03 липня 2017 р. Справа № 640/20172/16-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Перцової Т.С.
Суддів: Жигилія С.П. , Дюкарєвої С.В. ,
за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О. ,
представників сторін : позивача - ОСОБА_1, відповідача - Сукач Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці ДФС на постанову Київського районного суду м. Харкова від 28.03.2017р. по справі № 640/20172/16-а
за позовом ОСОБА_3
до Харківської митниці ДФС
про визнання протиправною та скасування постанови,
Позивач, ОСОБА_4, звернулась до суду з позовом до Харківської митниці ДФС (далі по тексту - відповідач), в якому просила суд визнати протиправною та скасувати постанову Харківської митниці ДФС від 15.12.2016 року по справі про порушення митних правил № 679/80700/16 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.485 Митного кодексу України і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1232031,60 грн.; закрити провадження у вказаній справі за відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення.
Постановою Київського районного суду м. Харкова від 28.03.2017 року по справі № 640/20172/16-а адміністративний позов ОСОБА_4 задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову Харківської митниці ДФС від 15.12.2016 року по справі про порушення митних правил № 679/80700/16 про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 485 Митного кодексу України і накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1232031,60 грн.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_4 за ч.1 ст. 485 МК України закрито.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Харківської митниці ДФС на користь ОСОБА_4 витрати на оплату судового збору в розмірі 551 грн. 20 коп.
Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Київського районного суду м. Харкова від 28.03.2017 року по справі № 640/20172/16-а та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про вчинення ОСОБА_4 порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України - вчинення протиправних дій, спрямованих на ухилення від сплати митних платежів, які полягають у протиправному зазначенні у графі 36 митних декларацій коду пільги (преференції) - 502 000502, та незазначення у графі 47 «Нарахування платежів» розрахунку митних платежів, за товарами, що ввозилися за митними деклараціями, з метою ухилення від сплати митних платежів. Разом з тим, суд першої інстанції безпідставно закрив провадження у справі про порушення митних правил з посиланням на п.7 ст.247 КУпАП - у зв'язку зі спливом строку притягнення до адміністративної відповідальності. Вказує, що судом першої інстанції не враховано того, що у відповідності до ч.1 ст.467 МК України порушення митних правил, передбачене ст.485 МК України, є триваючим порушенням, а тому 6-місячний строк накладення адміністративного стягнення повинен обчислюватися з дня виявлення порушення, а не з моменту митного оформлення, як зазначено судом першої інстанції. У свою чергу, в даному випадку днем встановлення Харківською митницею ДФС ознак порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України, є 15.09.2016 року, у зв'язку з чим відносно ОСОБА_4 було складено протокол про адміністративне правопорушення. Враховуючи викладене вище, стверджує, що оскаржувана постанова винесена відповідачем з дотриманням строків, установлених ч.1 ст.467 МК України, є правомірною та скасуванню не підлягає.
Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції постанову Київського районного суду м. Харкова від 28.03.2017 року по справі № 640/20172/16-а скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Представник позивача в судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Стверджує про відсутність у діях позивачки складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.485 МК України, відсутність умислу на його вчинення, а також про те, що шестимісячний строк притягнення до адміністративної відповідальності сплинув на час винесення оскаржуваної постанови.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 29.05.2014 року між ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» (Довіритель) та ФОП ОСОБА_4 (Повірений) укладено договір доручення, в рамках виконання якого позивачкою було оформлено та подано вантажні митні декларації від 23.02.2015р. №807010001/2015/001479, від 24.02.2015р. №807010001/2015/001531, від 09.09.2015р. № 807010001/2015/007740.
В період з 09.06.2016 року по 17.06.2016 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Луганській області проведено перевірку ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» (код ЄДРПОУ 01882551) щодо дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування митними платежами за митними деклараціями від 23.02.2015р. №807010001/2015/001479, від 24.02.2015р. №807010001/2015/001531, від 09.09.2015р. № 807010001/2015/007740, від 21 12.2015 р. № 807010001/2015/010925, за результатами якої складено акт від 22.06.2016 року №67/14-06/01882551.
На підставі висновків зазначеного акту перевірки було прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.07.2016 року № 0000021406 про збільшення ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 393437,20 грн. - за основним платежем та 98359,30 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, а також № 0000011406 про збільшення грошового зобов'язання за платежем «додатковий імпортний збір на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання» в розмірі 17240,00 грн. - за основним платежем, та 4310,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а.с.56-59).
Заперечення на зазначений акт перевірки «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» подані не були, грошові зобов'язання в загальному розмірі 410677,20 грн. сплачені в повному обсязі.
Судом першої інстанції встановлено, що 15.09.2016 року стосовно позивача був складений протокол № 679/80700/16 за ст. 485 Митного кодексу України (далі по тексту - МК України) (т.1, а.с.50-55).
Постановою заступника Харківської митниці ДФС від 15.12.2016р. у справі № 679/80700/16 ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, та накладено на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 1232031,60 грн.
Так, як зазначено в оскаржуваній постанові, 12.07.2016 року до Харківської митниці ДФС від Головного Управління ДФС у Луганській області із супровідним листом від 12.07.2016 року надійшов акт від 22.06.2016р. №67/14-06/01882551 «Про результати документальної невиїзної перевірки ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» (код ЄДРПОУ 01882551) щодо дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування митними платежами за митними деклараціями від 23.02.2015р. №807010001/2015/001479, від 24.02.2015р. №807010001/2015/001531, від 09.09.2015р. № 807010001/2015/007740, від 21 12.2015 р. № 807010001/2015/010925».
З посиланням на вищевказаний акт відповідач у постанові від 15.12.2016 року зазначає, що за результатами документальної невиїзної перевірки встановлено, що митним постом «Куп'янськ» Харківської митниці ДФС було оформлено подані митним брокером ФО-П ОСОБА_4 митні декларації від 23.02.2015 р. №807010001/2015/001479, від 24.02.2015 р. №807010001/2015/001531, від 09.09.2015 р. № 807010001/2015/007740 в режимі «ІМ41ДЕ» на товари, вивезені раніше за межі митної території України в режимі «переробка за межами митної території України» та реімпортовані в Україну після проведення оплатного ремонту за межами України із застосуванням повного звільнення від оподаткування митними платежами. Разом з тим, за результатами перевірки з'ясовано, що в дійсності підстави для повного звільнення від оподаткування митними платежами були відсутні. Загальна сума недоплати митних платежів, що підлягали сплаті на час оформлення митних декларацій від 23.02.2015 р. №807010001/2015/001479, від 24.02.2015 р. №807010001/2015/001531, від 09.09.2015 р. № 807010001/2015/007740, згідно з даними акту перевірки склала 410677,20 грн.
Враховуючи викладене, відповідач в оскаржуваній постанові вказує, що митний брокер ОСОБА_4 відповідно до п.2.1.1. договору доручення №20142905 від 29.05.2014р. повинна була надавати органу доходів та зборів достовірні відомості про заявлений до митного контролю та оформлення товар, але в порушення вимог ст.ст.257, 266 МК України не заявила за встановленою формою необхідних для здійснення митного контролю правдивих відомостей стосовно оподаткування товару, отже, вбачаються достатні дані, які вказують на те, що митним брокером ОСОБА_4 під час подання в Харківську митницю ДФС митних декларацій від 23.02.2015 р. №807010001/2015/001479, від 24.02.2015 р. №807010001/2015/001531, від 09.09.2015 р. № 807010001/2015/007740 було вчинено протиправні дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів, тобто вчинено порушення митних правил, передбачених ч.1 ст. 485 МК України (т.1, а.с.12-13).
Не погодившись із вищевказаною постановою від 15.12.2016 року, ОСОБА_4 звернулась до суду з даним позовом про визнання її протиправною та скасування.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувалась позивач, не є триваючим, то у спірних відносинах сплив 6-місячний строк накладення адміністративного стягнення, а тому оскаржувана постанова у справі про порушення митних правил підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
При цьому, суд першої інстанції погодився з відповідачем в частині наявності у діях позивачки складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.485 МК України.
Колегія суддів не погоджуючись з мотивами та обґрунтуванням суду першої інстанції щодо скасування постанови від 15.12.2016 року та закриття провадження у справі про порушення митних правил, вважає однак, що позов підлягає задоволенню, виходячи при цьому з наступного.
Колегія суддів зазначає, що за визначенням ч.1 ст.458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Статтею 485 МК України встановлено, що заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
Диспозиція статті 485 МК України передбачає спеціальну протиправну мету дій декларанта щодо заявлення неправдивих відомостей - неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру. Наявність спеціальної протиправної мети вказує на те, що правопорушення може бути вчинене виключно з умисною формою вини, оскільки на момент подачі декларацій декларант (уповноважена ним особа) повинен усвідомлювати факт заявлення неправдивих відомостей та умисно бажати, щоб заявлені ним неправдиві відомості вплинули на розмір митних платежів, які необхідно сплатити за митне оформлення задекларованого ним товару.
З викладеного вбачаться, що для наявності складу правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, необхідною умовою є наявність умислу на його вчинення.
За приписами ст.489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п.п.3, 7 ч.1 ст.8 МК України державна митна справа здійснюється на основі принципів: законності та презумпції невинуватості; додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб.
З вищенаведеного вбачається, що при винесенні постанови у справі про порушення митних правил повинна бути належним чином доведена вина особи у вчиненні правопорушення, у скоєнні якого її обвинувачують.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що ані під час складення адміністративного протоколу від 15.09.2016 року, ані під час винесення оскаржуваної постанови від 15.12.2016 року, відповідачем не встановлено наявності мети (умислу) позивачки на неправомірне звільнення від сплати митних платежів, що є обов'язковою ознакою порушення, передбаченого ч.1 ст.485 МК України.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що декларування товарів за митними деклараціями від 23.02.2015 року № 807010001/2015/001479, від 24.02.2015 року № 807010001/2015/001531, від 09.09.2015 року № 807010001/2015/007740 (далі по тексту - митні декларації) здійснювалось митним брокером ФО-П ОСОБА_4 відповідно до умов договору доручення, укладеного позивачкою (Повірений) з ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» (Довіритель) від 29.05.2014 р. №20142905. Предметом даного договору є здійснення Повіреним від імені та за рахунок Довірителя декларування у митних органах Міністерства доходів і зборів України товарів (транспортних засобів) та іншого майна Довірителя, що переміщуються через державний кордон України.
Пунктом 1.2 вказаного договору доручення передбачено, що Довіритель доручає, а Повірений приймає на себе обов'язок щодо декларування вантажів Довірителя у митних органах відповідно до діючого законодавства та нормативних актів України (т.1, а.с.57-62).
Колегія суддів зауважує, що у відповідності до п.4.2 договору доручення № 20142905 від 29.05.2014 року, укладеного між ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» (Довіритель) та ФОП ОСОБА_4 (Повірений), Довіритель несе повну юридичну відповідальність за достовірність даних у наданих ним документах Повіреному і митним органам Міністерства доходів і зборів України.
Довіритель несе відповідальність, передбачену законодавством України, за надання для проведення митного оформлення інформації або документів, що містять неправдиві відомості.
Колегія суддів зазначає, що у відповідності до п.39 ч.1 ст.4 МК України платником податків є особа, на яку відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України покладено обов'язок зі сплати митних платежів.
Положеннями пп.3 п.180.1 ст.180 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є: будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.
Пунктом 1 статті 276 МК України встановлено, що платником мита є особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом.
Положеннями ст.293 МК України визначено перелік осіб, на яких покладається обов'язок із сплати митних платежів.
Відповідно до ч.1 ст.293 МК України особою, на яку покладається обов'язок із сплати митних платежів, є декларант. Якщо декларування товарів здійснюється особою, уповноваженою на це декларантом, на таку особу покладається обов'язок із сплати митних платежів солідарно з декларантом.
Особою, на яку покладається обов'язок із сплати донарахованих митних платежів - податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків (ч.2 ст.293 МК України).
За визначенням ст.4 МК України декларантом є особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування; митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури; уповноважена особа (представник) - особа, яка на підставі договору або належно оформленого доручення, виданого декларантом, наділена правом вчиняти дії, пов'язані з проведенням митних формальностей, щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта (п.п.8, 9, 20 та 63 ч.1 ст.4 МК Укаїни).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у спірних відносинах декларантом є не ФОП ОСОБА_4, а ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат», на якого законом покладено обов'язок сплати митних платежів.
Колегія суддів зауважує, що відповідно до умов договору доручення від 29.05.2014 року розмір винагороди митного брокера залежить виключно від кількості оформлених вантажних митних декларацій згідно із затвердженим сторонами тарифом, а відтак, розмір митних платежів, який платник податків ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» повинен був сплатити при митному оформленні товару, не впливає на майновий стан позивача.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що оскільки зменшення розміру митних платежів або звільнення від їх сплати впливає на майновий стан саме платника податків, а не митного брокера, то мета неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру може виникнути саме у декларанта, а не уповноваженої ним особи.
Крім того, як встановлено статтею 77 МК України, реімпорт - це митний режим, відповідно до якого товари, що були вивезені або оформлені для вивезення за межі митної території України, випускаються у вільний обіг на митній території України зі звільненням від сплати митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно зі ст.71 МК України декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом.
Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом.
Митний режим, у який поміщено товари, може бути змінено на інший, обраний декларантом відповідно до частини першої цієї статті, за умови дотримання заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, встановлених відповідно до закону для товарів, що поміщуються у такий інший митний режим.
З вищенаведеного вбачається, що право обрання та зміни митного режиму належить декларанту і не може бути змінене митним брокером без його згоди.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, підставою для висновку про порушення ч.1 ст.485 МК України слугувало твердження відповідача про заниження належних до сплати митних платежів внаслідок використання при декларуванні товарів пільги (преференції) - 502 000 502, що згідно з класифікатором, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 р. №1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» зі змінами та доповненнями, означає застосування звільнень від сплати митних платежів до товарів, які були вивезені за межі митної території України у митному режимі переробки за межами митної території та ввозяться на цю територію в режимі реімпорту до завершення строку дії цього митного режиму.
Так, як зазначено у протоколі про порушення митних правил № 679/80700/16 від 15.09.2016 року, митним брокером ФОП ОСОБА_4 на митному посту «Куп'янськ» Харківської митниці ДФС було оформлено митні декларації від 23.02.2015 року № 807010001/2015/001479, від 24.02.2015 року № 807010001/2015/001531, від 09.09.2015 року № 807010001/2015/007740 в режимі «ІМ 41ДЕ» на товари, вивезені раніше за межі митної території України в режимі «переробка за межами митної території України» та реімпортовані в Україну після проведення оплатного ремонту за межами України із застосуванням умовного повного звільнення від оподаткування митними платежами.
Слід зауважити, що вищевказані митні декларації прийняті від декларанта митним органом та перевірені під час митного оформлення, внаслідок чого товар випущений у вільний обіг.
Згідно з ч.1 ст.257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
У відповідності до п.6 ч.8 ст.257 МК України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів: відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про застосування заходів гарантування їх сплати: а) ставки митних платежів; б) застосування пільг зі сплати митних платежів; в) суми митних платежів; г) офіційний курс валюти України до іноземної валюти, у якій складені рахунки, визначений відповідно до статті 3-1 цього Кодексу; ґ) спосіб і особливості нарахування та сплати митних платежів; д) спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати).
У відповідності до ч.ч.5, 6 ст.264 МК України з метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам орган доходів і зборів здійснює перевірку митної декларації.
Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.
З моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації (ч.8 ст.264 МК України).
Зі змісту наведених норм вбачається, що приймаючи від ФОП ОСОБА_4 митні декларації орган доходів і зборів перевірив правильність застосування пільги (преференції) 502 000 502, та здійснив митне оформлення відповідного товару
Однак, лише під час перевірки, проведеної ГУ ДФС у Луганській області з 09.06.2016 року по 17.06.2016 року, тобто, більше ніж через 6 місяців після завершення митного оформлення останньої митної декларації, було встановлено, що підстави для повного звільнення від оподаткування митними платежами товарів, ввезених ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» на митну територію України в режимі реімпорту за спірними митними деклараціями відсутні.
Слід зазначити, що під час митного оформлення та перевірки декларації контролюючим органом не було встановлено порушень при застосуванні пільги (преференції) 502 000 502, а тому колегія суддів дійшла висновку про відсутність доказів, які б могли свідчити про спрямованість дій позивача на неправомірне зменшення розміру належних до сплати митних платежів або звільнення від їх сплати, що є обов'язковою ознакою порушення, передбаченого статтею 485 МК України.
Колегія суддів констатує, що позивачка у поданих до Харківської митниці ДФС письмових поясненнях від 10.10.2016 року та у клопотанні від 15.12.2016 року наголошувала на відсутності у її діях умислу на неправомірне звільнення від сплати митних платежів, однак, вказані пояснення не були взяті до уваги відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови.
Крім того, колегія суддів зауважує, що невід'ємним елементом складу адміністративного правопорушення, крім суб'єктивної сторони, є об'єктивна сторона, яка в даному випадку полягає у несплаті або недоплаті митних платежів до бюджету.
Як зазначалось вище, за результатами перевірки, оформленої актом від 22.06.2016р. №67/14-06/01882551, Головним управлінням ДФС у Луганській області були винесені податкові повідомлення-рішення від 08.07.2016 року № 0000021406 та № 0000011406 про донарахування ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» митних платежів у загальному розмірі 410677,20 грн. (т.1, а.с.56-59).
11.07.2016 року грошові зобов'язання, донараховані декларанту згідно з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, були сплачені платником податків - ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат», про що свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень (т.1, а.с.72-77).
Таким чином, станом на час складення протоколу у справі про порушення митних правил - 15.09.2016 року та притягнення позивачки до адміністративної відповідальності - 15.12.2016 року - був відсутній факт недоплати митних платежів до бюджету, оскільки суми податкових зобов'язань в розмірі 410677,20 грн. були погашені.
Отже, на час винесення відповідачем оскаржуваної постанови у справі про порушення митних правил від 15.12.2016 року, якою позивачку було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення порушення митних правил, передбаченого ч.1 ст.485 МК України, була відсутня об'єктивна сторона даного правопорушення.
При цьому, беручи до уваги положення ч.1 ст.293 МК України, відповідно до яких якщо декларування товарів здійснюється особою, уповноваженою на це декларантом, на таку особу покладається обов'язок із сплати митних платежів солідарно з декларантом, колегія суддів відмічає, що посадову особу декларанта - ТОВ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат», відповідальну за митне оформлення та сплату митних платежів, не було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.485 МК України, що також свідчить про неправомірність оскаржуваної постанови у справі про порушення митних правил.
Відповідно до ч.1 ст.531 МК України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ'єктивність або неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; 4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; 5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; 6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.
Аналізуючи наведені обставини, враховуючи відсутність у діях позивача умисного неправомірного зменшення розміру належних до сплати митних платежів, колегія суддів дійшла висновку про неправомірність прийнятої Харківською митницею ДФС постанови у справі про порушення митних правил № 679/80700/16 від 15.12.2016 року відносно ОСОБА_4
Відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, як, зокрема, відсутність події і складу адміністративного
правопорушення.
Згідно з ч.6 ст.530 МК України перевірка законності та обґрунтованості постанови у справі про порушення митних правил судом здійснюється у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
У відповідності до ч.1 ст.293 КУпАП оган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і
обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова від 15.12.2016 року підлягає скасуванню, а провадження у справі про порушення митних правил № 679/80700/16 - закриттю, у зв'язку з відсутністю у діях позивачки складу порушення митних правил, передбаченого ч.1 ст.485 МК України.
Колегія суддів вказує що суд першої інстанції, дійшовши вірного висновку про скасування постанови від 15.12.2016 року та закриття провадження у справі про порушення митних правил, помилково зазначив про наявність у діях позивачки складу правопорушення , зокрема, наявність вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.485 МК України, та закрив провадження у справі про порушення митних правил з підстав, передбачених п.7 ч.1 ст.247 КУпАП - у зв'язку зі спливом строку притягнення до адміністративної відповідальності.
Так, судом першої інстанції вказано, що передбачене ч. 1 ст. 483 МК України порушення митних правил, характеризується вчиненням одноразової дії у певний час, а саме, під час митного оформлення товару, коли такий проступок може бути виявлений контролюючим органом, який згідно з метою митного оформлення, засвідчує відомості, одержані під час митного контролю товарів, що переміщуються через митний кордон України, та оформляє результати такого контролю.
При цьому, на думку суду першої інстанції, частина 2 статті 467 МК України не вказує на те, що стосовно правопорушень, передбачених ст.ст. 469, 477-485 МК України, строк завжди і за будь-яких обставин має обраховуватись від дня виявлення правопорушення. В даному випадку вирішальним є саме фактор «триваючого характеру» правопорушення, а не його кваліфікації згідно певної статті МК України.
Між тим, колегія суддів зауважує, що згідно з ч.1 ст.467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.
Таким чином, законодавцем віднесено правопорушення, передбачені статтею 485 МК України, до триваючих правопорушень, строк накладення адміністративного стягнення по яких обчислюється з дня їх виявлення.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає помилковим судження суду першої інстанції про те, що правопорушення, передбачене ч.1 ст.485 МК України, у вчиненні якого обвинувачувалась позивач, не є триваючим.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідач, стверджуючи про дотримання 6-місячного строку притягнення до адміністративної відповідальності по триваючому правопорушенню, вказував, що датою виявлення цього правопорушення є 15.09.2016 року.
Тобто, за твердженням відповідача, правопорушення було виявлено після того, як 12.07.2016 року до Харківської митниці ДФС надійшов акт перевірки ГУ ДФС у Луганській області від 22.06.2016р. №67/14-06/01882551 «Про результати документальної невиїзної перевірки ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» (код ЄДРПОУ 01882551) дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування митними платежами за митними деклараціями від 23.02.2015р. №807010001/2015/001479, від 24.02.2015р. №807010001/2015/001531, від 09.09.2015р. № 807010001/2015/007740, від 21 12.2015 р. № 807010001/2015/010925», а 01.09.2016 року до відповідача надійшов лист оперативного управління Спеціалізованої ДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Харкові МГУ ДФС від 01.09.2016 року № 60/9/28-09-21-22, яким митницю було повідомлено про те, що митним брокером ОСОБА_4 можливо не заявляються достовірні відомості про товари для митного оформлення в режимі «реімпорт» з оформленням митних декларацій типу «ІМ-40» із застосуванням пільг по сплаті митних платежів за вищевказаними митними деклараціями.
Відповідно до ч.1 ст.255 МК України митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред'явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред'явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.
Як зазначалось вище, митне оформлення товару за митними деклараціями від 23.02.2015р. №807010001/2015/001479, від 24.02.2015р. №807010001/2015/001531, від 09.09.2015р. № 807010001/2015/007740, було здійснено відповідно 23.02.2015р., 24.02.2015р., та 09.09.2015р. При цьому, вказані декларації подавались позивачкою до Харківської митниці ДФС (митний пост «Куп'янськ»).
Враховуючи викладене, відповідач не був позбавлений можливості виявити порушення ч.1 ст.485 МК України, яке, на думку відповідача, вчинила ОСОБА_4, без отримання акта перевірки від ГУ ДФС у Луганській області та листа оперативного управління СДПІ з ОВП у м. Харкові МГУ ДФС.
Однак, відповідачем жодним чином не обґрунтовано, у зв'язку з чим вказане порушення він вважає виявленим лише після отримання вказаних документів.
У відповідності до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У зв'язку з вищенаведеним колегія суддів вказує, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено дотримання ним при прийнятті оскаржуваної постанови від 15.12.2016 року строку притягнення до відповідальності, визначеного ч.1 ст.467 МК України.
Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Колегія суддів зауважує, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, не довів того, що оскаржувана постанова у справі про порушення митних правил винесена ним своєчасно, тобто, протягом розумного строку.
Відповідно до ст.201 КАС України правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права є підставою для зміни постанови суду першої інстанції.
Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Київського районного суду м. Харкова від 28.03.2017 року по справі № 640/20172/16-а підлягає зміні з підстав та мотивів задоволення позову.
Керуючись ст.ст.160, 167, 195, 196, 201, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Харківської митниці ДФС - задовольнити частково.
Постанову Київського районного суду м. Харкова від 28.03.2017 року по справі № 640/20172/16-а змінити з підстав та мотивів задоволення позову.
В іншій частині Київського районного суду м. Харкова від 28.03.2017 року по справі № 640/20172/16-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Перцова Т.С.
Судді Жигилій С.П. Дюкарєва С.В.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 06.07.2017 р.