30 червня 2017 року м. Київ К/800/21928/17
Суддя Вищого адміністративного суду України Швед Е.Ю., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
на постанову Вільнянського районного суду Запорізької області від 28 лютого 2017 року
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року
у справі № 314/608/17(2-а/314/41/2017)
за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про зобов'язання призначити пенсію по втраті годувальника,
Позивачі звернулися до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просили визнати протиправні дії щодо відмови в призначенні пенсій та зобов'язати призначити пенсії по втраті годувальника ОСОБА_3 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який пропав безвісті в період проходження військової служби.
Постановою Вільнянського районного суду Запорізької області від 28 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року, позов задоволено.
До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга відповідача, в якій він, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.
Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що пенсія по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» призначається членам сім'ї померлого військовослужбовця, а померлий ОСОБА_3 не був військовослужбовцем.
Як вбачається з доданих до касаційної скарги судових рішень, відповідно до витягу з наказу Антитерористичного центру при Службі безпеки України № 17 дск від 01 червня 2016 року, ОСОБА_3 вважається залученим до проведення антитерористичної операції в Донецькій і Луганській областях з 27 травня 2014 року по 12 серпня 2014 року.
Згідно з рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 21 вересня 2016 року, ОСОБА_3 визнаний безвісно відсутнім під час виконання бойового завдання в антитерористичній операції в липні 2014 року.
Дружині безвісті зниклого ОСОБА_1 Управлінням соціального захисту населення Вільнянської районної державної адміністрації видано посвідчення серія НОМЕР_1 від 07 жовтня 2016 року, що вона має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни.
Крім того, дружині безвісті зниклого ОСОБА_1 Вільнянським районним військовим комісаріатом видано посвідчення № НОМЕР_2 від 05 січня 2017 року, що вона має право на пільги, встановлені законодавством України для членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісті під час проходження військової служби.
Матері безвісті зниклого ОСОБА_2 Управлінням соціального захисту населення Вільнянської районної державної адміністрації видано посвідчення серія НОМЕР_3 від 07 жовтня 2016 року, що вона має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни.
Крім того, матері безвісті зниклого ОСОБА_2 Вільнянським районним військовим комісаріатом видано посвідчення № НОМЕР_4 від 05 січня 2017 року, що вона має право на пільги, встановлені законодавством України для членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісті під час проходження військової служби.
Згідно з довідками Управління соціального захисту населення Вільнянської районної державної адміністрації № 346 від 07 жовтня 2016 року, № 347 від 07 жовтня 2016 року, ОСОБА_1 є дружиною ветерана ОСОБА_3 відповідно до п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та в них є діти ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Дитині безвісті зниклого ОСОБА_4 Вільнянським РВК видано посвідчення № 000525 від 05 січня 2017 року, що вона має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісті під час проходження військової служби.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер в період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних в період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер в період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім'ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.
Відповідно до ч. 4 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» непрацездатними членами сім'ї вважаються: а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років; б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» або є інвалідами; в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», або якщо вони є інвалідами; г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов'язані їх утримувати; д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.
Ст. 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено осіб, які мають право на пенсії нарівні з військовослужбовцями строкової служби та членами їх сімей. Так відповідно до зазначеної норми умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, встановлені цим Законом для військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей, поширюються також (якщо не передбачено інше), зокрема на осіб, які стали інвалідами у зв'язку з пораненням, каліцтвом, контузією або внаслідок захворювання, пов'язаного з безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, членів їх сімей та членів сімей осіб, які загинули (померли) внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції або забезпечення її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення.
За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного та обгрунтованого висновку про те, що позивачі мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», тому дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії є протиправними.
Доводи касаційної скарги вказаних висновків судів не спростовують.
Відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
За змістом вказаної норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи, порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення щодо того, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).
Оскільки доводи скаржника не спростовують висновки судів попередніх інстанцій та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи у зв'язку з ненаведенням підстав, які б дозволили вважати, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального або процесуального права, ця касаційна скарга є необґрунтованою.
Керуючись статтями 211, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на постанову Вільнянського районного суду Запорізької області від 28 лютого 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року у справі № 314/608/17(2-а/314/41/2017) .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Е.Ю. Швед