04 липня 2017 року Справа № 904/11327/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого
І. Алєєвої, Л. Рогач
за участю представників: позивача Старчик А.А. - адв. посв. №5810/10 від 30.08.16 відповідача не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлені належно)
розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постановувід 20.03.2017 Дніпропетровського апеляційного господарського суду
у справі№904/11327/16 господарського суду Дніпропетровської області
за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради
простягнення заборгованості у розмірі 36184594,75 грн.
У грудні 2016 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до КП "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради про стягнення 23838240,43 грн. заборгованості, 8881027,08 грн. пені, 794096,51 грн. - 3% річних та 2671230,73 грн. інфляційних втрат у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу №1472/15-ТЕ-4 від 29.12.2014 р. на підставі статей 11-16, 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України, статей 193, 216, 217, 231, 264, 265 Господарського кодексу України.
Позивач посилався на порушення відповідачем умов спірного договору в частині повного та вчасного проведення розрахунків за отриманий природний газ.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти позову та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на помилковість здійсненого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми.
12.01.2017 р. до господарського суду першої інстанції від КП "Теплоенерго" надійшло клопотання про зменшення пені на підставі статті 233 Господарського кодексу України, пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, у зв'язку зі складним фінансовим станом відповідача, наявністю значної заборгованості споживачів за газ, їх неплатоспроможністю тощо.
У запереченнях у справі позивач посилався на необґрунтованість і недоведеність клопотання відповідача про зменшення спірної неустойки.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2017 р. (суддя Ліпинський О.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з КП "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 19046725,62 грн. заборгованості, 4440513,54 грн. пені, 794096,51 грн. - 3% річних, 2478589 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позову було відмовлено.
Мотивуючи судове рішення, суд першої інстанції встановив, що відповідачем були порушені умови договору купівлі-продажу природного газу №1472/15-ТЕ-4 від 29.12.2014 р. в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого природного газу. Водночас, суд, здійснивши перерахунок сум заявлених позивачем до стягнення, дійшов висновку про обґрунтованість нарахування та стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 19046725,62 грн., пені у розмірі 4440513,54 грн., 794096,51 грн. - 3% річних і 2478589 грн. інфляційних втрат.
Місцевий господарський суд також встановив наявність виняткових обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення пені на 50%, та при цьому керувався приписами пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України.
За апеляційною скаргою ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" Дніпропетровський апеляційний господарський суд (судді: Вечірко І.О., Антонік С.Г., Чимбар Л.О.), переглянувши рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2017 р. в апеляційному порядку, постановою від 20.03.2017 р. залишив його без змін.
ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2017 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 р. скасувати в частині зменшення пені на 50% та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення пені в повному обсязі, посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема, статей 219, 229, 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України, статей 42, 43, 83 Господарського процесуального кодексу України.
Скаржник вважає безпідставним зменшення судами заявленої до стягнення пені та посилається на недоведеність відповідачем виняткових обставин, з якими закон пов'язує можливість зменшення розміру нарахованої пені.
Від відповідача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 29.12.2014 р. між ПАТ "НАК "Нафтогаз" - продавцем та КП "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради - покупцем був укладений договір купівлі-продажу природного газу №1472/15-ТЕ-4, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерне компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ на умовах даного договору.
Згідно з пунктом 1.2 договору газ, що поставляється за даним договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.
Відповідно до пункту 2.1 договору продавець передає покупцю в період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 49 714,179 тис.куб.м, в тому числі, по місяцях кварталів визначених в графіку, що міститься в договорі.
Згідно з пунктом 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідальність сторін обумовлена у розділі VII спірного договору (пункти 7.1-7.5).
Зокрема, пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
В подальшому, до спірного договору вносилися зміни, зокрема, щодо ціни газу, банківських реквізитів продавця тощо, що оформлено додатковими угодами №1 від 31.03.2015 р., №2 від 19.08.2015 р., №3 від 20.08.2015 р., №4 від 12.10.2015 р., №5 від 27.11.2015 р.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання умов спірного договору позивач за актами приймання-передачі поставив відповідачу газ на загальну суму 6002925,15 грн. Втім, відповідач за отриманий природний газ розрахувався лише частково. При цьому, як було встановлено господарськими судами, станом на 30.11.2016 р. за відповідачем рахується заборгованість за договором від 29.12.2014 р. №1472/15-ТЕ-4 у сумі 19046725,62 грн., що, в тому числі, підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, підписаним сторонами та скріпленим їх печатками.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, предметом спору у даній справі є вимога ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення з КП "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради 23838240,43 грн. заборгованості, 8881027,08 грн. пені, 794096,51 грн. - 3% річних та 2671230,73 грн. інфляційних втрат у зв'язку з порушенням умов договору купівлі-продажу природного газу №1472/15-ТЕ-4 від 29.12.2014 р. в частині повного та вчасного проведення розрахунків за отриманий природний газ.
Задовольняючи частково ці вимоги, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, виходив з встановленого факту порушення відповідачем умов договору щодо повної та своєчасної оплати за отриманий природний газ, а відтак визнав обґрунтованим стягнення з відповідача 19046725,62 грн. заборгованості, 4440513,54 грн. пені, 794096,51 грн. - 3% річних, 2478589 грн. інфляційних втрат, з відмовою у решті позову.
Зменшуючи розмір пені на 50%, господарські суди попередніх інстанцій, виходили з приписів пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України. Скаржник не погоджується та вважає таке зменшення неустойки неправомірним. Відтак, рішення і постанова у справі переглядаються в оскарженій частині.
За приписами статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому береться до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Разом з тим, згідно з приписами пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
При вирішенні питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Водночас, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. №7-рп/2013.
Як вбачається зі змісту судових рішень у справі, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, зменшуючи на 50% розмір заявленої позивачем до стягнення пені, на підставі повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів, встановив наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру неустойки.
Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що невиконання відповідачем договірних зобов'язань виникло з об'єктивних причин, зокрема, через значну заборгованість споживачів і їх неплатоспроможність, важкий фінансовий стан боржника.
Суди врахували специфіку діяльності підприємства відповідача, те, що придбаний у позивача газ використовується відповідачем відповідно до умов договору виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, а також, що споживачі невчасно та не у повному обсязі розраховуються за послуги з теплопостачання, внаслідок чого відповідач не мав змоги своєчасно сплачувати кошти за отриманий газ.
Господарські суди попередніх інстанцій взяли до уваги ступінь виконання боржником зобов'язань за договором, співрозмірність розміру неустойки наслідкам порушення та врахували майнові інтереси позивача.
Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій, оцінивши інтереси обох сторін та суспільно-економічне значення діяльності відповідача, обставини, що вплинули на виконання зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання, поведінку винної сторони, відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження завдання позивачу збитків тощо, виклавши відповідні обставини у судовому рішенні, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення суми пені на 50%.
Відповідно до вимог частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх.
Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування судових актів у справі, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами та стосуються переоцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.
Виходячи з того, що можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій, як і визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду, та враховуючи встановлені господарськими судами обставини, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судових актів у справі в оскарженій частині та задоволення касаційної скарги.
Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 у справі №904/11327/16 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2017 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий суддя Т. Дроботова
Судді: І.Алєєва
Л. Рогач