Провадження № 22ц/790/3387/17 Головуючий 1 інст. - Лях М.Ю.
Справа № 640/2755/16-ц Доповідач - Бурлака І.В.
Категорія: договірні
«04» липня 2017 року м. Харків
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого судді: Бурлака І.В.,
Суддів: Карімової Л.В., Яцини В.Б.,
за участю секретаря: Каюкова Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Київського районного суду м. Харкова від 07 березня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Омега Банк», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа: ОСОБА_2 України про визнання кредитного договору та іпотечного договору недійсними,
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом до Публічного акціонерного товариства «Омега Банк», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк».
В обґрунтування свого позову посилалася на те, що 23 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Омега Банк» та нею укладено кредитний договір № 2008/0708/55-048, відповідно до умов якого вона отримала від банку грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 150000,00 доларів США на строк по 23 серпня 2021 року включно та на умовах, передбачених у цьому договорі, на споживчі цілі.
Кредит надавався лише після підписання іпотечного договору, що забезпечує повернення кредиту, процентів за користування ним, пені за несвоєчасну сплату процентів та несвоєчасне погашення кредиту.
Згідно пункту 2.1 для забезпечення виконання зобов'язань позичальника виступає іпотека на підставі іпотечного договору № 2008/0708/55-048-Z-1 від 23 липня 2008 року, а саме квартира АДРЕСА_1, загальною площею 94,0 кв. м.
Повернення тіла кредиту та сплата процентів за кредит обумовлене умовами кредитного договору шляхом здійснення позичальником фіксованих платежів у сумі 2134,16 доларів США щомісячно до 10 числа кожного місяця на рахунок № 2620.8.7134242.01 у Відкритому акціонерному товаристві «Сведбанк».
23 серпня 2008 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 2008/0708/55-048-Р-1, згідно з яким ОСОБА_3 взяла на себе зобов'язання відповідати за виконання нею умов кредитного договору.
Зазначила, що в червні 2012 року вона дізналася, що повинна виконувати свої зобов'язання за кредитним договором на реквізити Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», оскільки Публічне акціонерне товариство «Омега Банк» відступив право вимоги за її кредитним договором Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк».
Вказала, що жодного повідомлення про відступлення права вимоги вона не отримувала ані від Публічного акціонерного товариства «Омега Банк», ані від Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» та лише згодом на запит їй надано витяг з договору купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2012 року.
Зазначила, що в порушення вимог чинного законодавства Публічне акціонерне товариство «Омега Банк» не надав їй, як споживачу фінансових послуг в галузі споживчого кредитування, в письмовій формі повної інформації про умови кредитування, а також орієнтовану сукупну вартість кредиту, яка надається перед укладенням кредитного договору.
Вважав, що в кредитному договорі відсутні встановлені законодавством обов'язкові умови, які необхідні для його укладення, а саме: належно не наведено детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача; кредитний договір не містить графіку платежів у розрізі сум погашення основного боргу, вартості сплати всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, не визначено сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також не зазначено її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором.
Вказала, що банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити банку за дії, які банк здійснює на власну користь або дії, які споживач здійснює на користь банку, або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин. Натомість, в пункті 3.4 кредитного договору встановлена оплата банку в день фактичної видачі кредиту у розмірі 1% від розміру кредиту без ПДВ за перевірку документів згідно договору.
Вважала, що умови кредитного договору суперечать нормам чинного на момент укладення законодавства України, а тому є несправедливими в цілому, суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, що є підставою для визнання такого договору недійсним та, відповідно як наслідок, визнання недійсним договору іпотеки, оскільки цей договір є похідним від головного.
Зазначила, що в кредитному договорі відсутні встановлені законодавством обов'язкові умови, які необхідні для його укладення, а саме: не встановлено умов надання кредиту, зокрема, про можливі настання валютних ризиків для позичальника; не встановлено, не розкрито та є відсутніми обов'язкові умови щодо основних економічних і правових вимог виникнення іпотечного боргу, шляхом оприлюднення їх у письмовій формі ще до укладення такого договору; не встановлено інфляційного застереження та відсутні належні дані і відомості, відносно досягнутої домовленості про розрахунки індексації інфляційних втрат вартості предмету іпотеки та збереження її реальної вартості.
Вказала, що виходячи з умов кредитного договору в частині про договірне списання обслуговування та погашення позичальником кредитної заборгованості, які допускають здійснення такого повернення позичальником в іншій валюті, яка не співпадає з валютою фактичної заборгованості позичальника за договором, є очевидним, що погашення такої заборгованості перед банком, позичальник здійснює виходячи зі своїх доходів, які вона отримує в національній валюті України гривні.
Зазначила, що в пунктах 5.1.1-5.1.12, 8.1-8.6 договору встановлено несправедливі обов'язки для неї щодо дотримання строків розрахунків та зазначено види відповідальності за їх порушення, однак обов'язки банку та порядок його відповідальності викладено у вигляді загальних бланкетних положень, які тільки відсилають до застосування чинного законодавства, а відповідальність банку взагалі не передбачена договором.
Вважала, що оскільки кредитний договір не містить умов або правил, які б регулювали відповідальність банку ні за невиконання, ні за неналежне виконання банком умов договору, що є суттєвою умовою, тому договір в цілому суперечить вимогам законодавства та є підставою для визнання його недійсним. За таких обставин, іпотечний договір також підлягає визнанню недійсним.
Просила визнати недійсним кредитний договір № 2008/0708/55-048 від 23 липня 2008 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Омега Банк» та нею; визнати недійсним іпотечний договір № 2008/0708/55-048-Z-1 від 23 липня 2008 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Омега Банк» та нею, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за № 1060.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 07 березня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 - задоволено, визнано недійсним кредитний договір № 2008/0708/55-048 від 23 липня 2008 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Омега Банк» та ОСОБА_1; визнано недійсним іпотечний договір № 2008/0708/55-048-Z-1 від 23 липня 2008 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Омега Банк» та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за № 1060; стягнуто в частковому порядку з Публічного акціонерного товариства «Омега Банк», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 551,20 грн. з кожного.
Не погоджуючись з рішенням суду Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення - скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
При цьому посилався на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув уваги на те, що Відкрите акціонерне товариство «Сведбанк» жодним чином не нав'язував і не зобов'язував позивача укладати кредитний договір на існуючих умовах, та позивач при укладенні кредитного договору не надав банку письмові пропозиції щодо незгоди з його умовами і їх зміни; що для прийняття виваженого та об'єктивного рішення позивачем перед укладенням кредитного договору, на обраних ним умовах і його можливості в подальшому виконувати умови договору, банк надав вичерпну і необхідну інформацію позивачу, як споживачу, що вимагається Законом України «Про захист прав споживачів»; що дана обставина підтверджується пунктом 11.13 кредитного договору; що ініціатором укладення кредитного договору був позивач; що своїм підписом під кредитним договором позивач підтвердила, що ознайомлена та погоджується з його умовами; що 23 липня 2008 року позивач отримала бюлетень продукту, у якому розписані усі умови кредитування, додаткові комісії та витрати та інше; що споживач не скористалася своїм правом щодо відкликання згоди на укладення договору та навпаки, прийняла виконання умов договору шляхом його підписання та виконання з отриманням кредиту і з частковим виконанням умов кредитного договору; що доказом видачі грошових коштів через касу банку позивачу є заява на видачу готівки № 2914629/0422 від 23 липня 2008 року та витяг по особовому рахунку Відкритого акціонерного товариства «Сведбанк» за період з 23 липня 2008 року по 25 травня 2012 року; що відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі ненадання інформації, яка зазначена у частині 2 даної статті, банк несе відповідальність, яка встановлена статтями 15, 23 цього Закону, тобто споживач має право на відшкодування завданих такими діями збитків, однак закон не передбачає можливості визнання недійсним у такому випадку кредитного договору; що висновок судової економічної експертизи № 59604 від 16 грудня 2016 року суперечить обставинам справи та вимогам закону; що висновок експерта по другому питанню не можливо взяти до уваги, оскільки у кредитному договорі зазначено номінальну процентну ставку, а не реальну, крім того, розмір реальної процентної ставки не повинен відповідати розміру процентної ставки за кредитом, зазначеної в договорі; що банку зовсім не було відомо про витребування документів для проведення експертизи, та яка була проведена тільки на підставі документів наданих позивачем; що кредитний договір був укладений 23 липня 2008 року, позов пред'явлено у травні 2015 року, таким чином, з моменту укладення договору минуло більше шести років, тобто позивач пропустила строк позовної давності без поважних причин, що є підставою для відмови у задоволенні позовної заяви.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» необхідно задовольнити, рішення суду - скасувати.
При цьому судова колегія виходить з наступного.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при укладанні кредитного договору банком порушено положення Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року із змінами.
Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 23 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Омега Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2008/0708/55-048, який доповнювався додатковими договорами про внесення змін № 1 від 04 листопада 2009 року, № 2 від 05 листопада 2009 року та додатковою угодою № 1 від 25 липня 2011 року, відповідно до яких банк надає позичальнику грошові кошти на споживчі цілі у вигляді кредиту у розмірі 150000,00 доларів США, на строк по 23 серпня 2021 року включно та на умовах, передбачених у цьому договорі, додаткових договорах, а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у терміни, передбачені цим договором, додатковими договорами та додатковою угодою.
23 липня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, загальною площею 94,0 кв. м.
23 серпня 2008 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 2008/0708/55-048-Р-1, згідно з яким ОСОБА_3 взяла на себе зобов'язання відповідати за виконання нею умов кредитного договору.
Із кредитного договору вбачається, що позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 11,90 % річних за весь строк фактичного користування кредитом. Сторони за взаємною згодою, досягнутою при укладанні цього договору, встановили, що розмір визначеної у цьому пункті процентної ставки може змінюватися без укладання додаткового правочину до цього договору, у випадку і порядку, встановленому пунктами 6.1., 8.4. цього договору. Кредитні кошти призначені на споживчі потреби. До складу сукупної (загальної) вартості кредиту для позичальника (його витрат) у зв'язку з отриманням кредиту на умовах цього договору включаються суми, необхідні для погашення кредиту, суми передбачених цим договором процентів, комісій, можливих неустойок, вартість витрат, пов'язаних з укладанням іпотечного договору, передбаченого пунктом 2.1. цього договору, у тому числі будь-яких змін та доповнень до нього та вартість страхування об'єкта нерухомості за іпотечним договором відповідно до пункту 5.7. договору. Витрати, пов'язані з укладанням/зміною іпотечного договору, договору страхування об'єкту нерухомості, сплачуються позичальником самостійно безпосередньо особам, що надають відповідні нотаріальні послуги/послуги страхування.
Із пункту 11.13 кредитного договору вбачається, що підписанням цього договору позичальник підтверджує, що перед укладанням кредитного договору банк надав йому в письмовій формі всю інформацію про умови кредитування. При укладанні кредитного договору йому була надана вся необхідна інформація, передбачена Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління ОСОБА_2 Банку України від 10 травня 2007 року за № 168 в повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи 23 липня 2008 року ОСОБА_1 отримала бюлетень продукту, у якому розписані усі умови кредитування, додаткові комісії та витрати тощо відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року із змінами та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління ОСОБА_2 Банку України від 10 травня 2007 року за № 168.
Матеріали справи свідчать про те, що кредитний договір ОСОБА_1 підписала, будь - яких змін, заперечень, доповнень до кредитного договору не вносила.
Доказів того, що ОСОБА_1 не була належним чином ознайомлена з кредитними документами матеріали справи не містять і в суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 їх не надала.
Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав.
В суді апеляційної інстанції представник банку пояснив, що ОСОБА_1 умови кредитного договору не виконує, на сьогоднішній день має заборгованість перед банком, у зв'язку з чим банк звернвуся до суду з позовом до неї.
25 травня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Омега Банк», та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу права вимоги.
Відповідно до зазначеного вище договору Публічне акціонерне товариство «Сведбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Омега Банк», передав Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» права вимоги за кредитним договором № 2008/0708/55-048 від 23 липня 2008 року та іпотечним договором № 2008/0708/55-048-Z-1 від 23 липня 2008 року, внаслідок чого Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» замінило Публічне акціонерне товариство «Сведбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Омега Банк», як кредитора у зазначених зобов'язаннях, та отримало право вимоги до боржника за кредитним та забезпечувальним договорами.
Факт прийому-передачі прав вимоги підтверджується договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами та актом прийому-передачі прав вимоги до договору купівлі-продажу прав вимоги, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Омега Банк», та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк».
Відповідно до пп. «д», «і» пункту 2 частини 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року із змінами перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
Відповідно до пунктів 3.1., 3.2.,3.3., 3.6, 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою ОСОБА_2 Банку України від 10 липня 2007 року № 168, банки зобов'язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, зазначивши: порядок обчислення процентних доходів; перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов'язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення тощо; перелік і розмір інших фінансових зобов'язань споживача. Кредитний договір має містити графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до цих Правил. У графіку платежів має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом. Банки зобов'язані в кредитному договорі зазначати сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором. Банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо). У разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов'язані під час укладення кредитного договору: попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач; надати інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 була надана вся інформація відповідно до зазначених Правил, про що вона під час укладання кредитного договору не заперечувала.
Із роз'яснень, які містяться в пункті 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5 зазначено, що суди повинні з'ясувати виконання банками чи іншими фінансовими установами положення статей 11, 18, 21, а також пункту 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою ОСОБА_2 Банку України від 10.07.2007 року № 168, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року № 541/13808, де передбачено обов'язок банків у разі надання кредиту в іноземній валюті під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за цим договором несе споживач.
Із пункту 11.1 кредитного договору вбачається, що укладаючи цей договір, позичальник усвідомлює та підтверджує, що умови договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими. Підписанням цього договору позичальник свідчить, що він до підписання цього договору ознайомився з усіма умовами, на яких банк здійснює кредитування фізичних осіб на цілі, не пов'язаних з підприємницькою діяльністю, та загальною сукупною вартістю всіх витрат, пов'язаних з отриманням кредиту в банку, та свідомо обрав умови кредитування, викладені в цьому договорі.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт3 частини першої статті 3 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 Кодексу).
Як зазначено в положеннях пунктів 22, 23 статті 1, частини першої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року з наступними змінами споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем споживачеві на придбання продукції - будь - якого виробу (товару), роботи чи послуги, які виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб або на придбання товарів тривалого користування (квартир, меблів, автомобілів тощо) з обов'язковим страхуванням об'єктів кредитування на користь банку протягом усього періоду користування. Споживчий кредит пов'язаний з кредитуванням кінцевого споживання.
Згідно з частиною першою статті 11 Закону «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року з наступними змінами між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит), або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
Із аналізу зазначених норм та змісту укладеного між банком та ОСОБА_1 кредитного договору та додаткових до нього договорів вбачається, що умови договору, з якими ОСОБА_1 погодилася та які не порушують принципів добросовісності, рівності сторін договору, є справедливими.
Висновок судової економічної експертизи № 9604 від 16 грудня 2016 року, на який посилається представник ОСОБА_1 не свідчить про те, що ОСОБА_1 не надано інформацію як споживачу щодо її кредитування за зазначеним кредитним договором та додатковими договорами, додатковою угодою до нього, з якими вона погодилася та з якими детально була ознайомлена.
В суді апеляційної інстанції сторони не заперечували проти цього.
Зазначений висновок проведено на підставі наданих ОСОБА_1 квитанцій, стосується правильності сплачених ОСОБА_1 платежів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором і до предмету позову не відноситься.
Частиною 3 статті 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторонам повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Проте, інших належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 не було надано вичерпну інформацію щодо продукту кредиту, матеріали справи не містять і в суді апеляційної інстанції їх не надано.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами.
Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущений строк позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Неповно з'ясувавши обставини, що мають значення для справи, не звернувши увагу на вимоги закону, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо задоволення позову позивача
У зв'язку з чим рішення суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.
Питання щодо стягнення судового збору в сумі 1212, 64 грн. за подачу апеляційної скарги вирішено відповідно до вимог частин 1, 5 статті 88 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року із змінами та доповненнями та підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь банку.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст. 313, ч.2.ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 07 березня 2017 року - скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» 1212, 64 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя Судді колегії