27 червня 2017 рокусправа № 333/892/17(2-а/333/87/17)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.
суддів: Уханенка С.А. Богданенка І.Ю.
за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу інспектора роти №2 батальону №3 УПП у м. Запоріжжя ДПП молодшого лейтенанта Сичова Андрія Михайловича на постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29.03.2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №2 батальону №3 УПП у м. Запоріжжя ДПП молодшого лейтенанта Сичова Андрія Михайловича про визнання протиправною та скасування постанови ,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора роти №2 батальону №3 УПП у м. Запоріжжя ДПП молодшого лейтенанта Сичова Андрія Михайловича про визнання протиправною та скасування постанови серії АР №749259 від 19.02.2017 року про накладення адміністративного по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпеченняч безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену інспектором роти №3 батальйону УПП у м. Запоріжжі ДПП молодшим лейтенантом Сичовим Андрієм Михайловичем.
Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29.03.2017 року адміністративний позов було задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову серії АР № 749259 від 18.01.2017 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену інспектором роти № 2 батальйону № 3 УПП у м. Запоріжжя Департаменту патрульної поліції молодшим лейтенантом Сичовим Андрієм Михайловичем відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст.122 , ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Інспектор роти №2 батальону №3 УПП у м. Запоріжжя ДПП молодший лейтенант Сичов Андрій Михайлович, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняте нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 19.02.2017 року інспектором роти №2 батальону №3 УПП у м. Запоріжжя ДПП молодшим лейтенантом Сичовим Андрієм Михайловичем була прийнята постанова про накаледння адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою на Позивача було накладено адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 та ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративне правопорушення України.
Відповідно до вказаної постанови, ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом Mercedes - Sprinter номерний знак НОМЕР_1 при перестроюванні не вмикав показник поворотів потрібного напрямку та при перевірці документів не пред'явив на вимогу поліцейського посвідчення водія і свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
Не погодившись з обґрунтованістю прийняття вказаної постанови, Позивач оскаржив її до суду.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем не було наведено доказів, які б підтверджували факт вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, що в свою чергу свідчить про протиправність прийняття ним оскаржуваної постанови.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з зазначеними висновками з огляду на наступні обставини.
Відповідно до ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст.222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 441, частина друга статті 106 1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116 2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121 1, 121 2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124 1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128 - 129, стаття 132 1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133 1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164 4, статтею 175 1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181 1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189 2, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Приписами ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Також, згідно ч.1 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка") тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За приписами ст. 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.
Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що Національна поліція України уповноважена через своїх робітників притягувати осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху зокрема за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку та непред'явлення реєстраційних документів.
Як свідчать встановлені обставини справи, підставою для притягнення Позивача до відповідальності було виявлення працівниками Національної поліції України факту перестроювання Позивачем транспортного засобу без вмикання поворотів потрібного напрямку та непред'явлення при перевірці документів посвідчення водія і свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
Тобто, Відповідачем було виявлено факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, ознаки якого підпадають під дію ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та за скоєння якої встановлюється адміністративна відповідальність.
Водночас, згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В свою чергу, відповідно до ст.283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка визначає зміст постанови про адміністративне правопорушення визначено, що постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Як вбачається з оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції дійшов висновку щодо протиправності прийняття Відповідачем оскаржуваної постанови, оскільки у постанові про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності не було зазначено достатньої кількості доказів, на підставі яких було встановлено наявність у його діях адміністративного правопорушення і винність даної особи в його вчиненні.
Між тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що за приписами ст.11 КАС України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Тобто, при розгляді адміністративних справ, суд має здійснити повний та всебічний розгляд справи, дослідивши при цьому всі докази, які стосуються відповідних спірних правовідносин, а за необхідності витребувати додаткові, та надати відповідну правову оцінку.
В даному випадку, як вбачається з п. 8 оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення, до неї також було додано відео №14 та №179, які перебувають в архіві.
Однак, вказана обставина судом першої інстанції досліджена не була, а зазначене відео у Відповідача не витребовувалось.
В свою чергу, як вбачається з наданого Відповідачем відеозапису, Позивач дійсно здійснив перестроювання транспортного засобу без вмикання поворотів потрібного напрямку та непред'явив при перевірці документів посвідчення водія і свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
Отже, виходячи з зазначених обставин справи, в даному випадку наявна належна доказова база, яка підтверджує факт вчинення Позивачем адміністративного правопорушення та як наслідок обґрунтовує правомірність притягнення його до адміністративної відповідальності, що в свою чергу свідчить про обґрунтованість прийняття Відповідачем оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення.
Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи та приписів чинного законодавства, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості задоволення позовних вимог.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що постанова Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29.03.2017 року була прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про необхідність її скасування.
Керуючись ч.3 ст.160, ст. 195, ст. 196, ст. 198, ст. 202, ст. 205, ст. 207 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу інспектора роти №2 батальону №3 УПП у м. Запоріжжя ДПП молодшого лейтенанта Сичова Андрія Михайловича - задовольнити.
Постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29.03.2017 року - скасувати та прийняти нову.
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: Ю.М. Дадим
Суддя: С.А. Уханенко
Суддя: І.Ю. Богданенко