"27" червня 2017 р. м. Київ К/800/34140/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Загороднього А.Ф., Мойсюка М.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради до головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні Федосєєва С.М., третя особа - ОСОБА_5 про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення штрафу за касаційною скаргою Департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року,
У травні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні Федосєєва С.М., третя особа - ОСОБА_5, в якому просив визнати незаконними дії відповідача та скасувати постанову від 06 травня 2016 року серії ВП № 16193391.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 26 грудня 2006 року по адміністративній справі № 14/211-АП-06 зобов'язано управління містобудування та архітектури виконкому Херсонської міськради надати висновок щодо проекту відведення земельної ділянки площею 0,0084 га із земель запасу по АДРЕСА_1 та висновок по додатковому відведенні земельної ділянки площею 0,0116 га.
На виконання вказаного рішення господарським судом Херсонської області 26 жовтня 2009 року видано виконавчий лист по адміністративній справі № 14/211-АП-06, який перебуває на виконанні у відділі Державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні (ВП № 16193391).
06 травня 2016 року відповідач наклав на позивача штраф за невиконання рішення по адміністративній справі № 14/211-АП-06.
Не погодившись з вказаною постановою, позивач звернувся до адміністративного суду з вказаним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що бездіяльність позивача щодо виконання рішення суду, ухваленого на користь особи, яка є членом громади, суперечить принципам місцевого самоврядування, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Проте повністю погодитися з висновками судів першої та апеляційної інстанцій не можна.
Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.
Відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №385/2011 затверджено Положення про Державну виконавчу службу України, відповідно до пункту 7 якого ДВС України здійснює свої повноваження безпосередньо та через структурні підрозділи головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районних, міських (міст обласного значення), районних у містах, міжрайонних та міськрайонних управлінь юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень ДВС України.
Відповідно до частини 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення до суду) відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
Частиною 1 статті 3 Закону України «Про державну виконавчу службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень; управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Враховуючи вищенаведене, головний державний виконавець відділу Державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні Федосєєв С.М. не є органом Державної виконавчої служби України в розумінні Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частини 1 статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
Враховуючи те, що наведений перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним, судам, у разі подання позовної заяви до державних виконавців або інших посадових осіб органів державної виконавчої служби необхідно за правилами статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України здійснювати заміну первинного відповідача на належного - відповідно державну виконавчу службу України, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, або, у разі наявності заперечень позивача, залучати вказаний орган як другого відповідача.
Проте, суд першої інстанції вищенаведених вимог закону не врахував, та, вирішуючи спір за позовом, пред'явленим до головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні Федосєєва С.М., не з'ясував хто є належним відповідачем у справі та, у разі необхідності, не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача. Суд апеляційної інстанції зазначених помилок не виправив.
Згідно частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Частиною 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
За таких обставин, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради задовольнити частково.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.
Головуючий: Я.Л. Іваненко
Судді: А.Ф. Загородній
М.І. Мойсюк