04 липня 2017 рокуЛьвів№ 876/7033/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючої судді Хобор Р.Б.
суддів: Попка Я.С., Сеника Р.П.,
з участю секретаря судового засідання Гелецького П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року у справі № 809/318/17 за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Арматурний завод" до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправним та скасування наказу,-
21.02.2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправним та скасування наказу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі подання Державної фіскальної служби України, в якому наведена недостовірна інформація, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України в порушення вимог чинного законодавства прийнято наказ № 1652 від 29.09.2016 року "Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод".
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1652 від 29.09.2016 року в частині застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод".
Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржило Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, яке покликаючись на те, що вказана постанова є незаконною та прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обгрунтування апеляційної скарги вказує те, що подання ДФС України, яке надійшло до Мінекономрозвитку, за формою та змістом повністю відповідало вимогам частини 3 статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", тому в Мінекономрозвитку не було правових підстав не застосовувати спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до позивача. Зокрема, вказує те, що рішення арбітражного суду РФ, на яке посилається Товариство, не виконано. Також позивачем, на думку відповідача, позовні вимоги не обґрунтовано та не подано жодного доказу незаконності оскаржуваного наказу.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла до висновку про те, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі подання Державної фіскальної служби України № 13282/5/99-99-14-06-16 від 02.08.2016 року Міністерством економічного розвитку і торгівлі України прийнято наказ № 1652 від 29.09.2016 року "Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод". В подальшому, застосовані згаданим наказом до підприємства обмеження, неодноразово зупинялись за зверненням підприємства, однак з 01.05.2017 року санкція є діючою.
Підставою для внесення подання Державною фіскальною службою України, були акт перевірки Головного управління ДФС в Івано-Франківській області № 362/09-19-14-05/00218271 від 10.06.2016 року, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" при здійсненні розрахунків по експортному контракту № АТИН 8-15 від 23.12.2015 з нерезидентом ООО "Атом Инжиниринг" (Російська Федерація) та податкове повідомлення-рішення форми "У" № 0000901405 від 29.06.2016 року, винесене податковим органом за наслідками перевірки за порушення розрахунків у сфері ЗЕД .
Судом встановлено, що, не погоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням, позивач 06.07.2016 року оскаржив його до суду.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.07.2016 року у справі № 809/799/16 податкове повідомлення-рішення форми "У" № 0000901405 від 29.06.2016 року, котрим позивачу нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності визнано протиправним та скасовано. Дана постанова набрала законної сили 16.08.2016 року.
02.08.2016 року Державна фіскальна служба України внесла відповідачу подання № 13282/5/99-99-14-06-16, про застосування до позивача спеціальної санкції згідно зі статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", під час оскарження позивачем в судовому порядку вищезгаданого податкового повідомлення-рішення, тобто коли вказане податкове повідомлення-рішення вважалося неузгодженим.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що направлене відповідачу подання ДФС України не містило достатніх даних для обґрунтованого висновку про вчинене позивачем правопорушення у сфері господарювання, а тому підстав для застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод" не було.
Апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 року, ( надалі закон- № 959-XII) зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.
Відповідно до статті 35 Закону № 959-XII, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідальність у видах та формах, передбачених статтями 33 і 37 цього Закону, іншими законами України та/або зовнішньоекономічними договорами (контрактами).
Відповідно до статті ст. 1 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (надалі Закон № 185/94-ВР), виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
При поміщенні товарів у митний режим переробки за межами митної території строк повернення цих товарів або продуктів їх переробки на митну територію України у митному режимі імпорту визначається відповідно до Митного кодексу України.
Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 9 Закону № 959-XII, центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики: забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики при здійсненні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності виходу на зовнішній ринок, координацію їх зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі відповідно до міжнародних договорів України; здійснює контроль за додержанням всіма суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності чинних законів України та умов міжнародних договорів України; проводить антидемпінгові, антисубсидиційні та спеціальні розслідування у порядку, визначеному законами України; виконує інші функції відповідно до законів України і Положення про центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики.
Органи доходів і зборів здійснюють митний контроль в Україні згідно з чинними законами України.
Відповідно до статті ст. 32 Закону № 959-XII, Україна як держава і всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності іноземні суб'єкти господарської діяльності несуть відповідальність за порушення цього або пов'язаних з ним законів України та/або своїх зобов'язань, які випливають з договорів (контрактів), тільки на умовах і в порядку, визначених законами України.
Згідно з частиною першою ст. 33 Закону № 959-XII, у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що визначається цим та пов'язаними з ним законами України, можуть застосовуватися такі види відповідальності: майнова відповідальність; кримінальна відповідальність.
Відповідно до статті 35 Закону № 959-XII суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідальність у видах та формах, передбачених статтями 33 і 37 цього Закону, іншими законами України та/або зовнішньоекономічними договорами (контрактами).
Відповідно до положень ст. 37 Закону № 959-XII, за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції: накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності своїх обов'язків згідно з цим або пов'язаних з ним законів України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та/або рішеннями судових органів України; застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб'єктами цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій; тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов'язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.
За змістом ст. 37 Закону № 959-XII, санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.
Застосуванню спеціальних санкцій до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарювання може передувати офіційне попередження центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.
Порядок взаємодії Міністерства економіки України та Державної податкової адміністрації України з питань застосування спеціальних санкцій, затверджений наказом Державної податкової адміністрації та Міністерства економіки України від 09.11.2006 року № 340/672 (надалі - Порядок № 340/672) визначає процедуру підготовки Державною податковою адміністрацією подання про застосування (скасування, зміну виду, тимчасового зупинення дії) спеціальних санкцій до Міністерства економіки України (далі - Мінекономіки), розгляду цих подань Мінекономіки та передачі ним наказів про застосування (скасування, зміну виду, тимчасового зупинення дії) спеціальних санкцій до Державної податкової адміністрації.
Згідно з п.1.3 Порядку № 340/672 спеціальні санкції можуть бути застосовані до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.
Відповідно до п.1.5 Порядку № 340/672 індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та/або пов'язаних з ним законів України, та скасовується Мінекономіки.
Відповідно до припису п.2.1. Порядку № 340/672 Державною податковою адміністрацією на підставі відповідних матеріалів, які свідчать про порушення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності або іноземними суб'єктами господарської діяльності Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та пов'язаних із ним законів України, готуються подання до Мінекономіки про застосування спеціальних санкцій.
Відповідно до п.2.2. Порядку № 340/672, подання про застосування спеціальних санкцій мають містити: найменування (прізвище, ім'я, по батькові), місцезнаходження (місце проживання), ідентифікаційний код за ЄДРПОУ (ідентифікаційний номер згідно з ДРФО) та банківські реквізити суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності (для іноземних суб'єктів господарювання - мовою країни їхнього місцезнаходження), найменування та повні реквізити контрагента, при виконанні контракту з яким порушено законодавство; прізвище, ім'я та по батькові керівника або іншої уповноваженої особи (якщо це передбачено внутрішніми документами підприємства), які підписали договір (контракт), при виконанні якого було здійснене порушення; відомості про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України та дати виявлення порушення, реквізитів контракту, при виконанні якого було здійснене порушення, або інших обставин здійснення порушення; вид спеціальної санкції, яку пропонується застосувати; іншу доцільну інформацію.
Відповідно до п. 2.3 Порядку № 340/672 вид спеціальної санкції, яку пропонується застосувати, визначається Державною податковою адміністрацією в залежності від змісту правопорушення згідно з вимогами статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".
Апеляційним судом встановлено те, що на підставі подань Державної фіскальної служби України вих. від 14.07.2016 року № 12036/5/99-99-14-06-16, вх. від 18.07.2016 року № 03/42987-16, вих. від 02.08.2016 № 13282/5/99-99-14-06-16, вх. від 04.08.2016 року № 03/7810-16, які містили недостовірну інформацію, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України протиправно видало наказ № 1652 від 29.09.2016 року "Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод".
Відповідно до п.3.5 Порядку № 340/672 про застосування спеціальних санкцій, визначених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", видається наказ Мінекономіки, у якому вказуються норми законодавства, які було порушено, матеріали Державної податкової адміністрації, на підставі яких видано наказ, реквізити суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовані спеціальні санкції, вид спеціальної санкції та дата, з якої спеціальна санкція починає діяти.
Апеляційним судом також встановлено те, що ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод" вжило всіх необхідних заходів щодо виконання вимог частини 1 статті 1 ЗУ "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті". Тому податковим органом передчасно, в порушення вимог Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" застосовано до позивача адміністративно-господарську санкцію за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Вказані обставини встановлені постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.07.2016 року у справі № 809/799/16 та згідно ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають доказуванню.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що, отримавши подання, яке не відповідало вимогам ст. 37 Закону № 959-XII Міністерство економічного розвитку і торгівлі України не мало правових підстав для прийняття наказу № 1652 від 29.09.2016 року "Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод", що є підставою для задоволення позову.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і в повному обсязі встановив обставини справи, прийняв законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року у справі № 809/318/17 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Я. С. Попко
Р. П. Сеник
Повний текст ухвали виготовлено 07.07.2017 року.