Справа № 2-а-113/11
25 липня 2011 р. Червоноградський міський суд Львівської області
в складі: головуючого - судді Рака Л. С.
при секретарі Вороняку А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Червонограді справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Червоноградської міської ради про стягнення суми заборгованості по виплаті разової грошової компенсації у розмірі 3235 грн. 20 коп. та щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 9780 грн.,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Червоноградської міської ради про стягнення суми заборгованості по виплаті разової грошової компенсації у розмірі 3235 грн. 20 коп. та щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 9780 грн., покликаючи на те що, згідно посвідчення серії А № 108144 від 14 листопада 2007 року він являється ліквідатором та особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (інвалід 2 групи) і згідно цього ж посвідчення йому присвоєно 1 категорію.
Відповідно ст. 13 ЗУ „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”від 28 лютого 1991 року N 796-ХІІ держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”від 28 лютого 1991 року N 796-ХІІ учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи учасникам ліквідації наслідків на Чоронобильській АЕС виплачується: інвалідам II групи одноразова компенсація у розмірі 45 (сорока п'яти) мінімальних заробітних плат та щорічна грошова допомога на оздоровлення інвалідам І та II групи у розмірі 5 (п 'яти) мінімальних заробітних плат.
Виплати, зазначені в цій статті, провадяться протягом одного місяця з дня встановлення інвалідності чи смерті потерпілого. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Із цього випливає, що: розмір виплаченої йому разової грошової компенсації мав би становити у 1999 році: 74 грн. (мін. зарплата згідно ЗУ „Про державний бюджет на 1999 рік”) * 45 = 3330 грн.; розмір виплаченої йому щорічної грошової допомоги на оздоровлення мав би становити у 2008 році: 515 грн. (мін. зарплата згідно ЗУ „Про державний бюджет на 2008 рік”) * 5 = 2575 грн.; у 2009 році: 625 грн. (мін. зарплата згідно ЗУ „Про державний бюджет на 2009 рік”) * 5 = 3125 грн.; у 2010 році: 888 грн. (мін. зарплата згідно ЗУ „Про державний бюджет на 2010 рік”) * 5 = 4440 грн.
Фактично він отримував допомогу на оздоровлення в розмірі, що значно менше, ніж передбачено статтею 48 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-Х11 “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Виплата разової грошової компенсації у 1999 році становила 94 грн. 80 коп., а щорічна грошова допомога на оздоровлення у 2008, 2009, 2010 роках становила по 120 грн.
Відповідно йому не доплачено: разової грошової компенсації у сумі: 3330 (сума, яка підлягала виплаті) - 94 грн. 80коп (виплачена сума) = 3235 грн. 20 коп. та щорічна грошова допомога на оздоровлення у: 2008 році 2575 грн. (сума, яка підлягала виплаті) - 120 грн. (виплачена сума) = 2455 грн.; у 2009 році 3125 грн. (сума, яка підлягала виплаті) - 120 грн. (виплачена сума) = 3005 грн.; у 2010 році 4440 грн. (сума, яка підлягала виплаті) - 120 грн. (виплачена сума) = 4320 грн. Отже, загальна сума недоплат склала: 13015 грн. 20 коп.
Таким чином, Червоноградське управління праці та соціального захисту населення порушує на його думку права, не виплачуючи в повному розмірі йому щорічну одноразову допомогу на оздоровлення, а своїми листами- відповідями (копія відповіді додається) відмовляє йому в перерахунку одноразової допомоги на оздоровлення за попередні роки, посилаючись на те, що виплата щорічної допомоги на оздоровлення повинна здійснюватися на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №836 від 26 липня 1996 року “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”та Постанови Кабінету Міністрів України “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”№562 від 12 липня 2005 року, а також на закони щодо державних бюджетів України на окремі роки, якими обмежуються розміри виплати разової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення.
Згідно чинного законодавства України, виходячи із загальних засад пріоритетності законів України над урядовими нормативно-правовими актами, а в разі виникнення колізії між нормами підзаконного акту та нормами закону застосуванню підлягають норми законодавства, що мають місце в даному випадку. Таким чином, Закон України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”має вищу юридичну силу, ніж Постанова Кабінету Міністрів України №836 від 26 липня 1996 року №863 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”та Постанова Кабінету Міністрів України “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”№562 від 12 липня 2005 року, і при вирішенні цього питання слід застосовувати його положення.
Конституційним Судом України неодноразово розглядалися питання щодо неконституційності окремих законів України, підзаконних актів щодо обмежень прав і свобод громадян України (від 06.07.1999 р. №8-рп/99, від 20.03.2002 р.№5-рп/2002. від 17.03.2004 р. №7-рп/2004 року від 01.12.2004 №20- рп/2004 та від 09.07.2007 р.№6-рп/2007). Конституційний Суд України відмітив, що згідно ст.22 Конституції України зміст і обсяг прав і свобод людини при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений, а згідно ст. 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, в тому числі зупиненням дії законів ( їх окремих положень) лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк. Просив визнати неправомірними дії ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Червоноградської міської ради з приводу відмови у здійсненні перерахунку і виплати разової грошової компенсації у розмірі 45 (сорок п”яти) мінімальних заробітних плат та щорічної грошової компенсації на оздоровлення в розмірі 5 (п”яти) мінімальних заробітних плат, а також зобов”язати здійснити перерахунок, донарахування та виплату одноразової грошової компенсації у розмірі 45 (сорока п”яти) мінімальних заробітних плат, що становить 3225, 20 грн.
У своїй відповіді на заяву позивача відповідач зазначив, що згідно з ч.2 ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. До того ж при визначенні таких обсягів повинні враховуватися вимоги статті 95 Конституції України щодо справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами та збалансованості бюджету України (частина 1, 2 статті 95), тобто усі суспільні потреби, які тягнуть за собою видатки з Державного бюджету України, мають бути задоволені виходячи з фінансових можливостей держави.
Відповідними статтями законів України про Державний бюджет України видатки пов'язані із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи установлюються, виходячи з обсягу видатків, виділених на цю мету при формуванні показників Державного бюджету на відповідний рік.
Відповідно до п.3 ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує проведення політики у сфері соціального захисту.
Відповідно до статті 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” особам, які стати інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачується щорічна допомога на оздоровлення. З 1 серпня 1996 розмір виплати встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 р. № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " і становив інвалідам ІІ групи - 26,70 грн. З 12 липня 2005 року Постановою Кабінету Міністрів України № 562 “ Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам , які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи ” змінено розмір даної допомоги до -120 грн.
На обліку в управлінні позивач перебуваєте, як інвалід ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи з 1 жовтня 2000 року і отримав щорічну допомогу на оздоровлення в таких розмірах: 2000 р,- 26,70 грн., 2001р.- 26,70 грн., 2002р. - 26,70 грн., 2003 р.- 26,70 грн., 2004 р.- 26,70 грн., 2005 р.- 26,70 грн., 2006 р.- 120,00грн., 2007 р.- 120,00 грн., 2008 р.- 120,00 грн., 2009 р.- 120,00 грн., 2010 р.- 120,00 грн.
ОСОБА_2 праці в 1999р. була виплачена одноразова компенсація як учаснику ліквідації наслідків на ЧАЕС, інваліду II групи внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 94,80 грн., що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 р. № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Позивач в судове засідання не з”явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, та просив позов задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Червоноградської міської ради в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Вивчивши та дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно посвідчення серії А № 108144 від 14 листопада 2007 року ОСОБА_1 являється ліквідатором та особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (інвалід 2 групи) і згідно цього ж посвідчення йому присвоєно 1 категорію, про що свідчить копія посвідчення від 14.11.2007 року.
На обліку в управлінні позивач перебуваєте, як інвалід ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи з 1 жовтня 2000 року і отримав щорічну допомогу на оздоровлення в таких розмірах: 2000 р,- 26,70 грн., 2001р.- 26,70 грн., 2002р. - 26,70 грн., 2003 р.- 26,70 грн., 2004 р.- 26,70 грн., 2005 р.- 26,70 грн., 2006 р.- 120,00грн., 2007 р.- 120,00 грн., 2008 р.- 120,00 грн., 2009 р.- 120,00 грн., 2010 р.- 120,00 грн.
Позивач звернувся із заявою про перерахунок щорічної виплати на оздоровлення від 16.11.2010 року до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Червоноградської міської ради.
У проведенні перерахунку йому було відмовлено, у зв”язку із тим, що ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Червоноградської міської ради в 1999р. позивачу була виплачена одноразова компенсація як учаснику ліквідації наслідків на ЧАЕС, інваліду II групи внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 94,80 грн., що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 р. № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Відповідач в порушенням вимог законодавства відмовив в проведенні перерахунку щорічної виплати на оздоровлення, а також одноразової компенсації, яка була виплачена за шкоду заподіяну здоров”ю відповідно до ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”від 28 лютого 1991 року N 796-ХІІ.
В ст. 62 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зазначено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Ст. 63 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" закріплює норму, якою встановлюється, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету. Виконання Закону залежить від фінансових ресурсів доходної частини Державного бюджету України.
Починаючи з 1996 року, в Законах України "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати", які приймались Верховною Радою України на відповідні роки, встановлено, що до прийняття Верховною Радою України змін до законів, у нормах яких для розрахунків застосовується мінімальний розмір заробітної плати, не застосовувати його як розрахункову величину для визначення розмірів допомоги, компенсаційних та інших виплат.
Кабінету Міністрів України доручалось здійснювати застосування цих норм, виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України на відповідний рік.
Згідно з частиною другою статті 95 Конституції України виключно Законами України про державні бюджети на відповідні роки визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Також частиною другою статті 4 Бюджетного кодексу України встановлено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та Закону про Державний бюджет України.
Відповідно до пункту 5 статті 51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань.
Згідно з бюджетними призначеннями, і враховуючи вимоги статті 95 Конституції України та Бюджетного кодексу України, Кабінет Міністрів України встановлює розмір окремих видів компенсацій, доплат і допомог, зокрема, у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 р. № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (із змінами внесеними постановою від 12.07.2005 р. № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". якою розмір допомоги було збільшено до 120.00 грн.).
Даними постановами Кабінет Міністрів України встановив гарантований мінімальний розмір розрахункової величини для виплат, передбачених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 р. № 936 затверджено “Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”Згідно п.13-2. вказаного Порядку оплата послуг на санаторно-курортне лікування постраждалих громадян відповідно до пункту 4 частини першої статті 20, пункту 2 частини першої статті 21, пункту 2 частини першої статті 22, пункту 2 частини першої статті 23, пункту 5 частини першої статті 30 Закону здійснюється головним розпорядником бюджетних коштів підприємствам, установам та організаціям відповідно до Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" на підставі укладених договорів.
Відповідно до п.4 ст.20 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначається Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону про Державний бюджет України на поточний рік.
Організація оздоровлення постраждалих громадян здійснюється відповідно до Положення про організацію оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2000 р. № 800. Відповідно до пункту 17 Положення у разі самостійної організації санаторно-курортного лікування громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачується компенсація середньої вартості путівки у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.
Видатки здійснюються в межах бюджетних призначень, встановлених головному розпоряднику законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Станом на 25.07.2011 року Кабінетом Міністрів України не прийнята відповідна постанова, яка б визначала розмір грошової компенсації за невикористані санаторно-курортні путівки.
Згідно зі статтею 87 Бюджетного кодексу України видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюються у встановленому порядку за рахунок наявних надходжень до загального фонду державного бюджету в межах обсягів призначень, передбачених у Державному бюджеті України.
В останні роки видатки, пов'язані з соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначалися в обсягах, виходячи з реальних фінансових ресурсів державного бюджету та з огляду на те, що більшість інших видатків державного бюджету мали також соціальну направленість.
Таким чином, Кабінет Міністрів України, виконуючи Закон України про Державний Бюджет на відповідний рік, здійснює видатки на реалізацію положень Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”в межах асигнувань, затверджених Верховною Радою України.
Стосовно розміру компенсаційних виплат відповідно до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС виплачується в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.
Згідно з бюджетними призначеннями і враховуючи вимоги статті 95 Конституції України та Бюджетного кодексу України, Кабінет Міністрів України встановлює розмір окремих видів компенсацій, доплат і допомог, зокрема, у розмірах, визначених постановами Кабінету Міністрів України.
Зазначеними постановами Кабінет Міністрів України встановив гарантований мінімальний розмір розрахункової величини для всіх видів виплат, передбачених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
З наданих документів вбачається, що позивач продовжує отримувати мінімальну пенсію, визначену КМ України.
Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правовових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб”єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2011 рік”від 14.06.2011 року, який набрав чинності 19.06.2011 року, передбачено, що норми і положення ст.39, 50, 51, 52, 54 Закону України “Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік, однак в даному випадку Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2011 рік”від 14.06.2011 року не передбачено порядку застосування ст.. 48 Закону України “Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, на яку посилається позивач.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд взяв до уваги стан здоров'я позивача, необізнаність у діючому законодавстві, те, що він не знав про рішення Конституційного суду, які були прийняті у 2008 та 2009 роках, так як не був учасником конституційного провадження, а також те, що у нього не було безумовного обов'язку знати зміст даних рішень, суд вважає за можливе поновити позивачу строк звернення до суду як пропущений з поважних причин.
В зв'язку з даними обставинами суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову за період з 13.07.2010 року по 13.01.2011 року, в задоволенні решти позовних вимог відмовити в зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, 1 категорії, що підтверджується посвідченням серії А № 108144 від 14 листопада 2007 року, являється інвалідом 2 групи.
Відповідно до ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідам 2-ї групи, передбачена у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Частиною 7 ст. 48 вищезазначеного Закону передбачено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати допомоги.
Рішеннями Конституційного суду України від 09 липня 2007 року та 22 травня 2008 року вказані зміни визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
За правилами частини другої ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Це означає, що вищевказаними рішеннями Конституційного суду України від 09 липня 2007 року та 22 травня 2008 року дію закону про виплату компенсацій чорнобильцям відновлено.
Таким чином суд вважає, що в 2008-2010 р.р. позивачу була нарахована та виплачена щорічна допомога на оздоровлення згідно з законом “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”в розмірі 120 грн., тобто в меншому розмірі ніж передбачено законом, що свідчить про неправомірність дій відповідача.
Отже відповідач, застосовуючи положення законів, що визнані неконституційними, діяв протиправно, всупереч приписам базових законів, які підлягали застосуванню при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення в зв'язку з чим позовні вимоги обґрунтовані. Відповідач повинен здійснити перерахунок та виплату позивачу допомоги на оздоровлення виходячи із 5-ти мінімальних заробітних плат.
Також відповідач повинен виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані путівки за період 13.07.2010 року по 13.01.2011 року, відповідно до вимог ст.20 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Вимоги позивача про стягнення конкретно визначеної грошової суми задоволенню не підлягають, оскільки суд не може на себе взяти функцію здійснення перерахунку. Дані повноваження надані відповідачу.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.ст.2,9,11,104,159-164,167 КАСУ, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Червоноградської міської ради про стягнення суми заборгованості по виплаті разової грошової компенсації у розмірі 3235 грн. 20 коп. та щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 9780 грн. - задовольнити частково.
Визнати дії ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Червоноградської міської ради такими, що не відповідають Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Зобов'язати ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Червоноградської міської ради перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за період з 13.07.2010 року по 13.01.2011 року, відповідно до вимог ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”з урахуванням проведених виплат та грошову компенсацію за невикористані путівки за 2008, 2009 рік, відповідно до вимог ст.20 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Зобов'язати ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Червоноградської міської ради проводити щорічні виплати допомоги на оздоровлення, відповідно до вимог ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Зобов'язати ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Червоноградської міської ради проводити позачергове щорічне безплатне надання санаторно-курортних путівок або одержання за їх бажанням грошової компенсації в розмірі середньої вартості путівки в Україні, відповідно до вимог ст.20 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
В решті позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя: Л. С. Рак