Справа: № 826/2205/17 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
Іменем України
04 липня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Грибан І.О. Собківа Я.М. Кондратенко Я.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Генерального штабу Збройних Сил України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України в особі фінансового управління про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Генерального штабу Збройних Сил України в особі фінансового управління, в якому просив: - визнати протиправною відмову відповідача включити щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010р. № 889 до складу грошового забезпечення, з якого позивачу нараховано одноразову грошову допомогу у разі звільнення; - зобов'язати відповідача виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, передбачену ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 25 повних календарних років з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010р. № 889, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2017 року позов задоволено.
Визнано протиправною відмову Генерального штабу Збройних Сил України щодо не включення щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010р. № 889 до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховано одноразову грошову допомогу у разі звільнення.
Зобов'язано Генеральний штаб Збройних Сил України виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 25 повних календарних років з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010р. № 889, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги.
Не погодившись з постановою суду, відповідач - Генеральний штаб Збройних Сил України звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, наказом Міністерства оборони України від 07.07.2015р. № 417 (по особовому складу), згідно з частиною шостою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з урахуванням вимог частини восьмої цієї ж статті, підполковника запасу ОСОБА_1 , начальника інформаційно-аналітичної групи організаційно-планового управління Озброєння Збройних Сил України, звільнено з військової служби у запас за пунктом «б» (за станом здоров'я). Вислуга років у ЗС: календарна - 21 рік 10 місяців; пільгова 22 роки 2 місяці.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 09.07.2015р. № 144 позивача виключено із списків особового складу військової частини, всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на облік до Солом'янського районного у місті Києві військового комісаріату. Виплачено надбавку в розмірі 15% посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень, надбавку за виконання особливо важливих завдань в розмірі 80% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, премію за особистий внесок в загальні результати служби в розмірі 90% місячного грошового забезпечення з 1 липня по 22 серпня 2015 року.
Як зазначено позивачем, при звільнені з військової служби в запас йому було виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без врахування 60% щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010р. № 889.
У зв'язку з зазначеним, 16.01.2017р. до відповідача було направлено адвокатські запити представника позивача з проханням пояснити, з яких підстав до суми щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, які враховуються під час обчислення пенсії, підполковнику ОСОБА_1 не було включено розмір щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010р. № 889, а також, чи сплачувався зі вказаної суми єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Листом від 24.01.2017р. № 5/з відповідач повідомив позивача, що відповідно до п. 8 Інструкції про розмір і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15.11.2010р. № 595, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.09.2012р. за № 1540/21852, винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Вважаючи протиправною відмову відповідача щодо не включення до складу грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, яку отримував позивач у період служби та з якої сплачувались страхові внески, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною четвертою статті 9 даного Закону визначено, що розмір грошового забезпечення встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінет Міністрів України від 22.09.2010р. № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду (далі - винагорода) для окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.
Частиною 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
У п. 38.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008р. № 260 (далі - Інструкція № 260) визначено, що військовослужбовцям, які звільняються з підстав, зазначених у пунктах 38.1 та 38.2 цієї Інструкції, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, включаються: звільненим з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).
Відповідно до п.п. 1, 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15.11.2010р. № 595 (далі - Інструкція № 595), яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, ця інструкція визначає порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які займають посади в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України, щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - винагорода).
Винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
У п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007р. № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 1294) зазначено: установити, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 25 до Постанови № 1294 визначено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців ЗСУ, до яких щомісячна додаткова грошова винагорода не включена.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою № 889 та Інструкцією № 260, має тимчасовий характер та не підлягає включенню до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04.11.2014р., від 16.06.2015р. №№ 21-473а14, 21-621а15, висновки якого, у відповідності до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, є обов'язковими для суб'єктів владних повноважень та мають враховуватися судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Крім того, такі правові висновки наведені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017р. № К/800/7172/17 у справі № 760/8406/16-а.
Як вбачається з листа фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України від 24.01.2017р. № 5/з перерахунок вихідної допомоги при звільненні ОСОБА_1 здійснено з наступних складових грошового забезпечення: - оклад за військове звання - 130,00грн.; - посадовий оклад - 1 350,00грн.; - надбавка за вислугу років 35% - 518,00грн.; - надбавка за виконання особливо важливих завдань 80% - 1 598,40 грн.; - надбавка за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці 15% - 202,50грн.; - премія 90% - 1 215,00грн. Разом - 5 013,90 грн.
Розмір нарахованої та виплаченої грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 склав 55 152,90 грн. (5 013,90*22*50%=55 152,90), де 22 - це кількість повних календарних років служби позивача у Збройних Силах України; 50% - це розмір місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби згідно вимог п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні достатні та необхідні правові підстави для включення щомісячної додаткової грошової винагороди до грошового забезпечення позивача при обчисленні одноразової грошової допомоги при звільненні, а отже, відповідач, відмовляючи у здійсненні такого перерахунку, діяв на підставі, у спосіб та в межах повноважень, передбачених законодавством, яке діяло на момент вчинення ним оскаржуваних дій (відмови у включенні щомісячної додаткової грошової винагороди до грошового забезпечення при обчисленні одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби).
Доводи позивача та висновки суду першої інстанції про те, що судовим рішення у справі № 826/4008/16 встановлено факт щомісячної виплати йому додаткової грошової винагороди та необхідність її включення до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки механізм і законодавчо регламентований порядок обчислення та призначення одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та пенсії є різними і не підлягають ототожненню.
При цьому, судом першої інстанції було безпідставно визнано зазначені обставини такими, що мають преюдиційне значення для вирішення даної справи, так як, спірні правовідносини у справі № 826/4008/16 та в даній справі не є тотожними і ґрунтуються на різних правових нормах.
Посилання позивача на постанови Верховного Суду України від 03.06.2014р., 04.03.2014р., 15.04.2014р. у справах №№ 21-169а14, 21-31а14, 21-78а14, колегія суддів, також, вважає необґрунтованими, оскільки дані судові рішення ухвалені Верховним Судом України за інших обставин справи та правовідносин, а тому, викладені в них висновки не підлягають застосуванню при вирішенні спору у даній справі, на відміну від висновків, викладених в постановах Верховного Суду України від 04.11.2014р., від 16.06.2015р. №№ 21-473а14, 21-621а15, які колегія суддів приймає до уваги та враховує, про що було зазначено вище.
Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладеній у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Крім цього, посилання представника позивача на висновок Українського бюро лінгвістичних експертиз НАН України від 20.06.2017 р. № 056/302 колегія суддів, також, вважає необґрунтованими, оскільки Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України здійснює лінгвістичну, а не правову експертизу. Крім того, зазначений висновок є лише експертним дослідженням, яке не має юридичного значення і не є висновком судової експертизи, так як така експертиза по даній справі судом не призначалася.
Доводи представника позивача про те, що висновки Верховного Суду України не мають обов'язкового значення є необґрунтованими, оскільки ч. 1 ст. 244-2 КАС України чітко визначено, що висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Водночас, доводи апелянта щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом у цій справі, колегія суддів вважає безпідставними та відхиляє, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивач дізнався про обставини, які, на його думку, свідчать про порушення його права, 24.01.2017р., а до суду звернувся 08.02.2017р., тобто в межах строків, регламентованих ст. 99 КАС України.
Таким чином, здійснюючи нарахування та виплату позивачу одноразової грошової допомоги, відповідач діяв відповідно до чинного законодавства України та виключно в межах наданих йому повноважень.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 , а тому постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).
При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.
Згідно ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Генерального штабу Збройних Сил України задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2017 року скасувати та прийняти нове рішення.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Судді Вівдиченко Т.Р. Грибан І.О. Собків Я.М.
Повний текст постанови виготовлено 07.07.2017 року
Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.
Судді: Собків Я.М.
Грибан І.О.