягом одного місяця, а у випадках, передбачених пунктом другим частини першої статті 107 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття касаційної скарги до провадження Вищим господарським судом України.
У свою чергу, Вищий господарський суд України вважає, що наведені скаржником обставини не мають характеру виключних, оскільки, з доданих до касаційної скарги незавірених (всупереч ст. 36 ГПК України) копій ухвал не вбачається термін, на який накладено арешт на грошові кошти та видаткові операції, а відтак, у колегії суддів суду касаційної інстанції відсутні підстави вважати, що скаржник матиме змогу сплатити судовий збір протягом визначеного законом строку.
За таких обставин, згадане клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлпетролеум" про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 та на рішення господарського суду міста Києва від 07.03.2017 у справі № 910/23403/16 задоволенню не підлягає.
Разом з тим, касаційна інстанція зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 1113 ГПК України, скаржник не позбавлений можливості повторного подання касаційної скарги після усунення зазначених недоліків в загальному порядку, тобто з дотриманням вимог процесуального законодавства, зокрема, приписів розділу ХІІ-1 ГПК України.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 86, п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Газойлпетролеум" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 та на рішення господарського суду міста Києва від 07.03.2017 у справі № 910/23403/16.
2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлпетролеум" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 та на рішення господарського суду міста Києва від 07.03.2017 у справі № 910/23403/16 повернути скаржнику без розгляду.
3. Справу № 910/23403/16 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Т.Л. Барицька
Судді: Л.А. Гольцова
Н.М. Губенко